Ухвала суду № 139448201, 28.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16617/26

Провадження № 1-кс/344/6257/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за № 12026090000000197, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що ОСОБА_5 , будучи зареєстрованою користувачем соціальної мережі «Facebook» під нік-неймом « ОСОБА_7 », перебуваючи в м. Тетіїв, Білоцерківського району, Київської області, дізнавшись про те, що вона знаходиться в стані вагітності, вирішила не залишати в себе народжену нею дитину після пологів, а продати її.

У подальшому, у невстановлений час, проте не пізніше 14.03.2026, ОСОБА_5 , не маючи бажання та намірів виховувати, піклуватись та забезпечувати належні соціальні, побутові умови проживання для своєї новонародженої дитини, усвідомлюючи та достовірно розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання негативних суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконної передачі людини, а саме: використання матір`ю підневільного стану своєї новонародженої дитини та влади над нею, неконтрольованого перебування дитини у розпорядженні сторонніх осіб, мета яких на заволодіння дитиною для ОСОБА_5 суттєвого значення не мала, одночасного із тим, порушення першочергового права дитини на зростання та виховання в рідній сім`ї, природних та невідчужуваних конституційних прав і свобод людини в частині вільності та рівності у своїй гідності і правах, та бажаючи їх настання, маючи умисел, направлений на передачу без укладання передбачених законодавством України угод щодо усиновлення, піклування своєї малолітньої дитини, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року та реалізуючи його, з метою протиправного збагачення вирішила продати свою дитину одразу після народження стороннім особам за грошову винагороду.

З цією метою, 14.03.2026 ОСОБА_5 в соціальній мережі «Facebook»

у спільноті «Сурогатне материнство/Суррогатное материнство - База сурмам» в коментарях під дописами в завуальованій формі зазначила про намір продати свою ще не народжену дитину.

В ході листування у соціальних мережах ОСОБА_5 познайомилась із ОСОБА_8 , яка висловила намір придбати народжену ОСОБА_5 дитину та реалізуючи свій злочинний умисел щодо передачі своєї дитини, переслідуючи корисливі мотиви, з метою отримання грошових коштів, повідомила про готовність передати одразу після народження свою дитину за грошову винагороду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США.

На виконання свого злочинного умислу, спрямованого на торгівлю малолітньою дитиною, 06.04.2026 о 11:15:09 год, ОСОБА_5 від ОСОБА_8 отримала на банківську карту № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень з метою придбання квитків на автобус з метою приїзду до м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області.

Надалі, 07.04.2026 ОСОБА_5 прибула до м. Івано-Франківська, де по вул. Коновальця зустрілася з ОСОБА_8 . Вказані особи спільно направилися до Комунального некомерційного підприємства «Лисецька лікарня Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області», яке знаходиться по вул. Радчанська, 10, в селищі Лисець Лисецької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, з метою проведення медичного обстеження ОСОБА_5 .

В свою чергу, в ході вказаної зустрічі ОСОБА_5 підтвердила свій намір не залишати в себе дитину після пологів та продати її за 20000 (двадцять тисяч) доларів США.

Після проведення медичного обстеження, ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_8 завдаток у сумі 10000 (десять тисяч) гривень за виконання домовленостей щодо оплатної передачі дитини, про що написала відповідну розписку.

В період з травня по червень 2026 року включно ОСОБА_8 , на виконання висловлених ОСОБА_5 умов, оплачувала оренду квартири для окремого проживання останньої, купувала ОСОБА_5 продукти харчування, речі домашнього вжитку, ліки, здійснювала оплату витрат, пов`язаних із передпологовим обстеженням останньої в закладах охорони здоров`я, а також передавала ОСОБА_5 готівкові кошти для побутових витрат.

В подальшому, 25.06.2026 ОСОБА_5 була госпіталізована в Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний перинатальний центр обласної ради» (надалі - Перинатальний центр), що по вул. Чорновола, 49 у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області. У вказану закладі ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 народила хлопчика вагою 4300 гр, зростом 58 см, про що сповістила ОСОБА_8 та в черговий раз підтвердила намір здійснити оплатну передачу народженої нею дитини.

