Рішення № 139447173, 02.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8294/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №213050046961 від 14.03.2026 про відмову в призначенні йому пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву від 06.03.2026 про призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.06.1986.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, проте оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області йому відмовлено з посиланням на недостатність страхового стажу (32 роки), оскільки до стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.06.1986 через відсутність відбитка печатки на її титульній сторінці. Позивач вважає таку підставу відмови незаконною, зазначає, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Позивач вказує, що записи в його трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення та звільнення внесені чітко, розбірливо та засвідчені печатками відповідних підприємств, а відповідні записи за період з 1999 року (зокрема щодо ТОВ ВКП "Оксамит", "Херсонського електромашинобудівного заводу", ТОВ "Авто-Електромаш") збігаються з відомостями про застраховану особу за формою ОК-5, що, на його переконання, підтверджує достовірність трудової книжки в цілому. Крім того, позивач зазначає, що звертався до комунального закладу "Скадовський міський будинок культури ім. Шевченка" із заявою про надання архівних довідок на підтвердження спірних періодів роботи, однак отримав відповідь про неможливість надання таких документів у зв`язку з тим, що відповідний архів перебуває на тимчасово окупованій території. З огляду на викладене позивач вважає рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії протиправним та таким, що порушує його конституційне право на соціальний захист і принцип рівності особи перед законом, у зв`язку з чим просить визнати його протиправним, скасувати та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву із зарахуванням спірного періоду до страхового стажу.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області належним чином засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .

Від представника відповідача до суду надійшли відзив на позовну заяву, клопотання про залучення третьої особи та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що спірний період роботи позивача згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.06.1986 обґрунтовано не зарахований до страхового стажу, оскільки титульна сторінка трудової книжки не завірена печаткою, а інших документів, передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), позивачем не надано. Крім того, відповідач вважає позовну вимогу про зобов`язання зарахувати до страхового стажу конкретні періоди роботи такою, що є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, та зазначає про помилковість одночасного застосування вимог про визнання рішення протиправним і його скасування.

У клопотанні про залучення третьої особи представник відповідача зазначив, що позивач проживає на території, обслуговування якої здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яке в разі задоволення позову здійснюватиме виплату позивачу призначеної пенсії, у зв`язку з чим просив залучити це головне управління до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Дослідивши клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, суд встановив таке.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Обґрунтовуючи клопотання, представник відповідача посилається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснюватиме виплату позивачу пенсії за місцем його проживання в разі задоволення позову.

Суд звертає увагу, що предметом цього позову є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи. Позивач не заявляє вимоги про зобов`язання призначити йому пенсію чи здійснити її виплату, а обмежується вимогами про усунення виявленого судом порушення в порядку, що передбачає подальший самостійний розгляд заяви позивача відповідачем. Питання призначення пенсії, визначення її розміру та джерела виплати за результатами такого повторного розгляду в межах цієї справи судом не вирішується і предметом судового рішення не є.

За таких обставин ухвалення рішення в цій справі не покладає на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області жодних обов`язків і не встановлює та не змінює його прав чи інтересів, а тому підстави для залучення цього органу до участі у справі як третьої особи відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання представника відповідача необхідно відмовити.

Щодо клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.

Оскільки предметом цієї справи є оскарження фізичною особою рішення суб`єкта владних повноважень щодо призначення пенсійної виплати, справа не є складною, тому підлягає розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін необхідно відмовити.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

06.03.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності структурним підрозділом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №213050046961 від 14.03.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 років, оскільки за наданими документами страховий стаж позивача становить 17 років 7 місяців 20 днів. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 01.06.1986 серія НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка трудової книжки не завірена печаткою. Для зарахування зазначеного періоду відповідач вимагав надання уточнюючих довідок про роботу, виданих на підставі первинних документів, та довідки про реорганізацію. У рішенні також зазначено про те, що періоди роботи починаючи з 1999 року зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Позивач, вважаючи спірне рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, принципи та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, застрахованих осіб, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначені Законом №1058-IV.

