Ухвала суду № 139447452, 03.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 вересня 2026 року справа № 580/9396/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи № 580/9396/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнка 8, м.Черкаси, 18034, код ЄДРПОУ 08571363) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив ухвалу.

31.08.2026 вх.№47290/26 Позивач у позовній заяві просить:

визнати протиправними дії Національного університету цивільного захисту України (правонаступник Інституту державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 із застосуванням для визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного року;

зобов`язати Національний університет цивільного захисту України (правонаступник Інституту державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, визначивши посадовий оклад та оклад за спаціальним званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня року: на 01.01.2020 - 2102 грн, на 01.01.2021 - 2270 грн, на 01.01.2022 - 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн та відповідних тарифних коефіцієнтів за фактично займаною посадою і спеціальним званням із одночасним перерахунком фактично встановлених і виплачений у зазначений період щомісячних та одноразових складових грошового забезпечення, розмір яких залежав від посадового окладу, окладу за спеціальним званням або місячного грошового забезпечення та виплатити утворену різницю з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Усупереч вимог п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України Позивач не обгрунтовує зміст і характер порушеного права, не надає власні розрахунки різниці грошового забезпечення щодо кожного року з 29.01.2020 до 19.05.2023 у контексті бази розрахунку та відхилень; не повідомляє з якою датою пов`язує перебіг строку давності звернення до суду.

Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов`язок визначитися з предметом спору. Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач обирає спосіб з альтернативою і на майбутнє без урахування висновків Верховного Суду (у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право) без надання власного розрахунку і не надає обгрунтованого клопотання з дотриманням вимог ч.2 с.80 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, що він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Стандарт доказування це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною ( ОСОБА_2 . Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей / https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/standart-dokazuvannya-vnutrishne-perekonannya-chi-balans-virogidnostey.html).

ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову; п.43 - формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України. Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.

У наданих додатках відсутні докази на підтвердження наданих доручень Позивача податковому агенту та/або колишньому роботодавцю.

Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» (п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Верховний Суд 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).

З метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.2, 5, 160, 161, 169, 241-243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати Позивачеві для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дати отримання копії ухвали.

Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; повідомлення про дату початку перебігу строку з наданням доказів на підтвердження; власних розрахунків та доказів на підтвердження обставин щодо відхилень у нарахуванні коштів у спірних правовідносинах щодо кожного бюджетного року; доказів на підтвердження наявної різниці.

Роз`яснити Позивачу, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (ч.4 ст.45 КАС України).

У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута Позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не потребує оскарження.

Копію ухвали направити Позивачу.

Ухвала складена, підписана 03.09.2026.

СуддяЛариса ТРОФІМОВА