Рішення № 139446933, 03.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 вересня 2026 року № 520/9383/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» (вул. Леся Курбаса, буд.12, кім.406,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61058, код ЄДРПОУ44839644) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100390/2026/000001/1 від 14.03.2026 року.

-стягнути з Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 4342,41 грн. (чотири тисячі триста сорок дві гривні, сорок одна копійка) та витрат на правову допомогу у розмірі 29 000,00 грн (двадцять дев`ять тисяч гривень, нуль копійок)

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

14.03.2026 Київською митницею (надалі - Відповідач) було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100390/2026/000001/1 , згідно якого митна вартість товарів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» (надалі - Позивач) була значною мірою збільшена.

Зі змісту оскаржуваного Рішення № UA100390/2026/000001/1 від 14.03.2026 вбачається, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією від 11/03/2026 № 226UА100390103632U0 документів встановлено, що документи начебто не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно оскаржуваного рішення, відбулося коригування товарів Позивача.

Позивач не згоден зі вказаним рішенням, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.11.2025 між Позивачем, як покупцем, та Hyundai Motors Center (Хіаmеп) Со., Ltd (Хюндай Моторc Сентер (Сямень) Ко. Лтд.), як продавцем, було укладено зовнішньоекономічний Договір купівлі-продажу № JFEI-2 5-767 (надалі - Контракт), згідно якого продавець придбав перелічені транспортні засоби у постачальника дляпродажу та експорту покупцю, а саме: транспортні засоби BYD SONG L DM I PHEV 112KM, 2025 у кількості 3 шт за ціною 16 800 Доларів США.

Ціна на умовах: СІР ЧОРНОМОРСЬК (п. 1.1 Контракту).

Дата поставки товару до 03.03.2026 (п. 2.1 Контракту).

Покупець повинен попередньо сплатити 20% від повної вартості транспортного засобу на рахунок продавця шляхом банківського переказу протягом 5 днів після підписання цього договору, а решту за 21 день до прибуття в порт призначення (п. 3.1 Контракту).

24.11.2025 постачальником виписано комерційний рахунок № JFFI-25-767 на суму 50 400 Доларів США на товар Автомобіль Build Your Dream BYD SONG L DM i PHEV 112KM, 2025 у кількості 3 шт, ціна за одиницю - 16 800 Доларів США (додаток 4).

24.11.2025 постачальником Нуundаі Моtогs Сепtег (Хіаmеп) Со., Ltd (Хюндай Моторc Сентер (Сямень) Ко. Лтд.) складено пакувальний лист, з детально описаним вміст омвідправлення: найменування товарів, їх кількість, вагу, габарити та спосіб пакування.

Оплата підтверджується банківським переказом в іноземній валюті згідно платіжної інструкції №371 від 01.12.2025. Призначенням платежу вказується: «prepayment for the contract JFEI-25-767 from 24/11/2025, to the invoiceJFEI-25- 767 from 24/11/2025 for electric mobile», тобто передоплата за договором JFEI-25-767 від 24.11.2025 згідно рахунку-фактури JFEI-25-767 від 24.11.2025 .

10.12.2025 постачальник склав електронну митну декларацію в своїй країні за № 370820250000895449, митницею КНР перевірено та випущено товари .

Оскільки транспортні засоби поставляються на умовах СІР, продавець оплачує доставку, страхування та фрахт до порту призначення, тому 11.12.2025 року продавцем Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd (Хюндай Моторс Сентер (Сямень) Ко. Лтд.) здійснено страхування товару, про що свідчить Поліс страхування вантажних перевезень.

Фактом прийняття вантажу на борт судна та додержанням умов морського транспортування є Коносамент (Bill Of Lading For Ocean Transport Or Multimodal Transport) № 264767210 від 12.12.2025.

26.01.2026 Позивачем була здійснена оплата банківським переказом в іноземній валюті згідно платіжної інструкції № 377 у розмірі 40 320 Доларів США .

11.03.2026, з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, уповноваженим представником Позивача було подано електронну митну декларацію № 226UА100390103632U0 з вартістю товару згідно рахунку 16 800 Доларів США за 1 транспортний засіб.

Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Судом встановлено, що 14.03.2026 за результатами аналізу поданої митної декларації та доданих до неї документів митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100390/2026/000001/1.

