Рішення № 139458415, 03.09.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1211/26

Провадження № 2/379/937/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог.

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 29.08.2025-100001980 від 29.08.2025 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» у розмірі 61092,28 грн, а також стягнути з відповідачки судові витрати на судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 130,98 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , 29.08.2025 року укладено кредитний договір (оферти) № 29.08.2025-100001980. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 18000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 29.08.2025 року, строком на 184 дні. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 3600 грн.

01.10.2025 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту та надано позичальнику 2-й транш у розмірі 2000 грн. Комісія за надання 20% від суми 2-го траншу, що дорівнює 400 грн. Розмір денної процентної ставки становить 0,79%. Звертають увагу суду, що відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання позову, а саме: проведена часткова сплата за кредитним договором на суму 7867,72 грн від 28.09.2025 року, на суму 500 грн від 04.11.2025 року, на суму 100 грн від 23.03.2026 року.

Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 61092,28 грн, що складається із заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 19400 грн, по процентам в розмірі 29980 грн, по комісії 1712,28 грн, за відсотками, нарахованими за ст. 625 ЦКУ в розмірі 10000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Позиція учасників судового розгляду.

13.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідачки - Підодвірного Т.І. з проханням відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. На думку позивача, між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем було укладено кредитний договір від 29.08.2026 року № 29.08.2025-100001980. Таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству виходячи із наступного. Вказує на те, що позивач подав до суду копію договору від 29.08.2025 року №29.08.2025-100001980. При цьому, приєднаний до матеріалів справи Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору № 29.08.2025-

100001980 від 29.08.2025 року, такий укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача.

Однак разом із позовом позивачем не надано жодного доказу, що «Відповідач здійснив дії…», а саме: 1) зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; 2) створив в такій системі особистий кабінет; 3) отримав пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; 4) отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; 5) ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; 6) використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) Кредитного договору № 29.08.2025-100001980 від 29.08.2025 року.

Зокрема, у позові позивач не вказує, яким чином був надісланий та отриманий відповідачем такий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо. Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. В той же час, позивачем не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував встановлення особи, якій направлявся та чи направлявся взагалі примірник спірного договору.

Крім того вказав, що належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми від ТОВ «Споживчий Центр» можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зазначає, що позивачем до позовної заяви долучено лист у якому відсутня будь-яка інформація щодо особи отримувача коштів, повного карткового рахунку. Наявність боргу у відповідача мають бути доведені позивачем належними та допустимими доказами.

Заявлена позивачем вимога до стягнення заборгованості нарахуваних позивачем 10 000 грн відсотків за ст. 625 ЦКУ, не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, вважає, що позиція позивача щодо нарахування комісії суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

15 липня 2026 року від представника ТОВ «Споживчий Центр» надійшла відповідь на відзив, в якому зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс- повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору. Договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Посилається на те, що позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. При цьому, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID.

Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Повідомляє суд про те, що право кредитодавця на встановлення у кредитному договорі обов`язку позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене просив врахувати відповідь на відзив та долучених до неї доказів для ухвалення рішення.

20.07.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву в якій він не погоджується з доводами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Рух справи в суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 суддею у даній судовій справі визначено суддю Шабрацького Г.О.

Ухвалою судді Таращанського районного суду Київської області від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, про час, день та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить наступного.

Судом встановленота матеріалами справи підтверджено, що 29 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) № 29.08.2025-100001980, яку підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е 342.

В пункті 1.1 Пропозиції визначено, що дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією кредитодавця ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України.

В розділі 3 Предмет договору зазначено, що умовами надання кредиту є: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів, що встановлюється в заявці, яка є невід`ємною частиною оферти.

Згідно п. 4.1 пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-6861.

Днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу (п.4.3 Пропозиції).

Згідно заявки на отримання кредиту передбачено, що позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 29.08.2025; сума кредиту: 18000 грн; строк, на який надається кредит - 184 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 28.02.2026.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 3600 грн.

