Рішення № 139449834, 26.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2346/26 2/335/1859/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у залі суду у м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 616,00 грн.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Ірбіс» кредитний договір №27588892 від 18.01.2022 року, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За даним кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в розмірі 5200,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Разом з цим, 21.02.2022 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Ірбіс» додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту №27588892 від 18.01.2022 року.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №27588892 від 18.01.2022 року.

Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у сумі 18 616,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5200,00 грн, заборгованість за відсотками становить 13 416,00 грн. позивач просить позов задовольнити, стягнути суму заборгованості та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову, на виконання якої 19.03.2026 року від представника позивача надійшла заява, якою недоліки, визначені в ухвалі суду від 09.03.2026 року були усунуті.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 20.04.2026 року.

13.04.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів від Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк».

20.04.2026 року від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи для надання відзиву. Вказана заява була судом задоволена. Судове засідання призначене на 20.04.2026 року було відкладено на 20.05.2026 року.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та визначено витребувати від Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» відповідну, інформацію.

06.05.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме належного розрахунку заборгованості за кредитним договором.

На виконання вищезазначеної ухвали суду 11.05.2026 року надійшла витребувана судом інформація.

У зв`язку з неявкою сторін по справі судові засідання відкладались на 22.06.2026 року та на 26.08.2026 року.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляд справи у судове засідання не з`явився, подав заяв про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання повторно не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надходив.

Разом з цим, відповідач про час та місце судових засідань повідомлялась у встановленому законом порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Ірбіс» Договір про надання фінансового кредиту № 27588892 від 18.01.2022 року.

Згідно п. 3.1 вказаного Договору, Товариство надає кредит Клієнту у розмірі 5 200,00 гривень з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, передбачені цим Договором у строки та на умовах даного Договору.

Сторони визначили, що за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити стандартну процентну ставку у розмірі 3%, яка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Пунктом 13.9. Договору, передбачено, що укладаючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що: ознайомився та погоджується з усіма умовами Правил та Договору (п.п. 13.9.1.); не вважає умови цього Договору несправедливими, невигідними/вкрай невигідними для себе (п.п. 13.9.2.); укладає цей Договір особисто, згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає внутрішній волі Клієнта як Сторони цього Договору, усвідомлює значення своїх дій, обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не діє під впливом тяжкої для себе обставини (п.п. 13.9.3.); йому надана інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у повній відповідності з вимогами, що ставляться до порядку надання такої інформації (п.п. 13.9.4.); йому відомі права, передбачені Законом України «Про захист персональних даних», джерела збирання, місцезнаходження Персональних даних Клієнта, мета обробки Персональних даних Клієнта, місцезнаходження володільця Персональних даних Клієнта (п.п. 13.9.5.); йому відомі права, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», та він повідомлений Товариством про свої права і отримав від Товариства інформацію у повній відповідності (обсязі, формі) до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та інших законів та підзаконних актів України (п.п. 13.9.6.); підтверджує, що на момент укладення цього Договору він не має підстав вважати свої права порушеними (п.п. 13.9.7.).

Разом з цим, 21.02.2022 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Ірбіс» додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту №27588892 від 18.01.2022 року.

Таким чином, укладаючи кредитний договір, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Цей договір укладений в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 911658, який був надісланий на номер телефону відповідача згідно із Законом України «Про електронну комерцію», що підтверджено довідкою про ідентифікацію клієнта.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказані положення закону передбачають альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій особі цього договору.

Оскільки договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору №27588892 від 18.01.2022 року, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 5200,00 грн. на банківську картку номер № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 21 жовтня 2025 року про перерахування суми кредиту через сервіс онлайн платежів «iPay».

Перерахування коштів на картку відповідача ОСОБА_1 також підтверджується інформацією, наданою Акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у сумі 18 616,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5200,00 грн, заборгованість за відсотками становить 13 416,00 грн.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №23460581 від 19.09.2021 року.

Відповідно до витягу із Додатку №1 до Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року, до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №27588892 від 18.01.2022 року у загальному розмірі 18 616,00 грн.

При цьому суд враховує, що відбулась заміна кредитора - до позивача ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» перейшли права ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» і він має право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували па момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене відповідним Договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості і, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вже зазначалось судом, на виконання умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти на поточний рахунок у розмірі 5200,00 грн., проте відповідач договірні зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, тіло кредиту, проценти за користування кредитом у відповідності до умов договору не сплачував.

При цьому, розрахунок позивача відповідачем не спростований, відповідачем не надано достатніх даних, які б спростовували викладені у позові обставини, та не надано даних щодо повернення кредиту.

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором №27588892 від 18.01.2022 року, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 18 616,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5 200,00 грн, заборгованість за відсотками становить 13 416,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 02 січня 2026 року між ТОВ «ФК «Позика» в особі директора Міньковської А.В. та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги №39493634 та додаткова угода №27588892 від 16.02.2026 року до договору про надання правової допомоги.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) та акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року вбачається, що ФОП ОСОБА_2 було надано позивачу ТОВ ФК «Позика» послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі, а саме: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин; правовий аналіз обставин спірних правових відносин та надання правових рекомендацій; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи; формування додатків до позовної заяви на загальну суму 5500 грн.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

До аналогічних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

При цьому, суд приходячи до вищевказаного висновку про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходив також з того, що ФОП ОСОБА_2 неодноразово надавав правову допомогу позивачу ТОВ «ФК «Позика» по аналогічним спорам з приводу стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому суд вважає, вищевказані витрати з правової допомоги завищеними та такими, що підлягають зменшенню до 3000,00 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м.Бровари, Київська область) заборгованість за Договором №27588892 від 18.01.2022 року у загальному розмірі 18 616 (вісімнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 00 коп. з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5200,00 грн, заборгованість за відсотками становить 13 416,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м.Бровари, Київська область) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м.Бровари, Киї вська область) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 03.09.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Новасардова