Також встановлено, що Відповідач звертався до Позивача із запитом про надання додаткових документів, зокрема: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,- 6) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 7) відомості, що містять обґрунтовані дані про вартість перевезення оцінюваних товарів, яка підлягає обчисленню та перевірці, передбачені положеннями наказу №599 та згідно Закону України від 01.07.2004 №1955-17 «Про транспортно- експедиторську діяльність» документи від осіб, залучених до перевезення; 8) інвойс,виданий до коносаменту. 9) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 11) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 12) прайс- лист виробника необмеженому колу покупців на весь асортимент товарів; 13) копію митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог ст. 254 Кодексу.

На вказаний запит Позивачем була надана відповідь у Листі за вих.№13032026 від 13.03.2026, що у нього відсутні будь-які інші документи.

Суд вказує, що статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно з умовами контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Застосувавши замість визначеного позивачем першого методу другорядний метод визначення митної вартості товару, Харківською митницею необґрунтовано неможливість застосування наступних після першого методів визначення митної вартості товарів.

Слід також зазначити, що у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), 6 лютого 2012 року (справи №№ 21-418а11, 21-375а11, 21-365а11) Верховний Суд України вже зазначав про неправомірність застосування митним органом наступного методу визначення митної вартості товару без обґрунтування неможливості застосування попереднього методу та без проведення з декларантом відповідних консультацій.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналіз оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару підтверджують, що митним органом не зазначено конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі вже наданих документів, а також необґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Щодо твердження Відповідача що до митного контролю не надано страховий поліс, а отже не можливо не можливо зробити перевірку включення до ціни товару такої складової митної вартості як страхування, як це передбачено ч. 2 ст. 54 Кодексу.

Відповідно до положення Інкотермс-2010 термін CIF (Cost Insurance and Freight (… named port of destination)), (Вартість страхування і фрахт (... назва порту призначення)) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити втрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Водночас за умовами терміну СІВ на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах СІF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.З, Б.З умов поставки СІF за Інкотермс 2010).

Згідно із усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 09.07.2020 року у справі N 815/71/18, від 22.07.2021 року у справі N 540/1918/20) за умовами поставки товару "СІF" транспортні витрати і страхування, включаючи страховий платіж, вже включені у вартість товарів. При цьому, у покупця немає обов`язку на укладення договору перевезення та страхування.

Отже, визначення у договорі умови поставки товару СІF свідчить про те, що всі витрати на транспортування та страхування вже включені у фактурну вартість товару, а тому посилання Київської митниці на обставини відсутності страхового полісу, як на підставу для сумніву у митній вартості товару є безпідставним.

Відтак, на умовах СІF, витрати, пов`язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару. При цьому, сторони узгодивши поставку на умовах СІF, тим самим передбачили, що покупець не зобов`язаний самостійно страхувати вантаж або нести витрати на його транспортування.

Понесені продавцем витрати у зв`язку з виконанням договорів транспортування та страхування у випадку поставки товару на умовах СІF сплачуються самим покупцем (п. Б.6 умов поставки СІF за Інкотермс 2010) та включаються до вартості товару, у зв`язку з чим повторно до митної вартості не додаються. За таких обставин, вимоги Відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Відповідачем, на цій підставі - необґрунтованим.

При цьому, не зазначення в умовах зовнішньоекономічного контракту про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару (Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 року по справі N 821/829/18).

Відсутність у контракті положень про включення в ціну товару витрат на страхування вантажу не означає, що такі витрати не були враховані продавцем товару при формуванні ціни на товар. Позивач, як вбачається з матеріалів справи, не поніс ніяких витрат на страхування ввезеного вантажу, тому підстави для включення таких витрат у митну вартість оцінюваних товарів відсутня (Правова позиція ВАСУ у справі N 826/1396/13 (ухвала від 11.06.2015 р.).

З урахуванням правової позиції ВАСУ у справі 804/9139/13-а (ухвала від 14.05.2015 р.) не є важливим, хто є володільцем та хто отримає страхову винагороду, так як враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту та умови поставки СІF поставки згідно ІНКОТЕРМС 2010, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Більш того, як наслідок, що наданий до митного оформлення Товар був поставлений на умовах СІF, - декларант взагалі не зобов`язаний надавати документи, які містять відомості про вартість страхування. Так, згідно рішення ВАСУ у справі N 826/18439/13-а (ухвала від 28.10.2014 р.) умови поставки СІF передбачають включення у ціну договору не тільки ціни товару, але і витрат на фрахт та страхування, у зв`язку з чим вимоги Митниці про необхідність надати документи, які містять відомості про вартість страхування, є безпідставними, оскільки остання вже включена у вартість імпортованого товару.

