Рішення № 139449775, 31.08.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 31.08.2026

Справа № 334/9544/25

Провадження № 2-а/334/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Нагорних О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області ДПП про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, визнання дій поліцейських незаконними,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Управління патрульної поліції у Запорізькій області ДПП про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, визнання дій поліцейських незаконними.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.10.2025 близько 14:15-14:30 у м. Запоріжжі на вул. Щасливій (в районі будинку № 13) його транспортний засіб було зупинено інспекторами патрульної поліції за нібито порушення правил проїзду нерегульованого пішохідного переходу (п. 18.1 ПДР України). Позивач стверджує, що рухався зі зниженням швидкості, пішохід перебував на протилежному боці проїзної частини та не змінював траєкторії чи темпу руху, тобто йому не було створено жодної небезпеки або перешкоди. У зв`язку з відсутністю факту правопорушення вимогу поліцейських пред`явити документи вважав безпідставною. Крім того, вказав на неправомірне застосування фізичної сили та складання протоколу про адміністративне затримання.

Первинну постанову серії ЕНА № 5914281 від 11.10.2025 було скасовано керівництвом УПП через допущені процедурні порушення та невідповідність часу події. Проте 04.11.2025 тим самим інспектором поліції було повторно розглянуто справу та винесено оскаржувану постанову серії ЕНА № 6080594, якою накладено штраф у розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП без належної оцінки доказів позивача (відеозапису з відеореєстратора) та з порушенням принципу неупередженості.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 24.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області ДПП про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, визнання дій поліцейських незаконними залишено без руху.

27.11.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 28.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області ДПП про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, визнання дій поліцейських незаконними залишено без руху.

08.12.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 08.12.2025 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з моменту вручення ухвали на подання відзиву на адміністративну позовну заяву.

29.12.2025 року представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 18.1 ПДР України, не надав переваги пішоходу, а після зупинки відмовився пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на ТЗ та страховий поліс, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. На підтвердження правомірності дій надав відеозаписи з реєстратора службового авто та портативних бодікамер інспекторів. Також зазначив, що розгляд справ за правилами ст. 286 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, а тому вимога про окреме визнання дій працівників поліції протиправними задоволенню не підлягає.

22.01.2026 року позивачем подано до суду заперечення на відзив відповідача, згідно з якими позивач підкреслив, що відеозаписи відповідача не містять доказів створення перешкоди для руху пішохода, а тому законних підстав для зупинки транспортного засобу та вимоги щодо пред`явлення документів у працівників поліції не було. Ще раз підкреслив те, що постанова ЕНА № 6080594 від 04.11.2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник Управління патрульної поліції у Запорізькій області ДПП у судове засідання не з`явився, однак надав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнають, просять відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2025 року поліцейським 1 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області Чепуром А.О. було зупинено автомобіль під керуванням позивача ОСОБА_1 щодо невиконання вимог п. 18.1 ПДР України та винесено постанову серії ЕНА № 5914281 від 11.10.2025 року.

Рішенням начальника УПП в Запорізькій області від 17.10.2025 № В-1255 первинну постанову серії ЕНА № 5914281 від 11.10.2025 було скасовано, а матеріали направлено на новий розгляд.

04 листопада 2025 року поліцейським 1 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області Чепуром А.О. винесено постанову серії ЕНА № 6080594, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що фактичною підставою притягнення ОСОБА_1 є те, що 11.10.2025 року о 14:16 год., водій не виконав вимогу п.п 18.1 ПДР України та не надав дорогу пішоходу. Після зупинки ТЗ на неодноразову вимогу не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4.а ПДР, тобто керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила посвідчення водія.

Згідно з п. 2.4 а Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ін.

Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).

Згідно з ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч .2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що він 11.10.2025 року о 14:16 год., водій не виконав вимогу п.п 18.1 ПДР України та не надав дорогу пішоходу. Після зупинки ТЗ на неодноразову вимогу не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4.а ПДР, тобто керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила посвідчення водія, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач надав відеозаписи. Також, на підтвердження невинуватості, позивач надав відео з відеореєстарова та бодікамер. З досліджених у судовому засіданні відеозаписів убачається, що в момент наближення автомобіля позивача до пішохідного переходу пішохід перебував на протилежному боці проїзної частини (яка має дві смуги руху). Пішохід не зупинявся, не змінював напрямку та темпу свого руху, що свідчить про відсутність створення водієм перешкоди або небезпеки для руху пішохода в розумінні п. 1.10, п. 18.1 ПДР України.

Відповідно до п. 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно з вимогами п. 1.10 ПДР України вимога «дати дорогу» зобов`язує учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху змінити напрямок руху або швидкість. Оскільки матеріалами справи не підтверджено факт створення пішоходу перешкоди або небезпеки, у діях позивача відсутній склад порушення п. 18.1 ПДР України.

Оскільки факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення за п. 18.1 ПДР України не підтверджений належними та допустимими доказами, зупинка автомобіля та подальша вимога працівника поліції пред`явити документи були безпідставними. За таких обставин у діях водія відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З огляду на вказане відповідачем в порушення ст. 77 КАС України не доведено правомірність свого рішення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. є необґрунтованим.

Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Стосовно вимоги про визнання протиправними дій поліцейських департаменту патрульної поліції, що виразились у моральному тиску, перевищенні службових повноважень та незаконному застосуванні фізичної сили слід вказати наступне.

Частиною 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, в даному випадку суд може скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, визнання дій працівника поліції протиправними не передбачено ч. 3ст. 286 КАС України та не є належним захистом прав позивача визначеним законом, а тому в цій частині в задоволенні вимог позивачу необхідно відмовити.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області ДПП про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, визнання дій поліцейських незаконними, - задовольнити частково.

Скасувати постанову Серії ЕНА №6080594 від 04.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.126 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 425 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 04.09.2026.

Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ: 40108688, адреса: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96.

Суддя: Баруліна Т. Є.