У розумінні абзацу двадцять другого частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або яку отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

У цій справі позивач звернувся із заявою про призначення саме пенсії за віком, право на яку відповідно до статті 26 Закону №1058-IV мають особи за наявності визначеного цією статтею страхового стажу після досягнення встановленого віку. Судом встановлено та сторонами не заперечується, що на момент звернення до Пенсійного фонду позивачу виповнився 61 рік 2 місяці 5 днів, тобто передбачений статтею 26 Закону №1058-IV вік ним досягнутий. Спір у цій справі стосується виключно наявності у позивача необхідної тривалості страхового стажу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, чинне пенсійне законодавство передбачає два самостійні режими підтвердження страхового стажу залежно від періоду роботи особи: після впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж підтверджується виключно даними цієї системи (відомостями про сплату страхових внесків), тоді як за періоди до її впровадження - на підставі документів у порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, тобто до 01.01.2004.

Суд встановив, що періоди роботи позивача починаючи з 1999 року зараховані відповідачем до страхового стажу без заперечень на підставі відомостей за формою ОК-5 з реєстру застрахованих осіб. Спір у цій справі стосується виключно періоду роботи позивача до впровадження системи персоніфікованого обліку, підтвердженого записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1986.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічне положення закріплено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання цього положення постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, за буквальним змістом наведеної норми обов`язок надання додаткових (уточнюючих) документів для підтвердження трудового стажу виникає лише за однієї з двох умов: (1) трудова книжка відсутня взагалі, або (2) трудова книжка наявна, але в ній відсутні необхідні записи про періоди роботи чи наявні записи є неправильними або неточними. Жодна норма Порядку №637 не пов`язує обов`язок надання додаткових документів із наявністю чи відсутністю відбитка печатки саме на титульній (першій) сторінці трудової книжки, яка містить особисті дані її власника, а не відомості про роботу.

Порядок ведення трудових книжок на час первісного заповнення трудової книжки позивача регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення, і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції №162 при звільненні працівника всі записи про роботу, внесені до трудової книжки за час роботи на відповідному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства.

Отже, саме законодавство про порядок ведення трудових книжок передбачає засвідчення печаткою кожного окремого запису про роботу (за результатами звільнення з відповідного підприємства), а не титульної сторінки як такої. Засвідчення титульної сторінки печаткою особи, відповідальної за видачу трудових книжок, є окремою вимогою, що стосується процедури первинного оформлення трудової книжки й не є передбаченою законодавством умовою чинності чи допустимості використання внесених до неї згодом записів про роботу, здійснених різними роботодавцями та засвідчених їхніми власними печатками.

Суд встановив, що трудова книжка НОМЕР_1 містить послідовні записи про прийняття позивача на роботу, переведення та звільнення за період з 27.05.1986, зокрема у Скадовській районній дитячій комісії (методистом з художньої самодіяльності), проходження строкової військової служби, роботу на заводі "Дельта" в м. Херсоні, у Бобровському міському будинку культури та в інших організаціях. Кожен із цих записів засвідчений відбитком печатки відповідного підприємства (роботодавця), що вбачається з наданої копії трудової книжки. Дефект, зазначений відповідачем як підстава відмови, стосується виключно титульної сторінки трудової книжки (аркуша з особистими даними власника - прізвищем, ім`ям, по батькові, датою народження, освітою, професією), а не безпосередньо записів про прийняття на роботу, переведення чи звільнення, які позивач просить зарахувати до страхового стажу.

Суд також встановив, що записи в трудовій книжці позивача за період з 2001-2002 років (роботодавці - ТОВ ВКП "Оксамит", ХОАТ "Херсонський електромашинобудівний завод", ТОВ "Авто-Електромаш", ТОВ "Ватра-Південь") збігаються з відомостями про застраховану особу за формою ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наданими позивачем, і саме ці періоди (з 1999 року) зараховані відповідачем до страхового стажу без заперечень.

