Рішення № 139458478, 02.09.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/13989/25

Провадження №2/524/1695/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н. П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 20083,60 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «Фінансовою компанією «Гелексі» (23.06.2025 змінене найменування на ТОВ «ФК «Гелексі») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно - телекомунікаційної системи укладений договір позики № 73943 від 06.05.2019 в електронній формі.

На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ «ФК «Елаенс» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів без відкриття рахунка. Відповідно до змісту довідки, наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника, успішно перераховані кошти в сумі 4000,00 грн.

Оскільки відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином протягом тривалого часу, наявна заборгованість за договором на дату подання позову в сумі 20083,60 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за позикою; 16083,60 грн заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

22.12.2025 судове засідання не відбулося за письмовим клопотанням представника відповідача (адвоката) Пінчук Ю.В. від 22.12.2025 про відкладення засідання з метою її ознайомлення із матеріалами справи.

10.02.2026 судове засідання не відбулося за письмовим клопотанням представника відповідача (адвоката) Пінчук Ю.В. від 09.02.2026 про відкладення засідання з метою ознайомлення із матеріалами справи.

24.02.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі з наданням строку для усунення позивачем виявлених недоліків, про що стороною позивача надано відповідну письмову заяву.

01.04.2026 ухвалою суду продовжено розгляд справи.

30.04.2026 судове засідання не відбулося за письмовим клопотанням представника відповідача (адвоката) Пінчук Ю.В. від 29.04.2026 про відкладення судового засідання з метою ознайомлення із матеріалами справи, мортивуючи тим, що в електронному кабінеті сторони відповідача відсутні скановані матеріали справи.

10.07.2026 судове засідання не відбулося за письмовим клопотанням представника відповідача (адвоката) Пінчук Ю.В. від 10.07.2026 з метою надання контррозрахунку розміру заборгованості.

02.09.2026 від представника відповідача надійшла письмова заява про заперечення в частині позовних вимог про стягнення відсотків з відповідача, в цій частині вимог просили відмовити з урахуванням поданих пояснень та контррозрахунку відповідача.

У судове засідання не з`явилися:

представник позивача, про місце, день, час розгляду справи повідомлявся належним чином, у прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити;

відповідач, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений належним чином відповідно до ст. 128 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, позицію представника відповідача, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене таке.

06.05.2019 між ТОВ «Фінансовою компанією «Гелексі» (23.06.2025 змінене найменування на ТОВ «ФК «Гелексі») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладений договір позики № 73943 в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора «23427202».

Згідно умов договору позики позикодавець надає позичальнику позику в сумі 4000,00 грн, позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою. Строк повернення позики (термін платежу) 04.06.2019, при цьому строк дії договору сторонами узгоджено до повного виконання позичальником зобов`язань за договором (п. п. 1.1.5, 2.1 договору).

Позика надається позичальнику в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника. Плата за користування позикою передбачена у вигляді:

процентів у розмірі 0,01 % в день від поточного залишку позики, нарахування яких здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою;

комісії у розмірі 1,4 % в день від початкового розміру позики відповідно до п.п. 1.1.1 договору, нарахування якої здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою (п. п. 1.1 - 1.5 договору позики).

Строк дії договору до повного виконання позичальником зобов`язань, дата укладення договору - дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника (п. 2 договору).

Позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 04.06.2019. Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, що є невід`ємною частиною договору та розміщується в особистому кабінеті. Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п. п. 1.1.5 договору включно. У разі продовження строку договору позичальником, нарахування процентів та комісійної винагороди за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів, на яку продовжений строк договору (п. п. 4.1 4.4 договору).

У випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення (п. п. 5.3 договору).

Внесення змін та доповнень до договору оформлюється шляхом укладання сторонами додаткових договорів, що є невід`ємною частиною договору (п. п. 9.1 договору).

Так, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «Гелексі». Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цими Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил та виконувати свої обов`язки, визначені Правилами.

Згідно графіку платежів до договору позики, підписаного відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «23427202», сума позики становить 4000,00 грн, проценти за користування позикою 11,60 грн, комісійна винагорода за користування позикою 1624,00 грн, термін платежу - 04.06.2019, всього на загальну суму 5635,60 грн.

Аналогічні відомості містяться у паспорті позики, підписаного відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «23427202», відповідно до якого зазначено:

процентна ставка становить 0,01 % у день (3,65 % річних) від залишку позики, 1,40 % у день (511,00 % річних) від початкової суми позики;

кількість та розмір платежів за договором одноразово в сумі 5635,60 грн до 04.06.2019;

наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит - на період прострочення плата за користування позикою становить 3 % на день від початкового розміру позики та 0,01 % на день від поточного залишку позики.