Тобто, постачальник вже поніс витрати на страхування, тому вони були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах, тому надання додаткових документів, в тому числі визначати вартість страхування митним законодавством не передбачається. Витрати щодо страхування належать продавцю. Окремого страхування товару декларантом не здійснювалося. Правила Інкотермс також не передбачають обов`язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не має).

Щодо твердження відповідача, що позивачем не зазначено, які саме складові включено до ціни товару, зокрема не відображена вартість фрахту, страхування та інших витрат пов`язаних з переміщенням товару до місця призначення, що не дає можливість визначити ціну самого товару та перевірити числові значення вказаних робіт та послуг.

Суд вказує, що згідно з правою позицією ВАСУ у справі N 826/2872/14 (ухвала від 05.03.2015 р.) формальними та такими, що не впливають на визначення митної вартості товару за ціною контракту, також є посилання митного органу у оскаржуваному рішенні на не підтвердженні цифрові значення фрахту, оскільки вартість фрахту включена в ціну Товару: кількісні відомості таких витрат не є самостійними складовими митної вартості, не включаються в неї, а отже, не підлягають підрахунку та перевірці митним органом.

Оскільки поставка товару здійснювалась на умовах поставки СІF/СНОRNОМОRSК, витрати з морського перевезення вантажу понесені продавцем товару та включені у ціну товару. В даному випадку не має значення коли фактично було сплачено фрахт, адже вказаний платіж включений у ціну товару, що виставлена до сплати покупцю у поданих до митного оформлення інвойсах.

Вартість фрахту включена до собівартості товару, тому у Позивача був відсутній обов`язок з надання на підтвердження заявленої митної вартості додаткових документів щодо вартості перевезення, логістики, вантажно-розвантажувальних робіт тощо.

В коносаменті № 264767210 від 12.12.2025 зазначено "FREIGHT PREPAID" (фрахт з передоплатою), що підтверджує включення витрат на транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням, до ціни товарів. Вказане узгоджується з висновком Вищого адміністративного суду України, що викладений ним в Ухвалі від 04.02.2016 у справі №808/4185/14.

Позивач під час митного оформлення надав всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.

Крім того, згідно із міжнародними правилами перевезення, якщо коносамент видається на умовах "FREIGHT PREPAID", то це означає, що фрахт повинен бути зібраний до видачі вантажу одержувачу. Також, зовсім не обов`язково, що фрахт повинен заплатити сам одержувач. За погодженням з морським перевізником фрахт може оплатити будь-яка особа, в тому числі відправник в порту відвантаження.

Разом з цим, напис "SHIPPED ON BOARD"свідчить про те, що товар фактично був завантажений на борт. Відтак, товар, що передасться відповідно до такого коносаменту, за визначенням вже відвантажено, та відповідно фрахт, повинен бути оплачений фрахтувальником судновласнику.

З урахуванням викладеного, коносамент встановлює факт навантаження на борт судна, а також підтверджує зобов`язання перевізника перевезти вантаж у порт призначення і видати його відповідній особі. Вказаний документ виконує три основні функції:

підтверджує укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов`язується доставити вантаж та видати отримувачу;

засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення;

є товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Отже, вартість морського фрахту та інших етапів транспортування включена до вартості транспортно-експедиційних послуг, що підтверджується наведеним вище, тому Позивач не повинен відображати вартість фрахту, страхування та інших витрат пов`язаних з переміщенням товару до місця призначення.

Крім того, судом встановлено, що 13.03.2026 продавець Hyundai Motors Center (Хюндай Моторе Сентер (Сямень) Ко. Лтд.) надав лист (додаток , яким повідомив, що при продажу транспортних засобів і товарів на умовах СІР до загальної ціни продажу вказану у контракті та інвойсів включені наступні витрати, що несе їх компанія до порту призначення:

ціна самого транспортного засобу чи товару:

всі транспортні витрати по доставці від нашого складу до порту відправки;

витрати на завантаження в контейнер;

всі портові витрати в порту відправлення;

витрати на митні формальності в порту відправлення;

витрати на оформлення сертифікату про походження;

вартість стандартного страхування при морському перевезенні;

витрати за морський фрахт від порту відправки до порту призначення.

