Ухвала суду № 139447379, 03.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/13494/26

УХВАЛА

03 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 560/13494/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Предметом спору є рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області від 11.06.2026 № 57, яким на позивача накладено штраф за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5083,00 грн.

У позовній заяві позивач просить визнати це рішення протиправним та скасувати його.

Ухвалою суду від 16.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

03 вересня 2026 року позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить: забезпечити позов у справі № 560/13494/26 шляхом зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області від 11.06.2026 № 57 (далі - рішення № 57) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; зупинити стягнення на підставі зазначеного рішення № 57 у виконавчому провадженні ВП № 81859478, відкритому постановою державного виконавця від 02.09.2026, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 560/13494/26.

Заява, зокрема мотивована тим, що, незважаючи на судове оскарження рішення № 57, на підставі цього рішення відкрито виконавче провадження.

Заявник зазначає, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження, нараховано виконавчий збір і мінімальні витрати виконавчого провадження, а також накладено арешт на кошти позивача.

Також заявник посилається на наявність ознак протиправності рішення № 57, зокрема на те, що, на його думку, позначення «pinky» є вивіскою, а не рекламою, відповідач неправильно застосував норми Закону України «Про рекламу», а кваліфікація порушення у матеріалах справи про порушення законодавства про рекламу змінювалася.

Заява за формою та змістом відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстав для повернення заяви без розгляду, передбачених частиною сьомою статті 154 КАС України, суд не встановив.

Відповідно до частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною четвертою статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За частиною четвертою статті 154 КАС України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

За частиною шостою статті 154 КАС України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За пунктом 2 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Аналіз наведених норм свідчить, що забезпечення позову є винятковим процесуальним заходом тимчасового характеру.

Його мета полягає не у попередньому вирішенні спору по суті, а у запобіганні таким наслідкам, які можуть істотно ускладнити або унеможливити ефективний судовий захист чи поновлення прав позивача у разі задоволення позову.

У постанові від 19.10.2023 у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював підхід, за яким суд має оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог щодо забезпечення позову, збалансованість інтересів сторін, зв`язок між конкретним заходом забезпечення і предметом позову, імовірність утруднення виконання рішення суду або ефективного поновлення прав, а також наслідки такого заходу для інших осіб.

У постанові від 05.02.2026 у справі № 320/59059/24 Верховний Суд зазначив, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, а тому суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити наявність хоча б однієї з передбачених законом обставин і оцінити, чи не буде застосуванням заходів забезпечення позову завдано більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Верховний Суд також наголосив, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позовних вимог не досліджується, оскільки це є предметом розгляду справи по суті.

У постанові від 07.08.2025 у справі № 160/23979/24 Верховний Суд зазначив, що забезпечення позову у справах щодо оскарження штрафних актів може бути виправданим лише за умови доведення конкретних обставин, які свідчать про ризик істотного ускладнення ефективного захисту.

Водночас, Верховний Суд виходив із того, що обрання вужчого заходу - зупинення стягнення замість зупинення дії штрафного акта - може відповідати принципу співмірності, оскільки такий захід спрямований безпосередньо на майновий ризик і не втручається у загальну юридичну чинність оскаржуваного акта.

У постанові від 13.01.2026 у справі № 240/12088/25 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність відкритого виконавчого провадження та активних заходів примусового виконання, зокрема арешту коштів і фактичного стягнення грошових сум, може підтверджувати реальну загрозу істотного ускладнення ефективного захисту прав позивача.

Верховний Суд також зазначив, що зупинення стягнення має тимчасовий характер, не вирішує питання правомірності оскаржуваного акта та не позбавляє відповідача можливості реалізувати свої повноваження у разі відмови в задоволенні позову.

У постанові від 24.03.2026 у справі № 320/23754/25 Верховний Суд вказав, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документа відповідає пункту 5 частини першої статті 151 КАС України, гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення позову та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямоване на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Отже, під час вирішення цієї заяви суд має окремо оцінити: доводи заявника про наявність очевидних ознак протиправності рішення № 57; доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення його прав.

Щодо доводів про очевидні ознаки протиправності рішення № 57 суд зазначає таке.

