Рішення № 139453542, 02.09.2026, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 594/551/26

2/609/596/2026

02 вересня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Харлана М.В.

за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до

відповідача: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи не з`явились,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 17 квітня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30062 від 14.03.2025 р. в розмірі 39200,00 грн., що складається із заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 14.03.2025 р. по 09.03.2026 р. нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору в розмірі 25200,00 грн., штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 14000,00 грн. та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

2. Позов обґрунтований тим, що 14 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30062.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 730 днів (до 14.03.2027 р.), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану в АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» - 739021.

ТОВ «ФК «Процент» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 30062 у повному обсязі, що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

Зазначає, що починаючи з 03.04.2025 р., відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її.

Так, відповідач своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 14.03.2025 р., що має відображення у розрахунку заборгованості, порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 12.03.2026 р. утворилась заборгованість в розмірі 39200,00 грн., з яких: 25200,00 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 14.03.2025 р. по 09.03.2026 р. нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору, 14000,00 грн. - штраф за порушення умов кредитного договору.

Вказує, що позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 14.03.2025 р. по 09.03.2026 р. та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 Кредитного договору, ч.2 ст. 1050 ЦК України, ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, з метою захисту своїх прав представник позивача просив позов задовольнити.

30.07.2026 р. відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, зокрема, остання позовні вимоги визнала частково, одночасно просила зменшити витрати на професійну правничу допомогу, у заяві від 02.02.2026 р. просила відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року вищевказану справу передано за підсудністю до Шумського районного суду Тернопільської області.

4. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

5. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 13 липня 2026 року, за клопотанням представника позивача витребувано інформацію, що становить банківську таємницю, у зв`язку із неявкою відповідача, та ненадходженням витребуваних доказів, судовий розгляд справи відкладено на 19 серпня 2026 року, у зв`язку із неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 02 вересня 2026 року.

6. У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» не з`явився, надіслав суду клопотання, згідно якого просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, представила суду заяву, згідно якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги визнала частково.

7. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

8. Судом встановлено, що 14 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30062.

Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 739021.

Укладення вищевказаного кредитного договору здійснювалось з урахуванням вимог ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п 1.1, 1.3 договору - Товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором, строк надання кредиту та строк дії Договору становить 730 днів, з сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 договору процентна ставка за користування кредитом становить - 1.0% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365.00%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.3. Договору.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 58100.00 грн. (п. 1.10 договору).

Відповідно до п 1.5 вбачається, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», які розміщені на Сайті https://procent.com.ua.

9. Додатком до договору № 30062 є паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту аналогічні тим, які узгоджені сторонами у Договорі № 30062, який підписано останньою за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора 093145.

Додатком №1 до кредитного договору № 30062 від 14.03.2025 р. є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної процентної ставки.

Додатками № 2,3 до кредитного договору № 30062 від 14.03.2025 р. є інформаційні повідомлення відповідача ОСОБА_1 , у яких вказано контактні данні останньої, зокрема, мобільні телефони, які підписані за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора 739021.

10. Відповідно до листа наданого АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .

14.03.2025 р. на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платежі в сумі 7000,00 грн.

Номер телефону НОМЕР_3 , на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 є фінансовим.

З виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що остання активно користувалась кредитними коштами.

11. Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 30062 від 14.03.2025 р. вбачається, що станом на 12.03.2026 р. у відповідача наявна заборгованість в розмірі 39200,00 грн., з яких: 25200,00 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 14.03.2025 р по 09.03.2026 р. нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору, 14000,00 грн. - штраф за порушення умов кредитного договору.

ІV. Оцінка Суду.

12. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

13. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

14. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

15. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

16. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

17. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

18. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

19. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

20. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

21. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

22. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

23. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

24. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

25. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

26. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

27. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

28. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

29. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

30. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

31. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

32. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

33. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

34. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

35. Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

36. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

37. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

38. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

39. Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

40. Судом встановлено, що 14 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30062, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, строком на 730 днів.

Кредитний договір був підписаний 14.03.2025 року о 20:08:16 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 739021 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

Відповідно до листа наданого АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .

14.03.2025 р. на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платежі в сумі 7000,00 грн.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 14 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30062 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані.

Надаючи правову оцінку кредитному договору суд приходить до висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором 739021, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсними, окрім того, укладення вищевказаного кредитного договору не заперечується і відповідачем.

41. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

42. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

43. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

44. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

45. Відповідно до п.п 1.1, 1.3 договору - Товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором, строк надання кредиту та строк дії Договору становить 730 днів, з сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 договору процентна ставка за користування кредитом становить - 1.0% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365.00%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.3. Договору.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за користування кредитом відповідачу нараховано проценти в розмірі 25200,00 грн. зокрема за період з 14.03.2025 р. по 09.03.2026 р. (7000,00 грн.* 360 днів користування кредитом * 1% =25200,00 грн.), що відповідає умовам кредитного договору.

Суду не надано доказів сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 25200,00 гривень за період з 14.03.2025 р. по 09.03.2026 р. а тому, вказана сума підлягає стягненню із відповідача.

46. Разом з тим, щодо стягнення з відповідача, штрафу суд зазначає.

47. Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє станом на дату розгляду справи.

48. Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

49. Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за штрафом у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №30062 від 14.03.2025 р. виникла у період дії в Україні воєнного стану суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 14000,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позову слід відмовити.

50. Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

51. Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує обставину наявності боргу, відповідачем не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження відсутності факту наявності боргу.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, а також те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення із останньої в користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованості за договором № 30062 від 14.03.2025 р. у розмірі 25200,00 грн., з яких: з яких: 25200,00 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 14.03.2025 р. по 09.03.2026 р. нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

52. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1711,39 грн. (64,28%).

53. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

54. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

55. Частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

56. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

57. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

58. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

59. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

60. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

61. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

62. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

63. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

64. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

65. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

66. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

67. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

68. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

69. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

70. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

71. При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

72. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

73. Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

74. З огляду на зазначене, слід виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Судом встановлено, що 03 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та Фізичною особою-підприємцем, адвокатом Руденко Костянтином Васильовичем укладено договір про надання юридичних послуг №03/06/2024.

Відповідно до витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №103 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 26.01.2026 р. вбачається, що адвокат Руденко К.В. надало ТОВ «ФК «Процент» такі послуги: складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - 9000,00 грн., складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 - 1000,00 грн. Всього на суму 10000,00 грн.

Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити витрати на правничу допомогу.

Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є неспівмірним з складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. При цьому, суд виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, який подав до суду відповідну заяву.

На підставі наведеного, враховуючи розмір пропорційно задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку що позивачу слід відшкодувати лише необхідні і розумні витрати на правову допомогу. Такими у цій справі є витрати у розмірі 3000,00 грн.

З цих підстав,

Керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055 Цивільного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (рахунок IBAN: НОМЕР_4 , банк отримувач: АТ "Сенс Банк") заборгованості за договором № 30062 від 14.03.2025 р. у розмірі 25200,00 грн., з яких: з яких: 25200,00 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 14.03.2025 р. по 09.03.2026 р. нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (рахунок IBAN: НОМЕР_4 , банк отримувач: АТ "Сенс Банк") - 1711,39 грн. сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі - 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду складено 02 вересня 2026 року.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент», ЄДРПОУ: 41466388, місце знаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя: М.В. Харлан