Рішення № 139447461, 03.09.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4224/26

2/212/4182/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря - Кучеренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 року ТОВ ФК Кредит-Капітал звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 7725 грн., також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,4 грн та суму витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Також, просив витребувати докази.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 11.11.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА`та Будовським Р.Ю. укладено Договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1233710, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 2500 грн.

Згідно з п. 9.8 кредитного договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства.

21.04.2021року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали Договір факторингу №ККЛУ 21042021. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1233710 від 11.11.2020 року.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 7725 грн., та складається з заборгованості за тілом кредиту 2500 грн.; заборгованості за процентами 5225 грн.

Також, позивач просить стягнути судові витрати які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 та правничої допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 25.05.2026, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та витребувано докази.

10.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив, де зазначено, що він заперечує щодо укладення кредитного договору № 1233710 від 11.11.2020, відповідачем, заперечує факт його підписання відповідачем. Зазначає, що в пункті 10 договору як номери телефону відповідача вказані НОМЕР_1 та +380685646036, тоді як відповідно до довідки про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор Р669 було направлено 11.11.2020 о 08:32 на номер НОМЕР_2 , який не належить відповідачу.

Представник відповідача звертає увагу на розбіжність у часі: договір, за наданими документами, підписано одноразовим ідентифікатором о 09:32, тоді як ідентифікатор нібито направлено о 08:32. На цій підставі висловлюєя припущення, що документи могли формуватися не автоматично, а шляхом внесення інформації до документа вручну, унаслідок чого могла виникнути помилка щодо часу.

Щодо додаткового договору від 07.12.2020 представник відповідача зазначає, що позивач не надав доказів способу його підписання, зокрема не підтвердив, на який номер телефону чи адресу електронної пошти направлявся одноразовий ідентифікатор.

Щодо факту перерахування кредитних коштів представник відповідача посилається на те, що позивач надав лише лист ТОВ «УПР» про перерахування 11.11.2020 о 09:34:03 коштів у сумі 2500 грн на картку № НОМЕР_3 , однак не надав доказів належності цієї картки саме відповідачу. Зазначає про відсутність у матеріалах справи банківської виписки або іншого документа, який би підтверджував зарахування 2500 грн на рахунок відповідача. Представник відповідача вказує, що розрахунок заборгованості складений самим позивачем в односторонньому порядку, та не є первинним бухгалтерським документом, тому сам по собі не підтверджує ані факту видачі кредиту, ані наявності та розміру заборгованості. На підтвердження цього посилається на постанову Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 630/366/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та постанову Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15.

Щодо процентів за кредитом представник відповідача посилається на те, що строк кредитування за договором становив 20 днів, а процентна ставка 1,90 % на день. Відтак, на його думку, за весь строк кредитування проценти могли становити 950 грн. (2500 ? 1,90 % ? 20). При цьому представник відповідача заперечує проти нарахування позивачем 7725 грн. процентів, оскільки розрахунок охоплює період з 11.11.2020 по 28.03.2021, тобто проценти нараховувалися також після закінчення встановленого договором 20-денного строку кредитування. На підтвердження посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справах № 444/9519/12, № 202/4494/16-ц, № 910/4518/16 та № 910/17048/17, щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування.

Просив відмовити у прозові.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзиву до суду не подав.

Представник відповідача просив розглянути справу у його відсутність.

Положеннями ч. 2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що 11.11.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА`та Будовським Р.Ю. укладено Договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1233710, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 2500 грн., строк кредиту 20 днів.

Згідно з п. 9.8 кредитного договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства.

Згідно Додаткового договору № до Договору № 1233710 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 11.11.2020, строк дії Договору № 1233710 від 11.11.2020 продовжено до 28.12.2020.

Згідно довідки про ідентифікацію підписану директором ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» в рамках кредитного Договору № 1233710 від 11.11.2020, на номер телефону НОМЕР_4 о 8:32 було надіслано одноразовий ідентифікатор «Р669».

Згідно довідки за Вих. № 1-1002 від 10.02.2026 видану директором ТОВ «УПР» : 11.11.2020, 09:34:03 було переказано грошові кошти на суму 2500 грн. на картку НОМЕР_3 .

Згідно розрахунку заборгованості виданої ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», заборгованість ОСОБА_2 за договором № 1233710 від 11.11.2020, станом на 20.04.2021 складає 7725 грн, яка складається з 2500 грн. тіло кредиту, 5225 грн. відсотки.

21.04.2021року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали Договір факторингу №ККЛУ 21042021. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1233710 від 11.11.2020 року.