Заявник посилається на те, що рішення № 57, на його думку, прийняте за відсутності події та складу правопорушення, що позначення «pinky» є вивіскою, а не рекламою, що відповідач неправильно застосував норми Закону України «Про рекламу», а також що у матеріалах справи про порушення законодавства про рекламу наявна суперечлива кваліфікація порушення.

Однак суд виходить з того, що наведені вище доводи заявника стосуються оцінки правової природи спірного позначення, змісту рекламної інформації, застосування норм Закону України «Про рекламу», доказів, покладених відповідачем в основу рішення № 57, та дотримання процедури притягнення до відповідальності.

При цьому, такі питання становлять предмет доказування та правової оцінки під час розгляду справи по суті.

Вони не можуть бути вирішені на стадії розгляду заяви про забезпечення позову без фактичного надання попередньої оцінки обґрунтованості позовних вимог.

Водночас, саме по собі посилання заявника на неправильне застосування відповідачем норм матеріального права, суперечливість кваліфікації або відсутність складу правопорушення не свідчить про таку очевидність протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, яка не потребує дослідження доказів і правової оцінки під час розгляду справи по суті.

Доводи заявника щодо змісту частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» також не можуть бути оцінені як очевидна ознака протиправності рішення № 57 на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки потребують встановлення фактичних обставин спірних правовідносин, зокрема статусу позивача у цих правовідносинах, наявності чи відсутності реклами, змісту вимог контролюючого органу та підстав застосування штрафу.

Оцінка цих питань належить до предмета розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд не вбачає достатніх підстав для застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення № 57 саме на підставі пункту 2 частини другої статті 150 КАС України.

Водночас, суд оцінює, чи підтверджено матеріалами заяви ризик, передбачений пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.

Так, із матеріалів, поданих заявником, встановлено, що постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.09.2026 відкрито виконавче провадження ВП № 81859478 з виконання рішення № 57, виданого 11.06.2026 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, про стягнення з позивача штрафу в розмірі 5083,00 грн.

Цією постановою позивача як боржника зобов`язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, а також постановлено стягнути з нього виконавчий збір у розмірі 508,30 грн.

Постановою державного виконавця від 02.09.2026 у ВП № 81859478 визначено мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 370,00 грн.

Крім того, постановою державного виконавця від 02.09.2026 у цьому ж виконавчому провадженні накладено арешт на грошові кошти / електронні гроші позивача, що містяться на відкритих рахунках / електронних гаманцях, а також на кошти / електронні гроші на рахунках / електронних гаманцях, які будуть відкриті після винесення постанови, у межах суми звернення стягнення 5961,30 грн.

Отже, зазначені обставини підтверджують, що негативні наслідки, на які посилається заявник, не є лише припущенням про можливе майбутнє виконання рішення № 57.

Примусове виконання оскаржуваного рішення фактично розпочате, а до позивача вже застосовано заходи примусового виконання майнового характеру.

Водночас, суд не приймає як самостійну підставу для забезпечення позову довід заявника про те, що примусове виконання здатне паралізувати його господарську діяльність, оскільки до заяви не додано доказів поточного майнового стану позивача, структури його доходів, обсягу коштів на рахунках, неможливості виконання поточних зобов`язань або інших доказів, які б підтверджували саме такий рівень негативного впливу.

Разом з тим, відсутність таких доказів не спростовує встановленого судом факту, що на підставі оскаржуваного рішення вже відкрито виконавче провадження, нараховано додаткові платежі у вигляді виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також накладено арешт на кошти позивача.

Суд враховує, що предметом позову є вимога про визнання протиправним та скасування рішення № 57.

Якщо до вирішення справи по суті на підставі цього рішення буде здійснено фактичне стягнення штрафу, задоволення позову саме по собі не усуне всіх наслідків примусового виконання.

У разі задоволення позову позивачу необхідно буде вживати додаткових дій для повернення стягнутих коштів, вирішення наслідків виконавчого провадження та наслідків застосованих виконавцем заходів примусового виконання.

Такі дії виходитимуть за межі звичайного виконання рішення суду про скасування індивідуального акта та можуть істотно ускладнити ефективне поновлення прав позивача.

