Рішення № 139454030, 27.08.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1441/26

Провадження № 2/682/1281/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Маршал І.М.,

секретаря судового засідання Захарчук С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просить стягнути з відповідача на його користь 14 940 грн. заборгованості, з якої: 6 000 гривень заборгованість по тілу кредиту; 8 940 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також, просить стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 06.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 100089369 за умовами якого останньому був виданий кредит. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора NPBG-4483. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 6 000 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.

24.12.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено Договір факторингу № МВ-ТП/14 та підписано сторонами Реєстр прав вимоги від 24.12.2024 за яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до Відповідача.

04.12.2025 року між ТОВ « Таліон Плюс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/1225-01 та підписано реєстр прав вимоги №2 від 04.12.2025 року, з огляду на що позивач отримав право вимоги за вищевказаним кредитним договором до відповідача.

Сторона позивача клопотала проводити судовий розгляд за відсутності їх повноважного представника, позов підтримують.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на позов не подавала.

Судом встановлено, що 06.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 100089369 за умовами якого останньому був виданий кредит. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора NPBG-4483. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 6 000 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.

24.12.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено Договір факторингу № МВ-ТП/14 та підписано сторонами Реєстр прав вимоги від 24.12.2024 за яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до Відповідача.

04.12.2025 року між ТОВ « Таліон Плюс» та позивачем ТОВ « Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/1225-01 та підписано реєстр прав вимоги №2 від 04.12.2025 року, з огляду на що позивач отримав право вимоги за вищевказаним кредитним договором до відповідача.

Відповідно до Договору кредитної лінії від 06.10.2024 року № 100089369, п.2.3 кредитодавець надає позичальнику перший транш 6000 грн. шляхом переказу грошових коштів на рахунок позичальника на платіжну картку НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п.7.1.7.3.рекомендована дата дострокового повернення ( дата закінчення дисконтного періоду) - 24.10.2024, кінцева дата повернення кредиту 05.11.2029 року .

Згідно п.п. 8.3 базова процентна ставка складає 1% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 14 940 грн., з якої: 6 000 гривень заборгованість по тілу кредиту; 8 940 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину (позиція Верховного Суду у постанові № 524/5556/19 від 12.01.2021, у постанові №127/33824/19 від 07.10.2020).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом... боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже заявлені позивачем вимоги про стягнення на його користь із відповідача 14 940 грн. заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Щодо вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача на правничу допомогу складають 7000 грн. і підтверджуються наданими доказами: Договором про надання правничої допомоги від 20.01.2026 року № 20/01/26-02, укладеним АБ «Тимошенко та партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», додатковою угодою № 25771518998 до вказаного договору від 21.01.2026, згідно із яким Адвокатське бюро надавало правову допомогу позивачу у справі відносно відповідача за кредитним договором № 100089369, актом прийому-передачі наданих послуг, згідно із яким Адвокатським бюро було надано позивачу правову допомогу на суму 7000 грн., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Тимошенко О.О.

Відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не доводив необґрунтованість витрат на правову допомогу.

Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для позивача, а тому підлягає задоволенню. Підстав для зменшення розміру заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу суд не вбачає, відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130, 141, 263-265, 268, 274, 352-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Юніт Капітал», адреса бульвар Лесі України, 34, офіс 333, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за кредитним договором № 100089369 від 06.10.2024 у розмірі 14 940 грн., витрати зі сплати судового збору 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя Маршал І. М.