Згідно Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №ККЛУ 21042021, заборгованість ОСОБА_1 складає 7725 грн., яка складається з 2500 грн. тіло кредиту, відсотки 5225 грн.

Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 20669071 від 12.03.2026 на адресу вказану позивачем в кредитному договорі, у якій ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило про відступлення ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги за кредитним договором № 1233710 та просило виконати зобов`язання та погасити заборгованість у сумі 7725 грн на вказані у претензії реквізити.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, на адресу суду надійшов лист АТ «Райффайзен Банк» від 01.06.2026 № 81-15-9/9266-БТ, де зазначено, що на імя ОСОБА_1 було емітовано карту НОМЕР_3 , та надано рух коштів про рахунку № НОМЕР_5 , де відсутнє зарахування грошових коштів на суму 2500 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), а електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

При цьому використання одноразового ідентифікатора передбачає не лише наявність у кредитора певного цифрового коду, а й можливість встановити обставини його направлення та використання особою, яка укладає електронний правочин. Верховний Суд звертає увагу на те, що для укладення електронного кредитного договору має бути підтверджено дотримання процедури ідентифікації особи та підписання договору відповідним електронним підписом.

У матеріалах справи позивачем зазначено, що договір був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, який був направлений на номер мобільного телефону, зазначений під час оформлення кредиту.

Водночас номер мобільного телефону, зазначений у наданих позивачем документах як номер, на який направлявся одноразовий ідентифікатор, не відповідає номеру телефону, зазначеному в самому кредитному договорі. При цьому позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували належність зазначеного номера відповідачу, його використання відповідачем під час оформлення кредиту, отримання ним одноразового ідентифікатора та введення такого ідентифікатора саме відповідачем з метою акцепту умов кредитного договору.

Отже, сам факт наявності в матеріалах справи електронного документа, який містить відомості про кредитний договір, не є достатнім для висновку про те, що саме відповідач вчинив дії, спрямовані на укладення такого договору, якщо кредитором не доведено процедуру його ідентифікації та підписання договору одноразовим ідентифікатором.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення відповідачем електронного правочину та, відповідно, виникнення між сторонами договірних кредитних правовідносин.

Разом із тим, саме по собі надання суду тексту кредитного договору не є достатнім для висновку про виникнення у відповідача обов`язку з повернення грошових коштів, оскільки позивач повинен довести не лише факт оформлення відповідного договору, а й факт фактичного надання кредитних коштів відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем надано довідку ТОВ «УПР» вих. № 1-1002 від 10.02.2026, відповідно до якої 11.11.2020 року о 09:34:03 було здійснено переказ 2500 грн на картку № НОМЕР_3 .

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Райффайзен Банк» повідомило, що картку № НОМЕР_3 дійсно було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , тобто належність зазначеної картки відповідачу судом встановлена. Водночас, згідно з наданим банком рухом коштів за відповідним рахунком зарахування грошових коштів у сумі 2500 грн 11.11.2020 року не встановлено.

Отже, за відсутності інших належних та достовірних доказів, які б підтверджували надходження зазначених коштів у розпорядження відповідача, суд не має підстав вважати доведеним факт виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, саме факт надання кредитних коштів є необхідною передумовою виникнення у позичальника відповідного обов`язку щодо їх повернення.

Сам по собі укладений між сторонами кредитний договір не підтверджує факту виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо фактичного надання грошових коштів, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відображає лише визначений позивачем розмір заборгованості та не може замінювати доказ фактичного перерахування кредиту.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідача основного грошового зобов`язання, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з нього як суми основного боргу, так і нарахованих на таку суму процентів.

При цьому доводи щодо розміру нарахованих процентів, умов кредитного договору та переходу права вимоги за договором факторингу не мають самостійного правового значення для вирішення цього спору, оскільки за відсутності доказів фактичного надання кредитних коштів не доведено існування самого первісного грошового зобов`язання відповідача. Договір факторингу може підтверджувати перехід права вимоги, однак сам по собі не створює первісного зобов`язання та не є доказом фактичного надання кредитних коштів позичальнику.

Суд також враховує, що відповідно до статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вимога щодо мотивування судового рішення не означає необхідності надання детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Межі такого обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення та конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23; рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, § 29).

Враховуючи наведене, суд вважає, що встановлена недоведеність факту фактичного надання відповідачу кредитних коштів є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності надавати окрему детальну оцінку кожному з інших доводів сторін, які не можуть вплинути на зазначений висновок суду.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1233710 від 11.11.2020 року у розмірі 7725 грн є недоведеними, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 512, 514, 525, 526,530,625, 629, 1048,1050,1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 137, 141, 223, 247, 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Кредит-Капітал, код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_6 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