Надалі, 06.07.2026, ОСОБА_5 , з метою приховування своєї злочинної діяльності, перебуваючи в палаті Перинатального центру, що по вул. Чорновола, 49 у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області уклала з ОСОБА_8 договір щодо надання послуг сурогатного материнства.

Продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на вчинення торгівлі людиною, ОСОБА_5 06.07.2026 близько 17:10 год, перебуваючи у палаті Перинатального центру, доводячи до кінця свій злочинний умисел на продаж дитини, діючи умисно, з корисливих мотивів, являючись матір`ю новонародженого сина, нехтуючи положенням ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», яка регламентує обов`язки батьків з питань виховання, що спрямовані на розвиток особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, порушуючи вказані принципи та недотримуючись положень ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, усвідомлюючи та бажаючи настання негативних наслідків для власної малолітньої дитини, пов`язаних із неконтрольованим її перебуванням у розпорядженні невідомої особи, дотримуючись попередніх домовленостей із ОСОБА_8 , передала в розпорядження ОСОБА_8 свою новонароджену дитину, отримавши в свою чергу за такі дії обумовлену суму грошових коштів у розмірі 20000 (двадцять тисяч) доларів США.

Слідчим у клопотанні зазначено, що у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка, зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , українка, громадянка України, не працевлаштована, з повною загальною середньою освітою, одружена, на утриманні має четверо малолітніх дітей, депутатом не обиралася, адвокатом не являється, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , раніше не судима.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями які містяться в протоколах допиту свідків, протоколах про результати контролю за вчиненням злочину, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

06 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України та цього ж дня їй повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

У подальшому, 07.07.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у сумі 499 200 грн. строком до 02.09.2026 включно.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 3 ст. 149 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких, відповідно до ч. 3 ст. 149 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено, з метою отримання додаткових доказів; розсекречення матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій; зняття грифів таємності із клопотань, доручень, ухвал слідчих суддів про надання дозволів на проведення НСРД; здійснення тимчасових доступів до речей та документів та інформації, що містить охоронювану законом таємницю; перевірки причетності підозрюваної до вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень; вчинення процесуальні дії, пов`язаних із закінченням досудового розслідування; закінчити досудового розслідування шляхом звернення до суду з обвинувальним актом.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави який застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 спливає 02.09.2026, у зв`язку з чим, виникла необхідність у його продовженні.

Стороною обвинувачення в клопотанні зазначено, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема:

- можливість підозрюваної ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що вона підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за які передбачено максимальна покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, та усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, може намагатись уникнути покарання.

- можливість підозрюваної перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обумовлена тим, що остання може не з`являтися на виклики, посилаючись на нібито форс мажорні чи поважні обставини, пов`язані із відсутністю квитків для проїзду до м. Івано-Франківська або грошових коштів на них, оскільки у випадку не застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, остання відправиться до місця свого постійного проживання в м. Тетіїв, Білоцерківського району, Київської області.

- можливість підозрюваної ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що остання не працевлаштована та джерело її доходів невідоме. Більше того, про вказаний ризик свідчить і той факт, що в підозрюваної на утриманні перебувають ще четверо малолітніх дітей, що не виключає можливості вчинення підозрюваною повторного аналогічного злочину.

Стороною обвинувачення в клопотанні вказано, що враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, відсутність у підозрюваної офіційного працевлаштування, джерел доходу, ризиків продовження протиправної поведінки, та те, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, сторона обвинувачення приходить до висновку про необхідність продовження підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.

Беручи до уваги вищевикладене, вважаю, що застосування менш суворих запобіжних заходів не може запобігти наведеним вище ризикам, слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді із даним клопотанням.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні підозрювана та її захисник заперечили проти задоволення клопотання, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, у випадку задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просили зменшити раніше визначений розмір застави.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрювану, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час згідно з ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно з нормами ст. ст. 219, 294 - 295 КПК України строк досудового розслідування кримінального провадження (кримінального правопорушення) обчислюється з дня повідомлення особі про підозру.

06 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України та цього ж дня їй повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

07.07.2026 року ухвалою слідчого судді щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у сумі 499 200 грн. строком до 02.09.2026 включно.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями які містяться в протоколах допиту свідків, протоколах про результати контролю за вчиненням злочину, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.149 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

26.08.2026 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12026090000000197, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, до чотирьох місяців, а саме до 06 листопада 2026 року.

У клопотанні зазначено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави який застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 спливає 02.09.2026, у зв`язку з чим, виникла необхідність у його продовженні, однак завершити досудове розслідування до закінчення зазначеного строку неможливо внаслідок особливої складності провадження, необхідності здійснення процесуальних дій, проведення яких потребує додаткового часу, з метою отримання додаткових доказів задля повного, всебічного і неупередженого з`ясування обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме: розсекречення матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій; зняття грифів таємності із клопотань, доручень, ухвал слідчих суддів про надання дозволів на проведення НСРД; здійснення тимчасових доступів до речей та документів та інформації, що містить охоронювану законом таємницю; перевірки причетності підозрюваної до вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень; вчинення процесуальні дії, пов`язаних із закінченням досудового розслідування; закінчити досудового розслідування шляхом звернення до суду з обвинувальним актом.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри продовжують мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування відповідною сукупністю матеріалів кримінального провадження, перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до інкримінованих їй злочинів.

Обставин безпідставного тривалого розслідування, невиправдано тривалого тримання під вартою слідчим суддею не встановлено.

В той же час 02.09.2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підстав для зміни чи скасування підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки злочини у вчиненні яких вона підозрюється у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

У зв`язку з цим у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання підозрюваного під вартою, з приводу чого і подано клопотання.

В той же час, як того вимагає ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за які передбачено максимальна покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, та усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, може намагатись уникнути покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі та до неї може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення її вини. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі у разі доведення її вини вже самі по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваної та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Даний ризик, передбачений у пункту 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно не з`являтися на виклики до органу досудового розслідування.

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Даний ризик, передбачений у пункту 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_5 не працевлаштована та джерело її доходів невідоме. Крім того, про вказаний ризик свідчить і той факт, що в підозрюваної на утриманні перебувають ще четверо малолітніх дітей, що не виключає можливості вчинення підозрюваною повторного аналогічного злочину передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися, та які дають певні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 02.09.2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваної запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я та майновий стан, у взаємозв`язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

В поданому клопотанні та в судовому засіданні органом досудового розслідування обґрунтовано неможливість застосування щодо підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу на даному етапі досудового розслідування, враховуючи конкретні його обставини.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255 - 3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114 - 2, 258-258 - 6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 - 1 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо визначення чи не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує всі вище перелічені обставини, а також відношення самого підозрюваного до інкримінованих їй дій, його вік, стан здоров`я, наявність соціальних зв`язків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , за інкримінований злочин (ч.3 ст.149 КК України), характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, які інкримінується підозрюваній ОСОБА_5 , вважаю за необхідне зменшити раніше визначений розмір застави до 130 (ста тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі -- 432 640 гривень 00 коп., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, є межею помірності для неї, і ризик втрати такого розміру застави може гарантувати виконання підозрюваним покладених на неї обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України, та які було покладено на підозрюваного попередньою ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу.

Отже, зважаючи на викладене, враховуючи все вищезазначене в сукупності, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 жовтня 2026 року включно з визначеним розміром застави у межах 130 (ста тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі -- 432 640 гривень 00 коп.

керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 жовтня 2026 року у межах строку досудового розслідування.

Тримання під вартою ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 130 (ста тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі -- 432 640 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.08.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1