Крім того, продавець повідомляє у своєму листі наступне: «Стосовно відображення вартості за страхування та морський фрахт у Інвойсі та Контракті, повідомляємо, що ICC International Chamber of Commerce у розроблених та затверджених Правилах INCOTERMS 2020 (ISBN:978-92-842-0510-3 ENG та ISBN:978- 966-8692-65-9 UKR) та Рекомендації №5 СКОРОЧЕННЯ ІНКОТЕРМC (ISBN: 978-92-1- 005296-2 RU) встановив зобов`язання включати вартості морського страхування та морського фрахту до ціни товару при продажу на умовах CIF, але Правилами INCOTERMS 2020 nf Рекомендаціzvb №5 СКОРОЧЕННЯ ІНКОТЕРМС не встановлено зобов`язання вказувати Продавцем окремими строчками вартості морського фрахту та страхування.».

Таким чином, витрати з морського перевезення вантажу, понесені продавцем товару, включені у ціну товару та Позивач не мав обов`язку документально підтверджувати окремо складові митної вартості щодо вартості перевезення вантажу.

Щодо твердження відповідача, про додатково понесені витрати на обробку товарів на маршруті слідування (port Said East (EG), port Ambarli (TR), зокрема витрати визначені розділом В9 «розподіл витрат» правил Інкотермс CIF), що безпосередньо впливає на складові митної вартості.

Судом встановлено, що Державна митна служба України листом від 29.12.2010 N 11/2-10.16/17217-ЕП "Щодо Інкотермс 2010", інформувала начальників усіх митниць, про те, що Міжнародною торговою палатою прийняті Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які вводяться в дію МТП з 01.01.2011. Інкотермс 2010 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах ЕХW, FСА, FАS, FОВ, СРТ, СІР, СFК, СІF, DDР Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000.

Так, у п. п. b) Розділу БЗ "Договір перевезення та страхування" Правил Інкотермс 2000, який відповідає при аналогічних умовах поставки Правилам Інкотермс 2010, відповідно до листа від 29.12.2010 N 11/2-10.16/17217-ЕП "Щодо Інкотермс 2010" зазначено, що у покупця немає обов`язку перед продавцем по укладенню договору страхування.

Відповідно до Розділу А6 "Розподіл витрат" Правил Інкотермс 2000 зазначено:

"Продавець зобов`язаний нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А4.". Відповідно до Правил продавець повинен сплатити ціну фрахту та всі інші витрати. Також, у Розділі АЗ "Договори перевезення та страхування" Правил Інкотермс 2000 у пункті "б" відсутнє зобов`язання із страхування. Обов`язку щодо страхування товару зазначені умови поставки не містять. Враховуючи вказане, страхувати чи ні товар не є обов`язком сторін.

Наведене вище, свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки, сторони виходили з того, що узгоджена ціна на продаж товару вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати, маркування, пакування та інші. Вказане також підтверджується Листом Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd (Хюндай Моторс Сентер (Сямень) Ко. Лтд.)від 13.03.2026 р.

Відтак, додаткові витрати на транспортування та страхування товару Позивачем понесено не було.

Продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження та сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару (ст. А.6. "Розподіл витрат" Правил Інкотермс").

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування (ст. А.9. "Перевірка - упаковка - маркування" Правил Інкотермс").

Отже, такі складові ціни товару як вартість пакування та маркування товару, а також вартість загрузки товару в контейнер, доставки у порт, завантаження на борт судна, портові витрати, митне очищення на експорт відповідно до умов поставки СІF вже включені до ціни товару, а тому вони не є додатковими витратами в розумінні ч. 10 ст. 58 МК України.

Щодо висновків відповідача, що згідно даних зазначених в коносаменті особою, яка несе відповідальність за оплату морського фрахту «invoice party» є «ORIENT INTL LOGISTICS».. Разом з тим, до митного органу відомостей/документів від зазна ченої особи не надано.»

