Рішення № 139450681, 02.09.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1550/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря судових засідань: Андрущишин О.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янка - Бузька цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

10.06.2026 представник позивача Медведєва Н.О. подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору у розмірі 26350,00 грн. та судові витрати у сумі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник Позивача зазначає, що 15.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 15.10.2025-100001272, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн строком до 19.05.2026. 17.11.2025 між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого суму кредиту збільшено до 9 000 грн та надано другий транш у розмірі 1 000 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджується документами про перерахування кредитних коштів. Договір укладено в електронній формі та підписано Позичальником одноразовим ідентифікатором після проходження електронної ідентифікації. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісій належним чином не виконав. При цьому 14.11.2025 ним здійснено часткову оплату в сумі 3 200 грн, що, на думку Позивача, свідчить про визнання наявності кредитного зобов`язання. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 26 350 грн, яка складається з: 9 000 грн тіла кредиту, 11 140 грн процентів, 90 грн комісії за надання кредиту, 1 620 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 4 500 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Таким чином, оскільки Позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, а Відповідач кредитні кошти у встановлений строк не повернув та належним чином не виконав інші передбачені договором грошові зобов`язання, Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором у розмірі 26 350 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справи, оформленого відповідним протоколом, для розгляду цієї справи визначено суддю Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області Костюк У.І..

Ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, призначено судове засідання.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явилася, однак при подачі позовної заяви до суду, просила розглянути справу у її відсутності, підтримала позовні вимоги та просила їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, однак на адресу суду подав заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, додатково заперечив щодо стягнення з нього в користь позивача комісій за надання кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 15.10.2025-100001272, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 грн. строком до 19 травня 2026 року.

Факт укладення кредитного договору підтверджується копією кредитного договору, сформованого в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач здійснив акцепт пропозиції позивача та підписав договір одноразовим ідентифікатором після проходження електронної ідентифікації.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надано документи щодо перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 8 000 грн 15 жовтня 2025 року на платіжну картку, реквізити якої зазначені в матеріалах справи.

17 листопада 2025 року між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого загальний розмір кредиту збільшено до 9 000 грн та відповідачу надано другий транш кредиту у розмірі 1 000 грн.

Факт надання другого траншу підтверджується документами про перерахування позивачем 17 листопада 2025 року грошових коштів у розмірі 1 000 грн на платіжну картку відповідача.

Матеріалами справи також підтверджується здійснення відповідачем 14 листопада 2025 року платежу у розмірі 3 200 грн, який враховано позивачем при визначенні розміру заборгованості.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 26 350 грн.

Згідно з наданим розрахунком, заборгованість складається із 9 000 грн основної суми кредиту, 11 140 грн процентів, 90 грн комісії за надання кредиту, 1 620 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 4 500 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

ТОВ «Споживчий Центр» звертаючись до суду з даним позовом вказує, що відповідачем не було вчинено дій щодо повного та належного повернення кредитних коштів, а тому є таким, що має невиконані зобов`язання з повернення коштів, які в добровільному порядку належним чином не виконує та наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення до суду за захистом своїх прав.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України Кредит.

Згідно ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статей 526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання

В ході розгляду судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Споживчий центр» з метою отримання кредитних коштів, за результатами його звернення між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем було укладено кредитний договір №15.10.2025-100001272 від 15.10.2025, та укладено додаткову угоду від 17.11.2025 після укладення якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у кредитора виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у визначеному розмірі, який був обумовлений між сторонами умовами договору. Зокрема на підставі укладеного договору про надання кредиту відповідачу надано грошові кошти в розмірі 9 000,00 грн.

Відтак в ході розгляду судом встановлений факт укладення кредитного договору, де однією із сторін був відповідач ОСОБА_1 , згідно якого останній отримав грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності. Кредитором зобов`язання згідно укладеного договору були виконані та відповідачу надано в користування кредитні кошти.

Натомість відповідач, свої зобов`язання перед кредитором належно не виконав, зокрема, в ході судового розгляду не встановлено правових аргументів, які б доводили, що на час вирішення спору в суді, відповідач зобов`язання перед кредитодавцем виконав, перерахував у повному обсязі кошти чи виконав інші дії, а відтак судом вважається підтверджений факт неповернення відповідачем грошових коштів у відповідності до умов вказаних у договорі № 15.10.2025-100001272 від 15.10.2025 та у строки визначені сторонами, тому суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача за кредитом.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договорів, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за такими, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 000,00 грн. та процентів за використання кредиту в розмірі 11 140,00 грн. та відсотки нараховані по 625 ЦК України в розмірі 4500,00 грн..

Однак, суд дійшов висновку щодо неправомірності стягнення з відповідача в користь позивача комісії за надання кредиту в розмірі 90, 00 грн. та комісії за обслуговування кредиту у розмірі 1620,00 грн..

Як видно із матеріалів справи, до загальної суми заборгованості нараховано 90, 00 грн. комісію за надання кредиту та 1620,00 грн. комісію за обслуговування.

Відтак, щодо заборгованості за комісією за надання кредиту суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 666/4957/15-ц вказав, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, тому така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У зв`язку із цим Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Водночас у ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У зв`язку з цим суд вважає, що нарахована сума комісії та комісії за обслуговування не підлягає сплаті позичальником, а тому стягнення суми комісії у розмірі 90, 00 грн. та 1620, 00 грн. за обслуговування у рахунок боргу є безпідставним.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення частково та з відповідача в користь позивача слід стягнути суму заборгованості в розмірі 24 640,00 грн., що складається з:

9 000,00 грн. суми основного боргу.

11 140,00 грн. суми нарахованих процентів.

4 500,00 грн. відсотків нарахованих по 625 ЦК України.

Разом з тим, згідно ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Разом з тим, ч. 5 ст. 435 ЦПК України передбачена, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Беручи до уваги заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочення заборгованості, з метою реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення рівними частинами на 12 місяців. Приймаючи рішення суду в частині розстрочення суми заборгованості, суд враховує інтереси позивача та відповідача, та вважає, що таке розстрочення призведе до збалансованого захисту прав та інтересів сторін у справі.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат у виді судового збору суд виходив з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

А тому, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн. необхідно вирішити з врахуванням положень ст. 142 ЦПК України, яка передбачає повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» суму заборгованості за кредитним договором № 15.10.2025-100001272 від 15.10.2025, що складає 24 640,00 грн., з яких:

9 000,00 грн. суми основного боргу.

11 140,00 грн. суми нарахованих процентів.

4 500,00 грн. відсотків нарахованих по 625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 50 % судового збору у сумі 1331,20 грн..

Повернути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду згідно з платіжною інструкцією №СЦ00113456 від 09.06.2026, що становить 1331,20 грн..

Розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами по 2053,34 грн. щомісячно. Вказані виплати проводити щомісячно з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 133-А, код ЄДРПОУ 37356833);

відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення виготовлено 02.09.2026.

Суддя У.І. Костюк