Рішення № 139458379, 01.09.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/330/26

Провадження № 2/376/906/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Ловінської С.С.,

за участю секретаря судових засідань Кропивлянської С.М.,

розглянувши в залі суду в м. Сквира Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №102694911 від 20.11.2023 в розмірі 16491,37 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що 20.11.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102694911, згідно з умовами якого відповідач отримав 4500 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором. 26.03.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т від 26.03.2024. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відповідача. Сума заборгованості Відповідача становить 16491,37 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4500 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 11541,37 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 450 грн.

Ухвалою судді Сквирського районного суду Київської області від 12.03.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

22.07.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги позивача задовольнити частково, зменшивши суму стягнення заборгованості. Вказав, що Відповідач не заперечує проти факту укладення кредитного договору з первісним кредитором ТОВ «Мілоан», проте категорично не погоджується з наданим Позивачем розрахунком заборгованості та вважає заявлені вимоги незаконними, безпідставними та штучно завищеними. Також не погоджується з вимогами щодо стягнення простроченої заборгованість за комісією за видачу кредиту в розмірі 450,00 грн. Вважає, що ця сума нарахована незаконно і має бути повністю виключена з розрахунку судом (ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Вказує, що Відповідачем жодної письмової претензії від Кредитодавця отримано не було. Звертає увагу, що ТОВ Мілоан в анкеті розглянуло і погодило одну суму і зафіксовані проценти та строк їх повернення, а в самому кредитному договорі вказав інші строки та проценти. Тому вважають даний договір удаваним відповідно до ст. 235 ЦК України, оскільки правочин був вчинений стороною Кредитодавця для приховання пені та неустойки під видом процентної ставки. Вважає, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 20.11.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102694911 (а.с.6-8).

Відповідно до п. 1.2 Договору Сума (загальний розмір) кредиту становить 4500,00 грн; п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *84.

Згідно п.п. 1.3.-1.4. Договору: кредит надається загальним строком на 105 днів з 20.11.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (15 днів пільговий період та 90 днів поточний період), дата остаточного погашення заборгованості 04.03.2024.

Згідно п.1.5.1. Комісія за надання кредиту: 450,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1113,75 грн, які нараховуються за ставкою 1,65 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; п.1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 14175,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 4500,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 76911968 від 20.11.2023 (а.с.10 зворот).

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» вих.№ б/н від 10.09.2025 договір про споживчий кредит №102694911, підписано 20.11.2023 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 987378 (а.с.9 зворот).

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідно до виписки з особового рахунку сума заборгованості відповідача становить 16491,37 грн, з яких: 4 500,00 грн прострочене тіло; 11541,37 грн - прострочені відсотки; 450,00 грн - заборгованість за комісіями (а.с.11).

26.03.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с.11 зворот - 13).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 106-МЛ/Т від 26.03.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №102694911 від 20.11.2023 в сумі 16491,37 грн, що складаються з залишку по тілу кредиту 4500,00 грн, залишок по відсотках 11541,37 грн, залишок по комісії 450,00 грн (а.с.16 зворот).

Матеріали справи містять письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих№23453828/5034 від 23.01.2026 адресовану відповідачу (а.с.16 зворот).

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений зокрема Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, а отже доводи представника відповідача про незаконність нарахування комісії є безпіставними.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, у цьому випадку мало місце укладення кредитного договору в електронній формі, що підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, шляхом введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду 987378, що і є його безпосереднім підписом.

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання перед позичальником за договором та надало йому кредит в сумі 4500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 20.11.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Договору про споживчий кредит № 102694911, а також отримання відповідачем кредитних коштів на підставі вказаного вище договору.

Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку, сформованого ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 102694911 від 20.11.2023 становить 16491,37 грн, що складаються з залишку по тілу кредиту 4500,00 грн, залишок по відсотках 11541,37 грн, залишок по комісії 450,00 грн (а.с.10-11).

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.

З огляду на те, що доказів на погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у сумі 4 500,00 грн матеріали справи не містять, суд доходить висновку, що вимога про їх стягнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд не погоджується із розміром нарахованих відсотків за користування кредитом, з огляду на наступне.

Відповідно до п.11.ч.1ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюються норми ЗУ «Про споживче кредитування».

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 роздіду IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки кредитний договір №102694911 від 20.11.2023 укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», однак після набрання чинності цим Законом строк дії договору продовжувався, тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом, відтак положення цього Закону застосовуються до договору №102694911 від 20.11.2023, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.

Аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №102694911 від 20.11.2023 свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору за період з 20.11.2023 по 04.03.2024 та за процентними ставками, визначеними його умовами.

Враховуючи встановлений частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, починаючи з 24 грудня 2023 року протягом перших 120 днів, тобто по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки для нарахування відсотків за користування кредитними коштами не міг перевищувати 2,5 % в день від залишку неповерненої суми кредиту, протягом наступних 120 днів, починаючи з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року не міг перевищувати 1.5 %, а з 20 серпня 2024 року по 26 жовтня 2024 року 1%.

Починаючи з 20.11.2023 по 05.12.2023 відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору №102694911 від 20.11.2023 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1 113,75 грн, які нараховуються за 15 календарних днів за ставкою 1,65 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Починаючи з 06.12.2023 по 23.12.2023 застосовується процентна ставка за користування кредитом, яка визначена умовами кредитного договору відповідно до п. 1.5.3 Договору (до дати набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023), а саме: 18 днів * (4500 грн * 3,5%) = 2 835,00 грн.

Починаючи з 24.12.2023 по 06.01.2024 розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день 14 днів * (4500 грн * 2,5%) = 1 575,00 грн.

Починаючи з 07.01.2024 по 04.03.2024 Кредитор нарахував за ставкою 2,3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що становить 6 003,00 грн (58 днів * 4500 грн * 2,3%).

Таким чином заборгованість за нарахованими процентами становить 11 526,75 грн (1113,75 грн + 2835,00 грн + 1575,00 грн + 6003,00 грн).

Враховуючи наведене, суд дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за кредитним договором №102694911 від 20.11.2023 у розмірі 16 476,75 грн, з яких: 4 500,00 заборгованість за тілом кредиту; 11 526,75 грн заборгованість за нарахованими процентами; 450,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Позивач ставить вимогу про стягнення судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, та оскільки позов задоволено на 99,91% (16476,75 грн х 100 : 16491,37 грн ), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 660,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.18), акт № Д/15324 від 28.01.2026 наданих послуг (правової/ правничої допомоги) (а.с.18 зворот), детальний опис наданих послуг від 28.01.2026 по акту № Д/15324 від 28.01.2026 наданих послуг (а.с.19), копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю (а.с.17 зворот).

За змістом статті 134 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказує, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В даній справі, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно постанови ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертійстатті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Разом з цим, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує судова практика, складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів не виникало, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, суд приходить до переконання, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 5 000 грн, що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) суму заборгованості за Кредитним договором № 102694911 від 20.11.2023 в розмірі 16 476,75 грн (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 75 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 660,00 грн (дві тисячі шістсот шістдесят гривень 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу проголошення рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.С.Ловінська