Суд також бере до уваги інтерес відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо виконання прийнятого ним рішення.

Проте зупинення стягнення має тимчасовий характер і діятиме лише до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

У разі відмови в задоволенні позову відповідач не буде позбавлений можливості реалізувати наслідки рішення № 57 у порядку, передбаченому законом.

Наявність або сплив строку добровільного виконання рішення № 57 не спростовує можливості застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення, оскільки на час розгляду заяви ризик для прав позивача пов`язаний не лише з обов`язком добровільної сплати штрафу, а з уже відкритим виконавчим провадженням і вчиненням виконавчих дій.

Зупинення стягнення на підставі рішення № 57 є передбаченим пунктом 5 частини першої статті 151 КАС України заходом, який у поєднанні з пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» створює правову підставу для зупинення подальших виконавчих дій.

Тому невиконання рішення № 57 у частині примусового стягнення штрафу на час дії ухвали про забезпечення позову не є безпідставним, а зумовлене судовим заходом забезпечення позову.

У разі відмови в задоволенні позову виконавчі дії можуть бути поновлені у встановленому законом порядку.

При цьому, суд враховує, що заявник просить застосувати два заходи забезпечення позову: зупинити дію рішення № 57 та зупинити стягнення на підставі цього рішення у виконавчому провадженні ВП № 81859478.

Так, обидва заходи формально передбачені частиною першою статті 151 КАС України.

Водночас, суд повинен застосувати саме той захід, який є необхідним, достатнім і співмірним для усунення доведеного ризику.

У той же час, із матеріалів заяви вбачається, що реальний і безпосередній ризик для прав позивача полягає у примусовому стягненні штрафу на підставі рішення № 57.

Цей ризик підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження, постановами про стягнення виконавчого збору та визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, а також постановою про арешт коштів боржника.

За таких обставин, належним, достатнім і співмірним заходом забезпечення позову є зупинення стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5083, 00 грн штрафу на підставі рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області № 57 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 11.06.2026.

Саме цей захід безпосередньо відповідає доведеному ризику, пов`язаний із предметом спору, не вирішує справу по суті та спрямований на збереження існуючого становища сторін до ухвалення рішення суду у справі.

Натомість заявником не наведено окремих обставин і не подано доказів того, що сама чинність рішення № 57, поза межами його примусового виконання, створює такі наслідки, які унеможливлять або істотно ускладнять ефективний захист чи поновлення прав позивача.

Суд вказує на те, що зупинення дії рішення № 57 у цій справі є ширшим заходом, ніж необхідно для запобігання доведеному ризику.

Застосування такого заходу за відсутності встановлених судом очевидних ознак протиправності рішення № 57 та за наявності достатнього вужчого заходу у вигляді зупинення стягнення не відповідатиме критерію співмірності.

Окремо суд зазначає, що цією ухвалою не вирішується питання правомірності рішення № 57, правомірності його пред`явлення до примусового виконання, правомірності відкриття виконавчого провадження ВП № 81859478, а також правомірності постанов державного виконавця.

Сам факт відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій враховується судом лише для оцінки реальності ризику, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.

Суд також не вирішує питання про скасування арешту коштів або скасування постанов державного виконавця, оскільки такі вимоги заявником не заявлені та не є предметом розгляду цієї заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником доведено наявність підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, у частині необхідності зупинення стягнення на підставі рішення № 57.

У задоволенні заяви в частині зупинення дії рішення № 57 слід відмовити, оскільки заявником не доведено необхідності застосування саме цього заходу забезпечення позову, а наведені ним доводи щодо протиправності оскаржуваного рішення підлягають оцінці під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Інші аргументи заявника не спростовують висновків суду, які зазначені вище.

Щодо інших доводів заявника, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Керуючись статтями 151, 152, 154, 156, 243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 560/13494/26 - задовольнити частково.

Зупинити стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5083, 00 грн штрафу на підставі рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області № 57 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 11.06.2026

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 03 вересня 2029 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Повне судове рішення складене 03 вересня 2026 року о 16 год 53 хв.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (вул. Шевченка, 53,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 40358308)

Головуючий суддя Є.В. Печений