Позивач також звертався до комунального закладу "Скадовський міський будинок культури ім. Шевченка" із заявою про надання архівних довідок щодо підтвердження періодів його роботи. Листом від 22.04.2026 №01-05/8 зазначений заклад повідомив, що станом на 22.04.2026 Скадовський міський будинок культури та підпорядковані йому сільські будинки культури і клуби знаходяться на тимчасово окупованій території, документи та архів, що перебувають на балансі закладу, евакуювати неможливо, а електронні копії документів наявні лише починаючи з 16.08.2012 - дня створення закладу як комунальної установи в чинній організаційній формі.

Правова оцінка юридичного значення відсутності відбитка печатки на титульній сторінці трудової книжки для цілей обчислення страхового стажу неодноразово надавалася Верховним Судом. Так, у постанові від 07.02.2018 у справі №275/615/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність або відсутність відбитка печатки на документі сама собою не створює юридичних наслідків, а відсутність відбитка печатки на титульній сторінці трудової книжки не є тим недоліком трудової книжки чи записів у ній, який впливає на трудовий стаж працівника. Аналогічний підхід послідовно застосовувався Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, в яких зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у трудовій книжці, а неналежне ведення такої документації з вини роботодавця чи особи, відповідальної за оформлення трудових книжок, не може бути підставою для позбавлення працівника права на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

Суд враховує, що необхідність додаткової перевірки записів трудової книжки в разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо їхньої достовірності - зокрема, коли період роботи не узгоджується з фактичним періодом існування підприємства, наявні виправлення чи невідповідності в реквізитах печатки конкретного запису про роботу, або встановлено розбіжності між датою запису та документально підтвердженою датою ліквідації роботодавця. Однак у матеріалах цієї справи відповідач не наводить і не обґрунтовує жодних сумнівів такого роду щодо конкретних записів трудової книжки позивача про прийняття на роботу, переведення чи звільнення - єдиною підставою відмови, зазначеною в оскаржуваному рішенні, є суто формальний дефект оформлення титульної сторінки, який згідно з наведеною усталеною практикою Верховного Суду юридичного значення для обчислення страхового стажу не має.

Суд також враховує, що надання позивачем додаткових уточнюючих документів, яких вимагав відповідач, є об`єктивно неможливим, оскільки заклад, на балансі якого перебував архів підприємства, де позивачем здійснено перший запис у трудовій книжці (Скадовська районна дитяча комісія, правонаступником архівних функцій якої є комунальний заклад "Скадовський міський будинок культури ім. Шевченка"), розташований на тимчасово окупованій території, а відповідний архів евакуювати неможливо, що підтверджується офіційним листом цього закладу від 22.04.2026 №01-05/8. Покладення на позивача обов`язку надати документи, об`єктивна можливість отримання яких відсутня внаслідок тимчасової окупації частини території України, суперечило б принципу пропорційності та праву позивача на ефективний захист і доступ до пенсійного забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №213050046961 від 14.03.2026 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист порушених прав особи, який не повинен бути ілюзорним і не повинен вимагати повторного звернення особи до суду з приводу того самого порушення. Відповідач у цій справі не навів жодної іншої підстави для невключення спірних періодів роботи до страхового стажу, крім визнаної судом неправомірною відсутності відбитка печатки на титульній сторінці трудової книжки. Жодних сумнівів щодо достовірності чи повноти безпосередньо записів про прийняття на роботу, переведення та звільнення відповідач не висловлював і доказів на їх спростування не надав. За таких обставин зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи, підтверджені належно засвідченими записами трудової книжки НОМЕР_1 , не є втручанням суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень і підміною його рішення, а є необхідним наслідком визнання судом єдиної наведеної відповідачем підстави відмови неправомірною.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №213050046961 від 14.03.2026 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, підтверджені записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1986.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.03.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський