Ухвала суду № 139457606, 03.09.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/705/26

Провадження №2-з/291/7/26

У Х В А Л А

03 вересня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи) заяву про забезпечення позову, подану в межах цивільної справи №291/705/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Ташір» про визнання відсутнім правом користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права користування та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває вказаний позов.

Ухвалою суду від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до провадження, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02 вересня 2026 року о 12:00 год.

02.09.2026 (через Електронний суд», об 12:16 год) представником позивача подана заява про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, іншим суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації виникнення, переходу, зміни та припинення будь-яких речових прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки площею 2,8520 га, кадастровий номер 1825283800:02:000:0099, розташованої на території Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 04.03.2013 укладено договір оренди земельної ділянки до 14.03.2026 (з врахуванням додаткової угоди). Відповідач, не маючи намір продовжувати договір оренди, повідомила позивача про відмову від поновлення договору, в подальшому відповідач ОСОБА_1 та відповідач ПП «Ташір» 23.03.2026 уклали договір оренди спірної земельної ділянки, який достроково припинили 30.06.2026, а 03.07.2026 зареєстрували договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Позивачу стало відомо про укладання договору емфітевзису лише з відзиву відповідача ПП «Ташір». Вказує, що наведені обставини дій відповідача свідчить про системний характер змін юридичного оформлення прав на земельну ділянку, та даному випадку є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

В зв`язку з цим сторони та інші особи, які беруть участь у справі, судом не викликалися та не повідомлялися про розгляд заяви про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали заяви, суд встановив таке.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Частиною третьою ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 за №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

На думку суду, необхідність застосування заходу забезпечення випливає із фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що їх незастосування призведе до ускладнення ефективного поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та призведе до необхідності звернення до суду із черговим позовом.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Отже, зі змісту ст. ст. 149, 151 ЦПК України вбачається, що до предмету доказування під час розгляду заяви про забезпечення позову, зокрема входять обставини, які свідчать про те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду.

Суд вказує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії обмежує відповідача ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, у праві розпоряджатись належною йому земельною ділянкою площею 2,8520 га, кадастровий номер 1825283800:02:000:0099 на свій розсуд (наприклад відчужити її), оскільки спір виник лише щодо права оренди земельної ділянки. Тому такі заходи забезпечення позову не відповідають принципу співмірності.

Недотримання справедливого балансу (співмірності) при втручанні в право власності є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах закону порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності.

Отже, позивачем не доведено суду, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, тому суд з урахуванням вищевикладеного прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв`язку із її необґрунтованістю.

Суд зауважує, що безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, указаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст.153 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ТОВ «Сігнет-Центр» адвоката Гладишевої С.Д про забезпечення позову у межах справи №291/705/26.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 03.09.2026.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук