Рішення № 139456050, 02.09.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/26002/25

Провадження № 2/161/1257/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді - Олексюка А.В.,

при секретарі Опальчук А.А.,

за участю представника позивача Лавренчука О.В.,

представника відповідача Габрильчука Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом адвоката Лавренчука Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Медторг-Експрес» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач через свого представника звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з наказом директора ПП «Медторг-Експрес» № 16 від 28.02.2023 року ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року було прийнято на посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря за основним місцем роботи на умовах неповного робочого часу. За час трудової діяльності позивач зарекомендував себе як висококваліфікований і сумлінний фахівець, який належним чином виконував свої обов`язки та користувався повагою серед пацієнтів і керівництва закладу.

Втім, 15 вересня 2025 року директором ПП «Медторг-Експрес» Георгієм Островим було видано наказ № 40, яким ОСОБА_1 з 16 вересня 2025 року відсторонено від виконання професійних обов`язків на період проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025030000000710 від 09.09.2025 року. Як на підставу для прийняття такого рішення роботодавець послався на Лист ГУНП у Волинській області № 1317/37-2025 від 15.09.2025 року щодо наявності підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Сторона позивача вважає оскаржуваний наказ цілковито незаконним та безпідставним, оскільки чинне законодавство України, зокрема ст. 46 КЗпП України, не надає роботодавцю права відсторонювати працівника від роботи за власною ініціативою чи на підставі листів правоохоронних органів. Відповідно до ст. 154 КПК України, відсторонення від посади підозрюваного є заходом забезпечення кримінального провадження і здійснюється виключно на підставі ухвали слідчого судді або суду. Вказує, що оскільки органи досудового розслідування до суду з відповідним клопотанням не зверталися і судове рішення про відсторонення ОСОБА_1 відсутнє, відповідач діяв із перевищенням повноважень та грубо порушив конституційне право позивача на працю та принцип презумпції невинуватості.

На підставі вищевказаного просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 15.09.2025 року №40 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 та виплати позивачу моральну шкоду за неправомірне та незаконне відсторонення від роботи у розмірі 50 000 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 тисяч гривень.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 22.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомлення сторін.

26.03.2026 представник відповідача адвокат Габрильчук Є.В. подав письмові пояснення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність, необґрунтованість та відсутність реального порушення прав позивача. Свою правову позицію представник обґрунтовував тим, що оспорюваний наказ від 15.09.2025 № 40 на момент звернення позивача до суду вже втратив чинність на підставі нового наказу від 30.10.2025 № 48, який виданий з тих самих підстав, доведений до відома працівника під підпис та у встановленому законом порядку ним не оскаржувався. Більше того, представник відповідача наголосив, що у зв`язку із застосуванням до позивача ухвалою суду запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, останній об`єктивно не мав можливості виконувати свої трудові обов`язки, що виключало вину роботодавця у його недопуску до роботи. Також адвокат зауважив, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2026 року у справі № 161/1097/26, який набрав законної сили, позивача було визнано винним у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, що підтверджує правомірність та своєчасність дій підприємства щодо захисту інтересів закладу охорони здоров`я. З огляду на похідний характер вимог про стягнення моральної шкоди та відсутність доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача судові витрати.

27 березня 2026 року представник позивача адвокат Лавренчук О.В. подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив визнати протиправним та скасувати наказ від 15.09.2025 року №40 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , а також стягнути моральну шкоду за неправомірне та незаконне відсторонення від роботи у розмірі 50 000 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 тисяч гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 в судовому засіданні 11.08.2026 зазначив, що 15 вересня 2025 року його було затримано правоохоронними органами із вилученням мобільного телефону, а наступного дня, 16 вересня 2025 року, він повідомив власника підприємства про винесення судом ухвали про обрання йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Через зазначені обставини позивач був відсутній на робочому місці в період з 15 жовтня 2025 року по 24 листопада 2025 року. Після скасування запобіжного заходу, 30 жовтня 2025 року, позивач надіслав роботодавцю відповідну ухвалу суду. Проте наступного дня, 31 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 усно заявив про небажання допускати його до виконання трудових обов`язків, і в той же день ОСОБА_1 вперше ознайомили з оскаржуваним наказом №40 від 15 вересня 2025 року про його відсторонення від роботи. Згодом, 24 листопада 2025 року, позивач подав заяву про звільнення за угодою сторін. Завдану моральну шкоду ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій роботодавця він, будучи особою з інвалідністю III групи, безпідставно втратив два місяці трудового стажу та зазнав психологічного тиску.

