Ухвала суду № 139449369, 01.09.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2661/26

Провадження №1-кс/307/506/26

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

01 вересня 2026 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), його захисника ОСОБА_5 та перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026071160000292 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Середне Водяне, Тячівського району, Закарпатської області, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з початковою середньою освітою, одруженого, не працюючого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

в с т а н о в и л а:

Прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 01 вересня 2026 року звернувся до слідчої судді Тячівського районного суду Закарпатської області із клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В обгрунтування клопотання посилався на те, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленою органом досудового розслідування групою осіб, матеріали досудового розслідування відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організував незаконне переправлення громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через державний кордон України з Румунією, за що отримав грошові кошти в сумі 7000 доларів США та був викритий в ході проведення контролю за вчиненням злочину працівниками правоохоронних органів.

Враховуючи викладене ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненій з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

04 липня 2026 року ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.332 КК України.

Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: рапортом, допитами свідків, протоколом огляду місця події, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, протоколами допиту свідків, протоком слідчого експерименту, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

31.08.2026 обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 за ч.3 ст. 332 КК України скеровано до суду для розгляду по суті. При цьому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою завершується 02.09.2026.

В той же час, ризики, які були актуальні на момент обрання запобіжного заходу не зникли, а тому виникла необхідність у продовженні строку запобіжного заходу.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке Законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що: ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинений злочин, так як усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, адже санкцією ч.3 ст.332 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Крім того, ОСОБА_4 з метою уникнення покарання за вчинений злочин може виїхати з України поза пунктами пропуску через державний кордон України, що в подальшому унеможливить притягнення його до кримінальної відповідальності;

може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, яких ще не встановлено та не допитано у даному кримінальному провадженні, оскільки на даний час не встановлено всіх осіб, що спільно з ОСОБА_4 займаються наданням послуг з незаконного перетину громадянами державного кордону України за грошові кошти;

може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчиняти аналогічні злочини, оскільки добре обізнаний з місцями, де можна переправити осіб через державний кордон України в обхід прикордонних нарядів.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об`єктивно існувати, тому тримання під вартою обвинуваченого буде виправданим та необхідним.

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуюється обвинуваченому, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органу досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження.

Під час розгляду вказаного клопотання прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 в обґрунтування доводів клопотання посилався на викладені у ньому обставини.

Захисник ОСОБА_4 ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та просив змінити запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт або зменшити розмір застави, яка для обвинуваченого є непомірною.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Дослідивши обставини клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1, 2 та 3 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч. 3 ст. 199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

На підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 липня 2026 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до шістдесяти днів, одночасно визначено заставу у розмірі 135 (сто тридцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 449 280? (чотириста сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп.; також у разі внесення застави покладено на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Тячівського відділу ГУ ДМС України в Закарпатскій області свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідча суддя виходила з того, що ОСОБА_4 підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів;

З урахуванням конкретних обставин злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також те, що у разі доведення його вини і визнання його винним у його вчиненні, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а також існування на даний час ризиків, а асме, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки у разі визнання винним ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років позбавлення волі, і це може стимулювати його до переховування від суду та він може впливати на свідків, що підтверджується тим, що на даний час досудове розслідування триває, наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, беручи до уваги в сукупності обставини злочину у вчиненні якого він підозрюється та суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав та інтересів суспільства, врахувуючи характеристику підозрюваного, а саме: він не є працевлаштований, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що дає можливість останньому безперешкодно виїхати за межі держави.

Також слідчим суддею визначено підозрюваному заставу у розмірі 135 (сто тридцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 449 280? (чотириста сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Тобто під час застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4 не зможе запобігти вказаним ризикам.

Крім цього, 31.08.2026 обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 за ч.3 ст. 332 КК України скеровано до суду для розгляду по суті, однак підготовче судове засідання не проведено, у той же час строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою завершується 02.09.2026.

Вирішуючи питання про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що на даний час суду не надано доказів того, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та були враховані слідчим суддею при обранні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та враховані судом під час продовдження запобіжного заходу, відсутні або зменшилися.

Також суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також те, що у разі доведення його вини і визнання його винним у його вчиненні, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а також існування на даний час ризиків, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки судовий розгляд не розпочато, жодні докази не досліджені, свідки не допитані і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним.

Хоча ОСОБА_4 має сталі міцні соціальні зв`язки у місці його постійного проживання, має на утриманні трьоє неповнолітніх дітей, двоє із яких є малолітніми, крім того він раніше не судимий, однак, беручи до уваги в сукупності обставини злочину у вчиненні якого він обвинувачується та суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав та інтересів суспільства, врахувуючи характеристику підозрюваного, а саме: він не є працевлаштований, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що дає можливість останньому безперешкодно виїхати за межі держави, а тому слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Підстав для не визначення застави обвинуваченому ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні немає.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: за попередньою змовою групою осіб, вчинений з корисливих мотивів, в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу обвинуваченого, а тому слідчий суддя дійшла висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; крім того, беручи до уваги, що судовий розгляд не розпочатий, оскільки обвинувальний акт тільки скеровано до суду, жодні докази не досліджені, свідки не допитані, а тому виправданим є необхідність визначити підозрюваному заставу у розмірі - 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800? (триста тридцять дві тисячі вісімсот) грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Такий розмір застави зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у випадку застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, необхідно покласти на нього наступні обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Тячівського відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_4 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити повністю.

Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний на підставі ухвали слідчої судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 липня 2026 року, на строк до шістдесяти днів, тобто по 29 жовтня 2026 року включно.

Одночасно визначити заставу у розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800? (триста тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу застава.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Тячівського відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали вручити захиснику обвинуваченого, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9» для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_4 ..

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 03 вересня 2026 року, о 16 год. 10 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1