Пунктом 17 акцепту визначено, що спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

До заявки на отримання кредиту позичальником підписано відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) згідно якої ОСОБА_1 підтверджено, що вона розуміє, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором Е342 (код з смс-повідомлення), яке було відправлене на його фінансовий номер 0981171236.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти 29.08.2025 о 15:49:15 в розмірі 18000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 847028062, призначення платежу: видача за договором кредиту №29.08.2025-100001980, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

01.10.2025 між відповідачкою ОСОБА_1 та позивачем укладено додатковий договір до кредитного договору №29.08.2025-100001980 від 29.08.2025, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором К932.

В пункті 1 договору вказано, що сторони сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору:

- сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 20000 грн, яка складається з усіх траншів кредиту, зазначених в договорі;

- за даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 2000 грн; дата надання кредиту 01.10.2025 шляхом перерахування коштів на електронний платіжний засіб споживача 4149-49XX-XXXX-6861. Строк, на який надається кредит - 151 днів з дати його надання. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 400 грн. В зв`язку зі збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного додаткового договору становлять: 0,79%. Строк, на який надається кредит - 184 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 28.02.2026.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачці ОСОБА_1 додаткові кредитні кошти 01.10.2025 о 19:29:28 в розмірі 2000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 879677322, призначення платежу: видача за договором кредиту №29.08.2025-100001980, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Згідно довідки-розрахунку заборгованості про стан заборгованості за кредитним договором № 29.08.2025-100001980 від 29.08.2025 року, яку позивач додав до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 складає: - 19400 грн основний борг; - 29980 грн проценти нараховані за період з 29.08.2025 по 28.02.2026; 1712,28 грн заборгованість по комісії; 10000 грн- заборгованість за відсотками, нарахованими за ст. 625 ЦКУ. Разом 61092,28 грн.

Крім того, відповідачкою була проведена часткова сплата за кредитним договором на суму: 7867,72 грн від 28.09.2025 року, на суму 500 грн від 04.11.2025 року, на суму 100 грн від 23.03.2026 року, що свідчить про визнання відповідачем боргу.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 12 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачкою не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору, ознайомилася з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника. Вказані анкетні дані щодо відповідача-позичальника відповідають дійсності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням комісії, відсотків, за користування кредитними коштами, з чим відповідачка погодилася, підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Кредитний договір було укладено в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», а саме: з боку кредитодавця за допомогою електронного підпису, а з боку позичальника 29.08.2025 за допомогою одноразового ідентифікатора E342 та 01.10.2025 за допомогою одноразового ідентифікатора К932 та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачкою не спростовано презумпцію правомірності правочину та не надано будь-яких доказів того, що ТОВ «Споживчий Центр» отримало персональні дані відповідачки та використало їх у власних цілях. Вказаний договір та додатковий договір підписані електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Отже, встановлено, що кредитний договір, підписаний сторонами договору, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавався, сторони визначили всі істотні умови цього договору, а отже між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Твердження представника відповідача про те, що позивачем не дотримано законодавчо визначений порядок укладення електронних договорів суд до уваги не приймає та відхиляє як безпідставні та недоведені.

Зі змісту квитанцій від 29.08.2025 та 01.10.2025 вбачається, що видача коштів за кредитним договором № 29.08.2025-100001980 здійснювалася за допомогою системи iPay, № платіжної карти № 4149499091296861.

При цьому відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, не наведено обставин щодо несанкціонованого використання її персональних даних, номера мобільного телефону чи реквізитів платіжної картки, а також не надано доказів звернення до правоохоронних органів або фінансової установи з приводу можливих шахрайських дій чи оформлення кредитних зобов`язань без її волевиявлення.

Сам по собі факт відсутності у наданих позивачем документах повних відомостей про власника карткового рахунку не спростовує доводів позивача щодо перерахування кредитних коштів саме відповідачці, оскільки реквізити платіжної картки, на яку було здійснено перерахування коштів, узгоджуються з реквізитами, зазначеними в кредитному договорі. При цьому відповідачкою не надано жодних доказів того, що вказана платіжна картка їй не належить або була використана без її відома та волі.

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов`язання за кредитним договором, запропоноване за позивача третьою особою.

Тобто, позивач (через систему iPay) видав відповідачці кредитні кошти у загальному розмірі 20000,00 гривень на картковий рахунок вказаний відповідачкою в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору № 29.08.2025-100001980, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №29.08.2025-100001980), підписані одноразовим ідентифікатором «Е342» та додаткового договору до кредитного договору № 29.08.2025-100001980 підписаного відповідачем одноразовим ідентифікатором «К932» 01.10.2025.

Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 29.08.2025-100001980 від 29.08.2025 в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору перерахувавши кошти на електронний платіжний засіб номер якого, відповідачка зазначала самостійно в системі.

Суд зазначає, що відповідачка фактично підтвердила факт отримання нею кредитних коштів шляхом часткової сплати по вищезазначеному кредитному договору.

Проте, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту (щодо повернення кредитних коштів, а також сплати відсотків) відповідачка суду не надала, не подавала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості. Більше того, відповідачкою не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який суд міг би належним чином оцінити про невірність наданого позивачем розрахунку. Відтак, у суду відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Відтак, посилання відповідачки на те, що позивачем не доведено своєї вимоги, суд вважає безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд погоджується із розрахунком заборгованості за вказаним договором в частині нарахованої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19400 грн; заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом у розмірі 29980 грн та заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 1712,28 грн.

Сума нарахованих процентів та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором.

Графіком платежів за договором № 29.08.2025-100001980 від 29.08.2025 доведено до відома ОСОБА_1 графік погашення заборгованості, інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту, розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п.7 акцепту), така умова недійсною визнана не була.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію (пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо) (п. 31.18. постанови Верховного Суду від 13.07.2022 № 496/3134/19).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією підлягає задоволенню.

З умовами договору відповідачка була ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Кредитний договір укладений на визначений термін, за яким відповідачка повинна сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, такий останньою не оспорювався, в судовому порядку окремі його положення недійсними не визнавалися.

Підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 зверталася до кредитодавця за роз`ясненнями щодо незрозумілих їй умов договору суду не надано.

Отже, кредитний договір № 29.08.2025-1000001980 від 29.08.2025 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник була ознайомлена з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, вони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину і волевиявлення учасників договору було вільним. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надала, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту, проценти за користування кредитом в межах строку кредитування у заявленому позивачем розмірі та комісія за надання кредиту. Крім того, відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідачки, приймається судом як достовірний.

З приводу заперечення представника відповідачки щодо стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 10000 гривень, суд зауважує таке.

Згідно з положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на день розгляду справи воєнний стану в Україні не скасовано та не припинено.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Згідно із розрахунку заборгованості за договором № 29.08.2025-100001980 від 29.08.2025, вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України за кредитним договором становить 10000 грн.

Однак, стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України суперечить вимогам вищенаведеного законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, перевіривши надані позивачем докази, позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 51092,28 грн, що складається із: 19400 грн заборгованість по кредиту; 29980 грн заборгованість по процентам та 1712,28 грн заборгованості по комісії.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позичальником порушено встановлений договором обов`язок повернути кредит та сплатити проценти, а тому позикодавець правомірно звернувся з позовом про стягнення суми кредитної заборгованості з відповідача.

На підставі часткового задоволення позову, враховуючи положення ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а відсоток задоволених позовних вимог становить 83,63% (51092,28 / 61092,28) Х 100. Тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2226,30 грн, що відповідає пропорційності розміру задоволених позовних вимог (2622,40 Х 83,63%).

Щодо заявлених у позовній заяві витрат пов`язаних надсиланням відповідачці копії позовної заяви у паперовій формі у розмірі 130,98 грн, то такі за своєю суттю не є судовими витратами у розумінні ст.133 ЦПК України, це є процесуальним обов`язком позивача, який подає позов через систему «Електронний суд», у зв`язку з чим фактично й передбачена зменшена ставка судового збору у такому випадку з коефіцієнтом 0,8.

Відтак, для стягнення таких витрат суд не вбачає підстав.

Враховуючи викладене, керуючись статями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» код ЄДРПОУ: 37356833, заборгованість за кредитним договором № 29.08.2025-100001980 від 29 серпня 2025 року в розмірі 51092 (п`ятдесят одна тисяча дев`яносто дві) гривні 28 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» код ЄДРПОУ: 37356833, судовий збір у розмірі 2226 (дві тисячі двісті двадцять шість) гривень 30 коп.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського,133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 03.09.2026 року.

Суддя

Таращанського районного суду

Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