У судовому засіданні 11 серпня 2026 року директор ПП «Медторг-Експрес» Остров Г.П. пояснив, що 15 вересня 2025 року співробітниками Служби безпеки України було затримано ОСОБА_1 , а також вручено підприємству запит про витребування документів щодо вказаного працівника. У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 під слідством та відсутністю його на роботі, ОСОБА_1 було відсторонено від роботи і отже, за період з 16 вересня 2025 року по 24 листопада 2025 року заробітна плата позивачу не нараховувалася. Водночас, під час звільнення з роботи ОСОБА_1 (за його ж заявою) з підприємством було проведено повний розрахунок та виплачено всі належні йому грошові кошти. Вважає, що діями ОСОБА_1 була підірвана репутація ПП «Медторг-Експрес».

Представник позивача адвокат Лавренчук О.В. в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача адвокат Габрильчук Є.В. просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Правові підстави відсторонення працівника від роботи роботодавцем визначені статтею 46 КЗпП України. Згідно з частиною першою цієї статті відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об`єктів чи операторів критичної інфраструктури; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частинами першою та другою статті 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

Судом встановлено, що ПП "Медторг-Експрес" свою діяльність як заклад охорони здоров?я здійснює на підставі отриманої 16.08.2021 року ліцензії за такими місцями провадження виду господарської діяльності: Медичний центр (1) за адресою: 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 3, та МЦ Колківська Амбулаторія (2) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується роздруківкою з Ліцензійного реєстру МОЗ України з медичної практики) (а.с.63).

ПП "Медторг-Експрес" уклало з Національною службою здоров?я України договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1937-Е125-Е00, відповідно до якого надає медичні послуги за рахунок державного бюджету (а.с.64-81).

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 , наказом директора ПП «Медторг-Експрес» N?16 від 28.02.2023 ОСОБА_1 було прийнято на роботу, на посаду лікаря загальної практики - сімейного лікаря, з 01 березня 2023 року (а.с.18).

Наказом від 28.02.2023 № 16 Приватним підприємством "Медторг-Експрес" ОСОБА_1 було прийнято на посаду лікаря загальної практики - сімейного лікаря на основне місце роботи з 01.03.2023 року (а.с.82).

15.09.2025 року на електронну пошту ПП "Медторг-Експрес" від слідчого управління ГУНП у Волинській області надійшов лист від 15.09.2025 N? 137137-2025 , яким старша слідча в ОВС ОСОБА_3 в межах кримінального провадження N? 12025030000000710 від 09.09.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, на підставі ст. 93 КПК України просила надати копії посадової інструкції ОСОБА_1 , наказу про призначення його на посаду, характеристику останнього тощо (а.с.83-84).

15.09.2025 директором ПП "Медторг-Експрес" видано наказ, яким ініційовано проведення службової перевірки щодо причетності сімейного лікаря ОСОБА_1 до вказаного кримінального провадження, а також встановлено необхідність звернутись до ОСОБА_1 з метою отримання пояснень щодо його причетності (а.с.85)

Актом від 15.09.2025 зафіксовано, що ОСОБА_1 пояснень щодо його причетності до кримінального провадження N? 12025030000000710 від 09.09.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, не надав (а.с.86).

Наказом від 15.09.2025 року №40 Приватним підприємством «Медторг-Експрес», ОСОБА_1 тимчасово увільнено. Цим наказом ухвалено: «Відсторонити від роботи ОСОБА_1 від виконання його професійних обов`язків лікаря загальної практики - сімейного лікаря на період проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12025030000000710 від 09.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України з 16 вересня 2025 року» (а.с.24).

З роздруківки скріншоту листування вбачається, що зазначений наказ був надісланий ОСОБА_1 в особисті повідомлення через месенджер «Viber» (а.с. 88).

ОСОБА_1 в період з 16.09.2025 по 29.10.2025 був відсутній на роботі протягом усіх робочих днів (усього робочого часу), що підтверджується складеними актами N? 1-18 про відсутність працівника на роботі (а.с.89-106).

16.09.2025 року о 11.16 год ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (а.с.6-11).

30.10.2025 директором ПП «Медторг-Експрес» видано наказ №49 про визнання нечинним наказу від 15.09.2025 №40 Про тимчасове увільнення працівника ПП «Медторг-Експрес» та видано наказ №48 відсторонення ОСОБА_1 від роботи від 30.10.2025 № 48 (а.с.107-108).

24.11.2025 ОСОБА_1 подав на ім?я директора ПП "Медторг-Експрес" заяву від 24.11.2025 про його звільнення за згодою сторін з 24.11.2025 (а.с.109).

Наказом від 24.11.2025 № 56 ОСОБА_1 звільнено з 24.11.2025 за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 110).

Згідно вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2026 №161/1097/26, який набрав законної сили 02.03.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України та згідно угоди про визнання винуватості від 16.01.2026 року у кримінальному провадженні, укладеної між прокурором та підозрюваним призначено покарання (а.с.111-118).

Відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.09.2025 у справі N? 161/18992/25, який залишений без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 25.09.2025 , відносно підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в межах досудового розслідування, а саме до 16.11.2025 (а.с.121-129).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Предметом розгляду у даній справі є наказ № 40 від 15.09.2025 року, який був визнаний нечинним самим роботодавцем на підставі Наказу № 49 від 30.10.2025 року, тобто після 30.10.2025 року правове становище позивача щодо його недопуску до роботи визначалося вже наказом № 48, а не оскаржуваним наказом № 40.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу № 48 від 30.10.2025 року. Відтак вимога про скасування наказу № 40 не може бути спрямована на припинення його дії, оскільки така дія вже припинена самим відповідачем 30.10.2025 року.

Оскільки спірний наказ на момент розгляду справи судом не діє, самостійного правового значення не має і не створює для позивача жодних юридичних наслідків, вимога про його скасування є неефективним способом захисту.

Разом із тим встановлення правової оцінки наказу № 40 не може призвести до поновлення позивача на роботі, оскільки трудові відносини між сторонами припинені 24.11.2025 року за угодою сторін, а сам наказ № 40 припинив дію 30.10.2025 року.

Щодо тверджень позивача про те, що наказ № 40 безпідставно позбавив його можливості працювати та заробітної плати, суд зазначає, що ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 16.09.2025 року, яка набрала законної сили, до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд враховує, що у період з 16.09.2025 року по 29.10.2025 року позивач не виконував трудових обов`язків не лише у зв`язку з наказом роботодавця, а й у зв`язку із застосуванням до нього ухвалою слідчого судді цілодобового домашнього арешту.

Його відсутність на робочому місці підтверджена актами № 1-18 та обумовлена судовим рішенням про обрання запобіжного заходу, а не діями чи наказами відповідачa.

За таких обставин відсутня вина ПП «Медторг-Експрес» у недопуску працівника до роботи, а заробітна плата не нараховувалася Позивачу на законних підставах через фактичне невиконання ним роботи (ст. 94 КЗпП України), що виключає наявність матеріальних збитків чи втрати стажу з вини роботодавця.

Окрім цього, вироком суду від 28.01.2026 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів.

Хоча зазначений вирок був постановлений після припинення дії цього наказу, разом із тим, зазначені обставини мають значення для оцінки доводів позивача про те, що саме дії роботодавця були причиною його моральних страждань та інших негативних наслідків.

Позивач просить стягнути з відповідача 50 000 грн моральної шкоди, посилаючись на неправомірне відсторонення від роботи, втрату трудового стажу та психологічний тиск.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки, позивач не надав належних та достатніх доказів того, що заявлена ним моральна шкода у розмірі 50 000 грн є безпосереднім наслідком саме наказу № 40 від 15.09.2025 року, суд не встановив сукупності необхідних умов для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати позивача покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову адвоката Лавренчука Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Медторг-Експрес» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне підприємство «Медторг-Експрес»», адреса: м. Луцьк, вул. Ковельська, 3, ЄДРПОУ 44383563.

Повний текст рішення складено 03.09.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк

.