З довідки ТОВ «ФК «Елаенс» за вих. № 73943 від 01.09.2025 слідує, що на підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ «ФК «Елаенс» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів без відкриття рахунка. В результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , успішно перераховані 06.05.2019 грошові кошти в сумі 4000,00 грн, отримувач ОСОБА_1 , платник - ТОВ «ФК «Гелексі».

З розрахунку заборгованості за договором позики за період з 06.05.2019 по 01.08.2025 слідує таке:

1) за період з 06.05.2019 по 03.06.2019 включно (29 днів) нараховувалися:

проценти у розмірі, передбаченому п. п. 1.1.2.1 договору (0,01 % в день від поточного залишку позики) в сумі 0,40 грн в день на загальну суму 11,60 грн;

комісія у розмірі, передбаченому п. п. 1.1.2.2 договору (1,4 % в день від початкової суми позики) в сумі 56,00 грн в день на загальну суму 1624,00 грн;

2) 04.06.2019 позику прострочено;

3) за період з 04.06.2019 по 01.10.2019 включно (120 днів) нараховувалися:

прострочені проценти у розмірі, передбаченому п. п. 1.1.2.1 договору (0,01 % в день від поточного залишку позики) в сумі 0,40 грн в день (на загальну суму 48,00 грн);

комісія у розмірі, передбаченому п.п. 5.3 договору (у випадку прострочення терміну платежу, позичальник зобов`язаний сплатити підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення) в сумі 120,00 грн в день (на загальну суму 14400,00 грн).

Всього на загальну суму 20083,60 грн (4000,00 грн заборгованості за позикою + 59,60 грн заборгованості по процентам + 16024,00 грн заборгованості зі сплати комісії), що просить стягнути позивач.

Щодо стягнення заборгованості зі сплати комісії.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладений в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правлінням Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затверджені Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 по справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/ або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, згідно умов договору позики між сторонами по цій справі позикодавець надає позичальнику позику із визначенням розміру комісії 1,4 % в день від початкового розміру позики відповідно до п.п. 1.1.1 договору, нарахування якої здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою (п.п. 1.1 -1.5 договору позики). Крім того, у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення (п.п. 5.3 договору).

З аналізу договору позики, паспорта позики, суд приходить до висновку, що поняття «комісія» по тексту договору іменується як «комісійна винагорода» (п. п. 1.1.2.2 договору).

Оскільки позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору позики щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісійну винагороду (комісію) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21.

Крім того, суд звертає увагу, що загальний розмір нарахованої позивачем комісійної винагороди позикодавця становить 16024,00 грн, що є непропорційно більшою від отриманої позики в сумі 4000,00 грн та нарахованих відсотків - 59,60 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату комісійної винагороди, що є явно завищеною, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у позикодавця можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми такої винагороди спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позикодавця.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах такої категорії щодо сплати споживачем непропорційно великого розміру комісійної винагороди за прострочення повернення суми позики.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством із урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 п. п. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Встановлений сторонами договору розмір комісійної винагороди є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

З урахуванням наведеного у сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 20,21 % на загальну суму 4059,60 грн, що складається із суми позики 4000,00 грн та 59,60 грн заборгованості по процентам за мінусом 16024,00 грн комісійної винагороди позикодавця.

Відповідач не заперечував факт отримання ним у борг коштів та укладення договору позики, протилежних доказів суду не надав.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних пояснень відповідача чи його представника, а також відповідного контррозрахунку заборгованості, як зазначено представником відповідача у письмовій заяві від 02.09.2026.

Зазначені документи канцелярією суду станом на дату розгляду справи суду не передавалися.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Досліджені докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Свої договірні зобов`язання позикодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу позику в обумовленій договором сумі.

Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано.

Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.

Протягом строку дії договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми).

Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного суду не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).

За своєю природою договір є оспорюваним правочином, а оскільки ця презумпція не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, останні вважаються правомірними.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначені вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент («Проніна проти України», № 63566/00, 18.07.2006).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.

З урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що стверджується доданими документами до позову.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 20,21 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 489,69 грн (20,21 % від 2423,00 грн судового збору та 1010,50 грн (20,21 % від 5000,00 грн) витрат на правничу допомогу на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики № 73943 від 06.05.2019 на загальну суму 4059 грн 60 коп, 489 грн 69 коп судового збору та 1010 грн 50 коп витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. П. Мельник