Рішення № 139448968, 28.08.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/17/26 провадження № 2/403/249/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 26217 грн. 46 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 04 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» (далі по тексту рішення - ТОВ «Оптимальні кредити»), як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір кредитної лінії №208705015, за умовами якого кредитодавець передав позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на вказану ним карту № НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Вказаний кредитний договір був укладений відповідно до ст.ст.11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця шляхом його підписання відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну в порядку укладення договору факторингу №ОК-ТП/4 від 16 жовтня 2024 року сторони кредитора у кредитному договорі з ТОВ «Оптимальні кредити» на ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому на підставі договору факторингу №27/0225-01 від 27 лютого 2025 року» з ТОВ «Таліон Плюс» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач прохав стягнути із відповідача на його користь заборгованість за основною сумою боргу 7019 грн. 50 коп., заборгованість за процентами - 15688 грн. 21 коп. та неустойку в сумі 3509 грн. 75 грн., а всього - 26217 грн. 46 коп..

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі понесені судові витрати, в тому числі і сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 3028,00 грн..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подала.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно письмових клопотань, викладених в прохальній частині позовної заяви, прохав розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с.4).

Згідно з письмовим клопотання представник позивача прохав суд витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про належність відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по вказаному рахунку за період з 04 червня по 09 червня 2024 року (а.с.4).

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за її відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.47-48).

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий для обслуговування банківської картки відповідача ОСОБА_1 за період з 04 червня по 09 червня 2024 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.75).

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року повторно витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по рахунку, відкритому відповідачу ОСОБА_1 (а.с.92).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзиву на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 28 серпня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04 червня 2026 року між ТОВ «Оптимальні кредити», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір кредитної лінії №208705015 (далі - Договір, кредитний договір), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом підписання відповідачем Договору за допомогою одноразового ідентифікатора JUPQ, надісланого їй кредитодавцем СМС-повідомленням на вказаний нею при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця номер телефону НОМЕР_2 (пункти 1.1.14, 1.1.21, 4.1, 4.6, 4.10, 15 «Реквізити сторін» Договору) (а.с.7-18).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 укладеного Договору ТОВ «Оптимальні кредити» зобов`язується надати позичальникові на умовах строковості, зворотності та платності кредит у виді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту у розмірі 7021 грн. 00 коп., що є сумою першого траншу, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Оптимальні кредити» сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту, та комісію за надання кредиту.

За змістом пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 5.1 Договору: строк дисконтного періоду користування кредитом складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу; загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п.3.2 Договору, а саме: шляхом оплати позичальником всіх фактично нарахованих процентів на інших нарахувань, строк оплати яких настав; для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1432 грн. 20 коп.; кожен окремий транш надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5457-08ХХ-ХХХХ-5077, не пізніше трьох банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.

Крім того, сторонами Договору також було погоджено, що кінцевою датою повернення (виплати) кредиту є 04 липня 2029 року (пункт 7.3); базова процентна ставка складає 1,500% в день від уми залишку кредиту, що становить 547,500% річних; за період від дати видачі першого траншу до 04 липня 2024 року (включно) розрахунок витрат за кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою 0,680% від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 0,680% річних (пункт 8.5.1); у разі вчинення позичальником дій, описаних в пункті 3.2 Договору щодо продовження дисконтного періоду, на період після 04 липня 2024 року розрахунок витрат за кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою 1,500% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 547,500% річних (пункт 8.5.2); за порушення будь-якого з платежів передбачених цим Договором на 14 і більше календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 500% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної споживачем за цим Договором (пункт 12.3).

04 червня 2024 року ТОВ «Оптимальні кредити» на виконання умов кредитного договору було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 7021 грн. 00 коп. на картковий рахунок ОСОБА_1 , спеціальним платіжним засобом до якого є картка за № НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та номеру відкритого на ім`я відповідача карткового рахунку, зазначених в пунктах 2.1, 5.1 Договору, та підтверджується платіжним дорученням про переказ грошових коштів 04 червня 2024 року, а також випискою по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 , наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.19, 105, 106).

16 жовтня 2024 року між ТОВ «Оптимальні кредити» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) було укладено договір факторингу №ОК-ТП/4, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.23-24).

27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено договір факторингу №27/0225-01, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору (пункти 2.1, 4.1 договору факторингу) (а.с.25-26).

Як вбачається із витягу з Реєстру прав вимог №3 від 04 серпня 2025 року до договору факторингу №27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №208705015 від 04 червня 2024 року на суму заборгованості 26217,46 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу складає 7019,50 грн., заборгованість за процентами - 15688,21 грн. та неустойка -3509,75 грн. (а.с.28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договоромвід 04 червня 2024 року, наданого позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», загальна сума заборгованості відповідача за період з 04 червня 2024 року по 10 січня 2025 року складає: за тілом кредиту - 7019,50 грн., за нарахованими процентами - 15688,21 грн. та неустойкою - 3509,75 грн.. Здійснені відповідачем оплати: 22 червня 2024 року в сумі 860,00 грн. були зараховані на погашення тіла кредиту в сумі 0,68 грн. та процентів на суму 859,32 грн.; 17 липня 2024 року в сумі 1942,00 грн. були зараховані на погашення тіла кредиту в сумі 0,22 грн. та процентів на суму 1941,78 грн.; 14 серпня 2024 року в сумі 2949,00 грн. були зараховані на погашення тіла кредиту в сумі 2948,40 грн. та процентів в сумі 0,60 грн. (а.с.20-21, 22).

Під час судового розгляду справи відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення нею 04 червня 2024 року кредитного договору та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості за кредитом раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків та оформлена в електронній формі. За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір кредитної лінії №208705015 від 04 червня 2024 року був підписаний відповідачем по справі після її ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитодавця ТОВ «Оптимальні кредити» за допомогою одноразового ідентифікатора JUPQ, надісланого їй електронним повідомленням ТОВ «Оптимальні кредити», що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання нею одноразового ідентифікатора у виді електронного повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо здійснення саме відповідачем електронного підпису договору кредитної лінії №208705015 за допомогою одноразового ідентифікатора JUPQ суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» н, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за договором кредитної лінії №208705015 від 04 червня 2024 року, вбачається, що станом на 10 січня 2025 року сума заборгованості за тілом кредиту складає 7019,50 грн., а заборгованість за процентами - 15688,21 грн..

Нарахування позивачем процентів за користування кредитом в період з 04 червня по 04 липня 2024 року (перші 30 днів) здійснювалось за процентною ставкою 0,680%, що становить по 47,74 грн. в день; за період з 05 липня 2024 року по 14 серпня 2024 року - за процентною ставкою 1,500% в день від суми кредиту, що становить по 105,30 грн. в день та з 15 серпня 2024 року - по 105,29 грн. в день (з урахуванням внесених відповідачем грошових коштів, зарахованих на погашення тіла кредиту).

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, суд приходить до наступного висновку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі по тексту - Закон №3498-IX), ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною пятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Згідно з пунктом 17 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Судом встановлено, що договір кредитної лінії №208705015 був укладений відповідачем 04 червня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом №3498-ІХ, а тому зазначені вище положення ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру процентної ставки підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін. Враховуючи викладене, денна процента ставка за користування кредитом за період з 21 серпня 2024 року по 10 січня 2025 року (в межах періоду нарахування заборгованості, визначеного позивачем) мала становити 1,0%.

Отже, з урахуванням наведених вище законодавчих обмежень розміру процентної ставки, розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача по справі ОСОБА_1 становить 10457,54 грн. та підтверджується наступним розрахунком, проведеним судом:

1) за період з 04 червня 2024 року по 04 липня 2024 року - 1432,20 грн. (47,74 грн. х 30 днів, де 47,74 грн. це 0,680% від 7021,00 грн.).

2) за період з 05 липня 2024 року по 14 серпня 2024 року - 4317,30 грн. (105,30 грн. х 41 день, де 105,30 грн. - це 1,500% від 7020,10 грн.);

3) за період з 15 серпня 2024 року по 20 серпня 2024 року - 631,74 грн. (105,29 грн. х 6 днів, де 105,29 грн. - це 1,500% від 7019,50 грн.);

4) за період з 21 серпня 2024 року по 10 січня 2025 року - 9827,30 грн. (70,195 грн. х 140 днів, де 70,195 грн. це 1,0% від 7019,50 грн.);

5) розмір нарахованих процентів за період з 04 червня 2024 року по 10 січня 2025 року - 16208,54 грн. (1432,20 грн. + 4317,30 грн. + 631,74 грн. + 9827,30 грн.);

6) загальний розмір заборгованості за процентами з урахуванням здійснених відповідачем оплат в сумі 5751,00 грн. становить: 10457,54 грн. (16208,54 грн. - 5751,00 грн..

Розмір заборгованості за тілом кредиту становить 7019,50 грн., враховуючи зарахування внесених відповідачем грошових сум на погашення тіла кредиту 1,50 грн. (22.06.2024 - 0,68 грн., 17.07.2024 - 0,22 грн. та 14.08.2024 - 0,60 грн.).

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання нею зобовязань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наведеного вище розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обовязки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору, укладеного між нею та первісним кредитором ТОВ «Оптимальні кредити», а також договору факторингу №27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги заборгованості за договором кредитної лінії №208705015 від 04 червня 2024 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Судом також враховується, що у даній справі відповідачем дії фінансових установ щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та її розміру.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобовязань за договором кредитної лінії №208705015 від 04 червня 2024 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом) у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 7019 грн. 50 коп. та процентами за користування кредитом в сумі 10457 грн. 54 коп., а всього в загальному розмірі 17477 грн. 04 коп..

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою (так зазначено в позовній заяві) в розмірі 3509 грн. 75 коп. суд приходить до наступного висновку.

На обгрунтування підстав стягнення з відповідача неустойки представник позивача посилається на положення ч.1 ст.625 ЦК України, згідно з якими боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За змістом пункту 12.3 Договору за порушення будь-якого з платежів передбачених цим Договором на 14 і більше календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 500% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної споживачем за цим Договором.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором загальний розмір заборгованості за неустойкою становить 3509,75 грн. 00 коп., а саме: 27 вересня 2024 року - 1754,88 грн. та 04 жовтня 2024 року - 1754,87 грн..

Разом з тим, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі договору кредитної лінії №208705015 - 04 червня 2024 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати неустойки за даним договором, а нарахована заборгованість за неустойкою, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою в сумі 3509 грн. 75 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в цій частині задоволенню не підлягає.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» кошти по сплаті судового збору в розмірі 2018 грн. 52 коп. (3028 грн. 00 коп. (100%) - 1009 грн. 48 коп. (33,338164%), при цьому 33,338164% = 8740 грн. 42 коп. (сума заборгованості за процентами та неустойкою, у стягненні яких судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Натомість вказані представником позивача в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, крім судового збору, - витрати, пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1514,00 грн. (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на ненадання позивачем належних письмових доказів на підтвердження понесення ним даних витрат у вказаному розмірі.

Інші судові витрати, повязані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредитної лінії №208705015 від 04 червня 2024 року в загальній сумі 17477 грн. 04 коп. (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень чотири копійки).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2018 грн. 52 коп. (дві тисячі вісімнадцять гривень п`ятдесят дві копійки).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: вул.Лісова, буд.№2 м.Бровари Броварський район Київська область, поштовий індекс 07400, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , зазначений в позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 02 вересня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова