Рішення № 139452465, 13.08.2026, Болградський районний суд Одеської області

13.08.2026

Справа № 497/736/26

Провадження № 2/497/1050/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026 року представник позивачів - адвокат Кірчев І.І., який підтвердив свої повноваження електронними ордерами серії ВН №1424062 та №1424061 від 09 січня 2026 року (а.с.21,22) звернувся до суду через систему "Електроний суд" в інтересах позивачів з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким визнати за позивачами право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і дворовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в частках (частки в позовній заяві не визначені "?"), а саме за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом, після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та як за членами колгоспного типу двору.

Вимоги мотивовані тим, що вищезазначений будинок відносився до типу двору колгоспний, до складу якого входили батьки позивачів та вони позивачі, тобто кожний придбав право власності на житловий будинок по 1/4 частині, вони володіли цім будинком, але не оформили право власності. Після смерті батька позивачі звернулися до приватного нотаріуса та 27.01.2025 року заведено спадкову справу №27/2025. 10.12.2025 року приватним нотаріусом Агбун М.І. було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на частину житлового будинку за спадкодавцем. Для реєстрації права власності на свої частки у будинку позивачі звернулися до державного реєстратора, але їм також було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок. За захистом своїх невизнаних прав, позивачі через свого представника змушені звернутися до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою судді від 30.03.2026 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

В подальшому ухвалою суду від 19.05.2026 року задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_4 та витребувано у приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. копії спадкових справ після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.07.2026 року до суду надійшла витребувана інформація від приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І.

13.08.2026 року представником позивачів подано заяву про уточнення позовних, де він уточнює частки в житловому будинку, які необхідно визнати за позивачами, а саме за кожною по 1/4 частки як за членом колгоспного двору та по 1/4 за кожною в порядку спадкування після смерті батька.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачів - адвокат Кірчев І.І. надав 14.08.2026 року заяву про розгляд справи без участі сторін, просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі (а.с.180).

Представник відповідача староста с.Каракурт Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Жечева О. надала 21.04.2026 року на електрону пошту суду заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, заявлені вимоги визнала в повному обсязі (а. с. 27).

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок (домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до типу колгоспного двору (колгоспників) та до його складу входили члени цього двору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та позивачі по справі ОСОБА_1 і ОСОБА_6 . На підставі ст. 123 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла станом на 14 квітня 1991 року, кожен член колгоспного двору придбав право власності на майно цього колгоспного двору в рівних частках, тобто по 1/4 частки будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами. Це підтверджується довідкою №186/02-17, яка видана 19.06.2025 року старостою с. Каракурт Василівської сільської ради Жечевою О. (а.с.179).

Згідно вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно до затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст. 120,123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст.ст. 120,123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, право власності на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) мали ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частинах, по 1/4 кожний. Відповідно до абз.2 п.6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, яка втратила чинність в 1996 році, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. У сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних будинків) станом на 1991 рік здійснювалось шляхом внесення відповідного запису у погосподарській книзі сільської ради та відкриття особового рахунку на ім`я власника.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року зі змінами та доповненнями, державна реєстрація прав є обов`язковою. В ч.4 ст. 3 цього ж Закону визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Як вбачається з абз.3 частини 3 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, з подальшою видачею свідоцтва про право власності на об`єкти ( індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, щодо яких раніше не здійснювалась державна реєстрація прав власності для осіб, за якими закріплені особові рахунки в погосподарських книгах відповідних сільських рад, здійснюється на підставі поданої заяви та виписки із зазначених книг, наданої виконавчим органом сільської ради ( у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою, а також інших документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі змістом ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Але рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Болградської міської ради Одеської області Нікіта І.В. №83470986 від 25.02.2026 року позивачу ОСОБА_2 відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на відповідну частку у вищевказаному житловому будинку у зв`язку з тим, що заявником не подано документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності (а.с.19).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також 05 травня 2025 року на замовлення позивача ОСОБА_2 комунальним підприємством «Болградське бюро технічної інвентаризації», на вищезазначений будинок було виготовлено технічній паспорт при цьому найменування об`єкту нерухомого майна зазначено «житловий будинок садибного типу» (а.с.10-12).

Тобто позивачами доведена вимога, щодо визнання за ними по 1/4 частки за кожною у вище вказаному житловому будинку, як за членами колгоспного двору.

