Ухвала суду № 139449954, 02.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

02.09.2026

ЄУН 337/5178/25

Провадження №1-кп/337/202/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця, який зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 03.11.2022 ОСОБА_6 ) районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст.309, 75 КК України до 2 роки обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;

- 13.03.2024 Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ст. 71, 72 КК України до 1 року 1 місяць позбавлення волі. 09.09.2024 на підставі ухвали Златопільського (Первомайського) міськрайонного суду Харківської області від 30.08.2024 звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі для проходження військової служби, невідбутий строк 7 місяців 14 днів,

у кримінальному провадженні №12023082070000454 від 18.05.2025 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.14 ч.1 ст. 114-1, ч.1 ст. 14 ч.2 ст.194, ч.4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває на розгляді вказане кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_5 .

Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 раніше судимий, його соціальна поведінка не виправилась та досі існують негативні фактори, які свідчать про криміногенність його особистості; він обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів в умовах воєнного стану, що в сукупності з вагомістю можливого покарання вказує на реальну можливість ухилення від суду. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що обвинувачений має сталі та міцні зв`язки з невстановленою особою (користувачем месенджера «Telegram» з ідентифікатором «Магу»), за вказівками якої безпосередньо і вчиняв злочини. Перебування ОСОБА_5 на волі створить умови для можливості довести протиправний умисел до кінця та продовжити вчиняти злочини.

Ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, його вік та стан здоров`я, наявність малолітньої дитини, його криміногенну характеристику, прокурор вважає, що жоден інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 заперечилипроти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважають, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні.

Захисник ОСОБА_4 подала клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому зазначила, що з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, який має міцні соціальні зв`язки, до затримання мешкав разом з бабусею ОСОБА_7 , має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є військовослужбовцем, а також з урахуванням того, що протягом кількох місяців стан здоров`я ОСОБА_7 значно погіршився, вона двічі перебувала у лікарні, наразі знаходиться вдома, але потребує стороннього догляду, який може забезпечити лише ОСОБА_5 , достатнім запобіжним заходом для обвинуваченого буде домашній арешт. Просить суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з 22.00 годин до 06.00 годин наступного ранку.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника та теж заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, зазначивши, що його бабуся ОСОБА_7 , яка є особою похилого віку, невідкладно потребує його допомоги, оскільки є одинокою, часто хворіє, зараз стан її здоров`я вкрай важкий, вона майже не може рухатися. Наразі домагають їй сусіди, інших осіб, які б могли доглядати хвору бабусю немає. Його дружина та дитина за кордоном, і він не хоче, щоб вони поверталися через постійні обстріли міста. У дружини теж хвора мати, але у разі його звільнення з-під варти вона може допомогти йому грошима для нормального існування. Просив змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Вирішуючи вказані клопотання, суд приходить до наступного.

За ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що 06.06.2025 слідчим суддею до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу.

Строк дії цього запобіжного заходу неодноразово продовжувався, зокрема ухвалою суду від 08.07.2026 до 05.09.2026 (включно).

Відповідно до ст. 176, 177, 183, ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно положень п. "с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до положень ст.201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14 ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.14 ч.2 ст.194 КК України, які є тяжкими злочинами, та ч.4 ст.408 КК України, яке є особливо тяжким злочином, та за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавленні волі.

Обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого та тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказані злочини, є одним з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Разом з тим суд на цій стадії процесу не встановлює наявність в діях ОСОБА_5 складу злочинів та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише визначає, чи дозволяють досліджені судом докази встановити причетність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, яка є вірогідною та достатньою для застосування до нього запобіжних заходів.

У даному випадку суд керується терміном «обґрунтованої підозри», поняття якого визначено в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» де зазначено, що обґрунтована підозра це існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, в матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість пред`явленого обвинувачення.

Обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеності його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, дослідження яких здійснюється судом.

Розглядаючи питання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу, судом не було встановлено наявності підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки заявлені прокурором і встановленні слідчим суддею ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшились та є актуальними.

Так, суд вважає встановленим та доведеним продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину, що дає підстави вважати, що він з метою уникнення покарання та відповідальності, розуміючи тяжкість кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, суворість та невідворотність можливого покарання, може переховуватись від суду.

Також суд вважає доведеним ризик можливого продовження обвинуваченим злочинної діяльності, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується (п.5 ч.1 ст.177 КПК), оскільки ОСОБА_5 має сталі та міцні зв`язки з невстановленою на даний час особою, яка використовує у системі миттєвого обміну інформацією «Telegram» ідентифікатор «Магу», та обвинувачується у вчиненні злочину саме за її вказівками, тому перебування на волі може створити умови для налагодження злочинних зав`язків із цією або іншою особою, яка представляє державу-агресора РФ.

Суд враховує підвищену суспільну небезпечність інкримінованих ОСОБА_5 злочинів за ч.1 ст.14, ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.14, ч.2 ст.194, ч.4 ст.408 КК України.

Крім того суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, на підставі ухвали суду від 30.08.2024 звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі для проходження військової служби, однак залишив місце несення військової служби, що свідчить про його низьку самодисципліну, та вчинив ряд нових кримінальних правопорушень, у тому числі проти основ національної безпеки України та проти встановленого порядку несення військової служби, в умовах воєнного стану, при цьому його протиправна діяльність була припинена лише за втручання правоохоронних органів.

Вказані обставини в сукупності свідчать про можливість обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, що є підставою для подальшого його тримання під вартою.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, на які посилається прокурор, є непереконливими, адже під час вирішення питання про можливість продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.

Суд також враховує те, що у відповідності до п.5 ч.1, ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.114-1 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Також на даний час є чинною ч.8 ст.176 КПК України, яка передбачає, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 428 КК України, застосуються виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст.176 КПК України (тримання під вартою).

Отже, вказані обставини у сукупності свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Також суд вважає, що в даному випадку запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , сукупність інших обставин однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та реєстрації, дружини та дитини, які проживають за кордоном, хворої бабусі, яка потребує стороннього догляду, на переконання суду, не є тими стримуючими чинниками, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування тримання під вартою.

У зв`язку з цим суд вважає необхідним продовжити відносного обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу немає.

Таким чином, клопотання прокурора слід задовольнити, а у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Разом з тим, суд вважає можливим визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, виходячи з наступних підстав.

Частиною 4 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Таким чином, визначення застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 114-1, 408 КК України є правом суду і залежить від обставин справи.

Обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під вартою з 06.06.2025, тобто понад року.

Суд вважає, що подальше перебування ОСОБА_5 під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу, не відповідає стандартам щодо дотримання прав людини, які гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому суд вирішив визначити обвинуваченому заставу, як альтернативний запобіжний захід. При визначенні розмір застави, суд виходить із наступних обставин.

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

А тому, застава є цілком дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

З урахуванням надмірної суспільної небезпеки злочинів проти основ національної безпеки України, розмір застави має бути визначений на рівні, необхідному для забезпечення дієвості такого заходу.

Суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , обставини його вчинення та його роль, що дозволяє дійти висновку, що застава в сумі до 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде здатною забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Керуючись ст.177, 178, 183, 201, 331 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 31 жовтня 2026 року включно.

Визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, в розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, вказаному в ухвалі, на рахунок: UA928201720355289002015001205, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700, код банку отримувача (МФО): 820172

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

-прибувати за викликом до суду;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні поза межами судового засідання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику та надіслати державній установі за місцем утримання ОСОБА_5 для виконання.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошений 03.09.2026 о 11:50 год.

Суддя ОСОБА_1