Рішення № 139447236, 03.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5763/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.03.2024 по 27.02.2026 року.

2. Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.03.2024 року по 27.02.2026 року, у розмірі 142 984 грн. 56 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , проходила службу цивільного захисту в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 560/3256/25, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026, відповідача зобов`язано виплатити позивачу перераховане грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 560/3375/25, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2025, відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 08.02.2016 по 28.02.2018. На виконання зазначених рішень відповідач 13.02.2026 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення, а 27.02.2026 - перераховане грошове забезпечення та індексацію. Позивач вважає, що на дату виключення зі списків Аварійно-рятувального загону спеціального призначення повний розрахунок з нею проведено не було, а тому вона має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України за період з 26.03.2024 по 27.02.2026, обмежений шістьма місяцями.

Ухвалою суду від 10.04.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків. Ухвалою суду від 21.04.2026 заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує. Відповідач зазначає, що наказом Головного управління від 27.09.2024 № 524 позивача звільнено зі служби цивільного захисту із виплатою усіх сум грошового забезпечення, які їй було нараховано станом на дату звільнення. Відповідач вказує, що на виконання рішення суду у справі № 560/3256/25 позивачу додатково виплачено перераховане грошове забезпечення у розмірі 133 596,85 грн, а невиплата належних позивачу сум у визначений законом строк не була пов`язана з волею чи недобросовісною поведінкою відповідача, а зумовлювалася нечіткістю законодавчого регулювання щодо визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення, унаслідок чого відповідні суми було встановлено та виплачено лише на підставі судових рішень.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Наказом Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області від 25.03.2024 № 174 капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , викладача навчального пункту Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, призначено провідним фахівцем відділу ресурсного забезпечення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, з встановленням посадового окладу у розмірі 4650 грн, окладу за спеціальним званням у розмірі 1270 грн, надбавки за особливості проходження служби 50 відсотків, та вважати такою, що приступила до виконання обов`язків за посадою з 25.03.2024. У наказі зазначено, що призначення здійснене на вищу посаду в порядку просування по службі.

Наказом Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області від 27.09.2024 № 524 капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , провідного фахівця відділу ресурсного забезпечення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії про непридатність або обмежену придатність до служби), 27.09.2024.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 560/3256/25, яке набрало законної сили 19.01.2026, задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 560/3375/25, яке набрало законної сили 15.12.2025, задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 08.02.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням січня 2008 року як базового місяця.

13.02.2026 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення, а 27.02.2026 - перераховане грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення.

Вважаючи, що на дату виключення зі списків Аварійно-рятувального загону спеціального призначення (25.03.2024) повний розрахунок з нею не проведено, позивач звернулася до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 26.03.2024 по 27.02.2026 на підставі статті 117 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин щодо проходження служби цивільного захисту здійснюється відповідно до Кодексу цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі - Положення № 593).

Пунктом 10 Положення № 593 визначено, що першим днем проходження служби цивільного захисту вважається день прийняття громадянина на службу цивільного захисту, зарахування його в кадри ДСНС, присвоєння йому відповідного спеціального звання та призначення на посаду в органах та підрозділах цивільного захисту.

Пунктом 12 Положення № 593 визначено, що останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.

Отже, законодавець прямо пов`язує момент закінчення проходження служби виключно з фактом виключення особи з кадрів ДСНС, а не з будь-якою іншою кадровою подією, зокрема призначенням на іншу посаду.

Розділ Положення № 593 «Призначення на посади. Переміщення по службі» (пункти 60 і далі) визначає призначення на вищі посади як один із порядків, за яким здійснюється просування по службі: зокрема, підпунктом 1 пункту, що регулює порядок призначень, встановлено, що на вищі посади особи рядового і начальницького складу призначаються у порядку просування по службі. Тобто призначення на вищу посаду в межах органів ДСНС є формою внутрішнього службового переміщення (просування по службі), а не підставою для звільнення особи із служби цивільного захисту.

Підстави звільнення із служби цивільного захисту вичерпно визначені пунктом 176 Положення № 593, який передбачає, що контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту, зокрема: за станом здоров`я на підставі висновків (постанов) центральної лікарсько-експертної комісії, лікарсько-експертних комісій ДСНС, про непридатність або обмежену придатність до служби (підпункт 3 пункту 176 Положення № 593).

Пунктом 177 Положення № 593 визначено, що особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту згідно з підпунктом 3 пункту 176 цього Положення у разі неможливості виконувати за станом здоров`я службові обов`язки на займаній посаді та відсутності можливості переміщення по службі на іншу посаду, на якій вони можуть виконувати службові обов`язки з урахуванням стану здоров`я.

Призначення ж на посаду в порядку просування по службі регулюється окремими нормами Положення № 593 і не входить до вичерпного переліку підстав звільнення, визначеного пунктом 176 цього Положення.

Суд встановив, що наказом Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області від 25.03.2024 № 174 позивача призначено на вищу посаду - провідного фахівця відділу ресурсного забезпечення Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області саме в порядку просування по службі, з продовженням проходження служби цивільного захисту в системі ДСНС України. Отже, за своєю правовою природою цей наказ є актом призначення на посаду (переміщення по службі) в розумінні відповідних положень Положення № 593, а не актом звільнення позивача із служби цивільного захисту, і жодна з підстав, передбачених пунктом 176 Положення № 593 (в тому числі підпункт 3 щодо звільнення за станом здоров`я), у цьому наказі не застосовувалася і застосовуватися не могла, оскільки такі підстави стосуються виключно припинення проходження служби, а не внутрішнього кадрового переміщення.

Натомість наказом Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області від 27.09.2024 № 524 позивача звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій саме за підпунктом 3 пункту 176 Положення № 593 (за станом здоров`я на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії про непридатність або обмежену придатність до служби). Відповідно до пункту 12 Положення № 593, саме день видання цього наказу (27.09.2024) є останнім днем проходження позивачем служби цивільного захисту.

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, з системного аналізу наведених норм статей 47, 116, 117 КЗпП України у взаємозв`язку з пунктами 10, 12, 176, 177 Положення № 593, вбачається, що обов`язок роботодавця провести з працівником повний розрахунок та похідна від нього відповідальність за затримку такого розрахунку виникають виключно у зв`язку з фактом припинення проходження служби (звільнення), яким за прямим приписом пункту 12 Положення № 593 вважається день виключення особи з кадрів ДСНС, а не з будь-якою проміжною кадровою подією на кшталт призначення на іншу посаду.

Суд встановив, що позивач визначає початок періоду затримки розрахунку 26.03.2024, тобто день, що настає за днем видання наказу від 25.03.2024 № 174 про призначення позивача на іншу посаду. Оскільки зазначений наказ за своєю правовою природою не є актом звільнення позивача із служби цивільного захисту, а є внутрішнім кадровим переміщенням, у відповідача не могла виникнути відповідальність за статтею 117 КЗпП України, обчислена станом на 26.03.2026.

Фактичне остаточне звільнення позивача зі служби цивільного захисту, з виключенням з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відбулося лише 27.09.2024 на підставі наказу від 27.09.2024 № 524, за підпунктом 3 пункту 176 Положення № 593. Цю обставину підтверджує і сам відповідач у поданому відзиві.

Суд зазначає, що позивач у позовній заяві заявляє вимоги, побудовані виключно на визначенні дати 26.03.2024 як початку періоду затримки розрахунку, ототожнюючи дату свого внутрішнього службового переміщення (призначення на посаду в порядку просування по службі) з датою остаточного звільнення зі служби, що не відповідає наведеним вище нормам Положення № 593.

Обставини щодо дійсної дати остаточного звільнення позивача зі служби (27.09.2024) та можливого права на відшкодування за статтею 117 КЗпП України, обчисленого від цієї дати, позивачем не заявлялися та предметом цього позову не є.

Суд згідно з частиною першою статті 9 КАС України розглядає справу в межах позовних вимог, заявлених позивачем.

Оскільки заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на неправильному визначенні дати її остаточного звільнення зі служби, а встановлені судом фактичні обставини справи не відповідають вимогам частини першої статті 117 КЗпП України, підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягнення середнього заробітку за заявлений позивачем період немає.

Аналогічний за своєю правовою суттю підхід щодо розмежування остаточного звільнення особи зі служби та її внутрішнього службового переміщення (переведення) для цілей застосування статті 117 КЗпП України сформульовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 червня 2025 року у справі № 400/8927/23, в якій зазначено, що саме по собі виключення особи зі списків особового складу не свідчить про закінчення проходження нею служби, якщо таке виключення зумовлене переведенням до іншого підрозділу, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням, а не остаточним звільненням особи зі служби. Лише виключення зі списків у зв`язку із звільненням підтверджує факт закінчення проходження служби. Відповідно, якщо на момент виникнення спірних правовідносин служба особи не була завершена, а особа продовжувала виконувати службові обов`язки на новому місці служби, фактичні обставини не відповідають гіпотезі частини першої статті 117 КЗпП України, а тому ця норма не підлягає застосуванню.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі № 400/8927/23.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи усе викладене вище, детально дослідивши встановлені обставини справи та надані письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) Відповідач:Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (вул. Героїв Чорнобиля, 1/2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29008 , код ЄДРПОУ - 23312469)

Головуючий суддя В.К. Блонський