Щодо права власності в порядку спадкування.

1) Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 26 листопада 2021 року Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі актового запису про смерть №957 від 26.11.2021 року, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).

Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно, в тому числі на 1/4 частину у вищевказаному житловому будинку.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_5 є її чоловік ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2 , які прийняли спадщину фактом постійного (спільного) проживання з померлою за однією адресою, що відповідає вимогам ст.1268 ЦК України та підтверджується наступними доказами:

- довідками № 262/02-17 від 15.11.2023 року та № 85/02-17 від 14.03.2025 року, які видані старостою с.Каракурт Василівської сільської ради Жечевою О. (а.с.44, 45) відповідно до яких спадкодавець на момент смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та з нею в одному будинку були зареєстровані (були членами її сім`ї) чоловік ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_2 зі своїми дітьми;

- копіями матеріалів спадкової справи №84/2025 року, заведеною приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. щодо майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до яких спадкоємець ОСОБА_2 у 2025 році звернулася до приватного нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав після смерті матері та на її ім`я та ім`я її батька ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/2 частки за кожним спадкоємцем. Свідоцтва про право на спадщину на спірне домоволодіння в матеріалах справи відсутне (а.с.41-87).

Тим самим судом встановлено, що окрім чоловіка ОСОБА_3 спадкоємцем за законом першої черги є дочка померлої, позивач по справі ОСОБА_2 , тому спадщина розподілилася порівну в розмірі 1/8 частки житлового будинку, а загальна частка ОСОБА_3 у спірному домоволодінні склала 1/8 +1/4=3/8.

2) В подальшому, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 07 серпня 2024 року Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі актового запису про смерть №497, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, в тому числі на 3/8 частину в вищевказаному житловому будинку.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, після ОСОБА_3 є його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які прийняли спадщину:

- спадкоємець ОСОБА_2 фактом постійного (спільного) проживання з померлим за однією адресою, що відповідає вимогам ст.1268 ЦК України;

- спадкоємець ОСОБА_1 шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса, що відповідає вимогам ст. 1269 ЦК України;

та підтверджується наступними доказами:

- заявою ОСОБА_1 від 27.01.2025 року за №58 про прийняття спадщини поданої до приватного нотаріуса Агбун М.І. (а.с.89);

- довідками № 18/02-17 та № 17/02-17, які видані 23.01.2025 року старостою с.Каракурт Василівської сільської ради Жечевої О. (а.с.90, 90 на звороті) відповідно до яких спадкодавець на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та з ним в одному будинку була зареєстрована дочка ОСОБА_2 зі своїми дітьми;

- копіями матеріалів спадкової справи №27/2025 року, заведеною приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до яких спадкоємцями за законом першої черги є його дві дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які обидві прийняли спадщину та 23 квітня 2025 року між ОСОБА_7 , яка діяла від імені ОСОБА_2 , на підставі довіреності, та ОСОБА_1 укладено договір про поділ спадкового майна, предметом якого стало спадкове майно що залишилося після смерті батька, а саме земельні ділянки, посилань на поділ житлового будинку договор не міститься, тому це майно спадкується на загальних підставах, а саме розподіляється між спадкоємцями в рівних частках по 1/2 частці за кожним. На майно зазначене в договорі спадкоємці отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, але свідоцтва на спірне домоволодіння матеріали спадкової справи не містять.

Так як спадщина між спадкоємцями розподілилася по рівну частка кожного спадкоємця у житловому будинку становить 3/8 / 2= 3/16.

Так, постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. вих. №726/02.31 від 10.12.2025 року позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті батька ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, який підтверджував би належність цієї частки в житловому будинку спадкодавцю (а.с.18).

Статтями 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1258 цього Кодексу спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Також відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з вимог ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. А відповідно до вимог ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270, ч.3 ст. 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Досліджені матеріали справи, відповідають встановленим нормам законодавства, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України, але представником позивача не було враховано, те, що після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем за законом окрім чоловіка є ще дочка ОСОБА_2 , тому частка чоловіка яку спадкують спадкоємці становить 3/8, а ні 1/2 як посилається в позовних вимогах представник позивача, вимог щодо спадкування після смерті матері позивач ОСОБА_2 не заявляла, саме це стало підставою для часткового задоволення позовних вимог. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1222, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 12, 81, 82, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності:

- в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 3/16 частин житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності:

- в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 3/16 частин житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца