Рішення № 139457583, 03.09.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/412/26

Номер провадження 2/289/900/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Кириленка О.О.,

з участю секретаря судового засідання Плотнікової Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВВС-ФАКТОРИНГ», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Клименюка Андрія Миколайовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про визнання виконавчого напису №20886 від 26.11.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову зазначив, що вказаний виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений на кредитному договорі, який не посвідчений нотаріально, а заборгованість за кредитним договором не є безспірною, у зв`язку з чим позивач просить визнати вказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою судді від 18.03.2026 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 21).

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак представник позивача звернувся з заявою розгляд справи без участі позивача, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників справи.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, копію ухвали про відкриття провадження отримав 19.03.2026 (а.с. 23 зворот), однак звернувся з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Пояснень від третьої особи до суду не надходило.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №20886, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ», заборгованість, що виникла на підставі договору №6304746 надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 27.02.2020 (а.с. 16 зворот).

Відповідно до змісту цього виконавчого напису, стягнення заборгованості здійснюється за період з 21.07.2022 по 01.06.2021. Сума заборгованості складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 1200 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 3993,60 грн, простроченої заборгованості за пенею у сумі 600 грн. Згідно ж цього виконавчого напису загальна сума заборгованості становить 6643,60 грн.

22.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Клименюком А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68323502 з виконання виконавчого напису нотаріуса від 26.11.2021 №20886, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., за яким має бути стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ», заборгованість в розмірі 6643,60 грн. (а.с. 12).

23.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Клименюком А.М. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах виконавчого провадження №68323502 з виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса (а.с. 14-15).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 вказану постанову Кабінету Міністрів України № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, згадана постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17.

Як встановлено судом, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 26.11.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

При цьому, із змісту оспорюваного виконавчого напису не вбачається, що договір був посвідчений нотаріально, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року (п. 95), рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року (п. 88), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Згідно пунктів 144, 145, 147 цієї ж постанови, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, складення частково тотожних за змістом документів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення заявлених витрат на правничу допомогу саме у розмірі 2000 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВВС-ФАКТОРИНГ» (місцезнаходження: вул. Підвисоцького Професора, буд.10/10, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 37686875), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Клименюка Андрія Миколайовича (місце знаходження: 10014, м. Житомир, бульвар Новий, 5, офіс 2.8), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса №20886 від 26.11.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВВС-ФАКТОРИНГ» заборгованості у розмірі 6643,60 грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВВС-ФАКТОРИНГ» на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 1331,20 грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВВС-ФАКТОРИНГ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО