Рішення № 139448071, 03.09.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/565/26

Провадження № 2/191/340/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Форощук С.Л., за участю секретаря Вехник С.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідачапро стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25.09.2015 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області було задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у порядку регресу та призначено до стягнення з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 5 043 грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. Приватне акціонерне товариств «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку. 23.02.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71122809. 18.06.2025 року було перераховано кошти на рахунки ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується платіжною інструкцією №9551 про оплату. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі №191/2159/15-ц 26.09.2015 року та до дня виконання грошового зобов`язання в повному обсязі 17.06.2025 року. Загальний розмір інфляційних витрат за вказані періоди складає 8 621 (вісім тисяч шістсот двадцять одна) грн. 78 коп. Загальна сума відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 26.09.2015 року по 17.06.2025 року складає 1 472 , 00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на 3% річних у розмірі 1 472, 00 грн. та інфляційні втрати у розмірі: 8 621, 78 грн. , а також витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 2 662, 40 грн.

Ухвалою суду від 05 лютого 2026 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Правом на відзив відповідач не скористався.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2015 року задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код за ЄДРПОУ 20602681 суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5043 (п`ять тисяч сорок три) гривні 74 копійок, а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Приватне акціонерне товариств «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку.

23.02.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71122809.

18.06.2025 року було перераховано кошти на рахунки ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», за ВД №191/2159/15-ц, ВП №71122809, платник ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією №9551 від 18.06.2025 року.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За положеннями статей 524, 533-535 і 625ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20) зазначено: «у контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, у частині другій статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Нарахування трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням трьох процентів річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. З ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом вказаної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, які на виконання вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України враховуються судом.

Згідно поданого позову, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 1 472, 00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 621, 78 грн. (за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі № 191/2159/15-ц - 26.09.2015 та до дня виконання грошового зобов`язання в повному обсязі 17.06.2025 року.

З наданих до суду доказів, вбачається що відповідач прострочив виконання зобов`язання та судового рішення, що дає підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу, відповідно до статті 625 ЦК України.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.76-81ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч. 1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2 66,40 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги задовольнити.

Стягнути зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. № 40, код ЄДРПОУ 20602681, р/р: НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ: 20602681, МФО: 322669, 3% річних у розмірі 1 472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі: 8 621 (вісім тисяч шістсот двадцять одна) грн. 78 коп., а також судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя С. А. Форощук