Судом встановлено, що у Листі від 13.03.2026 р. продавець Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd(Хюндай Моторс Сентер (Сямень) Ко. Лтд.) повідомляє, що в MBL № 264767210 в графі «Invoice Party» вказані дані лінійного агента Orient International Logistics (Holding) Co., Ltd, який виконував послуги з доставки товару зі складу підрозділу, що займається постачанням товарів, експедирування, завантаження митними формальностями та морської доставки вантажу від імені підрозділу HYUNDAI MOTORS CENTER (XIAMEN) CO., LTD, що здійснює безпосереднє відправлення придбаних клієнтами товарів на їх адресу, і який контактує з лінійними агентами, в цьому конкретному випадку з Orient International Logistics (Holding) Co., Ltd.

Поставка товару, який пред`являвся Позивачем до митного оформлення, здійснювалася на умовах СІF, відповідно до яких у вартість товару включено страхування товару, фрахт морської лінії, пакування, маркування, завантажувально- розвантажувальні роботи в порту країни відправника, вартість послуг агента та митного оформлення товару відправником (продавцем) товару в країні відправлення, доставка товару до порту відправки, тобто всі витрати на доставку товару в порт призначення, включаються до вартості товару та сплачуються продавцем.

Отже, на думку суду, Позивач не зобов`язаний надавати документи на підтвердження витрат, які були включенні продавцем до вартості товару.

Поставка товару на умовах СІF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (у тому числі перевезення та страхування), відтак для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Щодо твердження відповідача, що копії митної декларації країни відправлення № 370820250000895449, використовуючи неофіційний переклад, встановлено, що відправником товару є «Xiamen Modern Commercial Automobile Service». В той же час, згідно наданих до митного оформлення документів експортером товарів виступає HYUNDAI MOTORS CENTER (XIAMEN) CO., LTD. Отже, до процесу продажу залучені треті особи, інформація щодо яких відсутня в митного органу (договірні відносини).

На думку суду, зазначене твердження є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам митного законодавства України, з огляду на наступне. Звертаємо увагу, що відправник (shipper)і експортер можуть бути різними особами, зокрема у випадку поставок з КНР.

Відповідно до загальноприйнятої міжнародної торговельної практики та митного законодавства: експортер це сторона зовнішньоекономічного контракту (продавець товару), а відправник (shipper/consignor) це особа, яка фактично здійснює відвантаження товару. Такі особи не зобов`язані співпадати і можуть бути різними суб`єктами господарювання.

Отже, сам по собі факт розбіжності між відправником та експортером не свідчить про порушення та не впливає на визначення митної вартості.

Суд вказує, що поставка здійснювалася на умовах СІF.

13.03.2026 продавець Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd (Хюндай Моторс Сентер (Сямень) Ко. Лтд.) надав лист (додаток , яким повідомив, що при продажу транспортних засобів і товарів на умовах CIFдо загальної ціни продажу вказану у контракті та інвойсів включені наступні витрати, що несе їх компанія до порту призначення:

ціна самого транспортного засобу чи товару:

всі транспортні витрати по доставці від нашого складу до порту відправки;

витрати на завантаження в контейнер;

всі портові витрати в порту відправлення;

витрати на митні формальності в порту відправлення;

витрати на оформлення сертифікату про походження;

вартість стандартного страхування при морському перевезенні;

витрати за морський фрахт від порту відправки до порту призначення.

Таким чином, витрати з морського перевезення вантажу, понесені продавцем товару, включені у ціну товару та Позивач не мав обов`язку документально підтверджувати окремо складові митної вартості щодо вартості перевезення вантажу.

Особа, яка фактично здійснює відвантаження: не є стороною контракту; не формує ціну товару; не впливає на складові митної вартості. Отже, твердження Київської митниці про необхідність дослідження відносин із відправником не має жодного значення для визначення митної вартості.

Щодо твердження відповідача, що в графі «контракт» даної копії митної декларації країни відправлення зазначено номер ]FЕХ-25-767. Однак до митного органу даний документ не надається»

Судом встановлено, що з приводу цього продавцем також було надано роз`яснення у Листі від 13.03.2026 року, де вказано наступне: «Стосовно вказування в графі «контракт» декларації N2370820250000895449 виданою митною Адміністрацією КНР зазначеного номеруJFЕХ-25-767, повідомляємо, що графа коректно називається «договір підряду» і вказаний в ній номер ]ЕЕХ-25-767 є договором підряду між HYUNDAI MOTORS CENTER (XIAMEN) CO., LTD та лінійним Агентом Orient International Logistics (Holding) Co., Ltd.,про що вказано в перекладі експортної декларації що надана нашою компанією. Надання договорів підряду іншим Митним органам ніж митна Адміністрація КНР суворо заборонено.».

Декларація країни відправлення є документом, який складається та подається до митних органів Китаю саме продавцем товару, вимоги до її форми та заповнення встановлені законодавством Китаю. Позивач не має жодної можливості будь-яким чином впливати на відомості, які зазначаються у цьому документі. При цьому також слід наголосити, що експортна декларація є допоміжним (не обов`язковим) документом для митного оформлення.

Щодо твердження митного органу, що надана копія митної декларації Китаю N° 370820250000895449 надана без врахуванням вимог ст. 254 Кодексу (без перекладу) та має лише дату її створення та не мають дати кінцевого контролю вивезення товарів, отже не є остаточними та не підтверджують здійснення експорту товарів за вказаними у них даними.

Щодо перекладу суд зазначає, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

У постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі N 520/10709/18 зазначено право митного органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

При цьому, статтею 254 МКУ передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна,- інша іноземна мова міжнародного спілкування.

Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.03.2020 у справі N 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі N 640/4941/19.

У даному випадку, експортна декларація складена однією із мов міжнародного спілкування (китайською), а митний орган не вимагав подання перекладеного українською мовою цього документа під час здійснення митного оформлення від Позивача.

Законодавчого визначення поняття "мова міжнародного спілкування" не існує. Так само немає чітко визначеного переліку іноземних мов, які є мовами міжнародного спілкування. Якщо керуватися звичаями ділового обороту, то до мов міжнародного спілкування відносяться мови найпоширеніші у світі та закріплені в міжнародному праві, мови, які офіційно застосовуються міжнародними організаціями - об`єднаннями держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору.

51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що "арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів".

Таким чином, китайська мова, якою складені експортні декларації країни відправлення Китаю, є іноземною мовою міжнародного спілкування.

За таких обставин, на думку суду, твердження митного органу про ненадання перекладу митної декларації є безпідставними, оскільки наданий декларантом документ складений мовою міжнародного спілкування.

Зазначена митна декларація викладена у відповідній загальноприйнятій офіційній формі з найменуванням граф на китайській мові, а усі відомості, значення щодо вантажу та його вартості були числові, що давало змогу відповідачу їх співставити із заявленими Позивачем,

Заповнення всіх граф в декларації країни відправлення (КНР) є виключно прерогативою продавця, здійснюється за правилами, що визначені в країні відправлення, а саме КНР та правилами, що визначаються судохідними лініями, тому втручатися в її складання, давати будь-які рекомендації, побажання покупець не має можливості.

Китайська митна декларація взагалі не є тим документом, що підтверджує митну вартість товару.

Митна декларація країни відправлення - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) такої декларації. Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Щодо відсутності дати кінцевого контролю вивезення товарів, то суд вказує, що дата кінцевого контролю вивезення товару ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про дати кінцевого контролю вивезення товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.

Митна декларація країни відправлення є допоміжним документом, який підтверджує факт декларування товару до експорту, але не є єдиним або обов`язковим документом для підтвердження факту експорту відповідно до вимог законодавства. Відсутність у ній відмітки про завершення митного контролю не свідчить про недостовірність зазначених у ньому відомостей, а тим більше ніяк не впливає на ціну товару.

Факт здійснення експорту підтверджується сукупністю документів, зокрема зовнішньоекономічним контрактом, інвойсами, транспортними та товаросупровідними документами. Відповідач ніяк не пояснює, як відсутність дати кінцевого контролю вивезення товарів впливає на ціну товару.

Внесення тих чи інших відомостей до митних декларацій країни відправлення є прерогативою продавця. Оскільки Позивач є покупцем, то він не може впливати на занесення тих чи інших даних до згаданої декларації, у тому числі щодо дати кінцевого контролю вивезення товару.

«Разом з тим, платіжні інструкції від N° 371 та N° 377 надані до митного органу без дотримання вимог, визна чених в Постанові N216.»

Відповідно до частини 2 статті 40 ЗУ «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28 липня 2008 року N 216, зокрема пунктом 14 розділу 2 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавала платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року N 269) (зі змінами) (далі Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/ прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку SWIFТ-код/ (ВІС) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача SWIFТ -код/ (ВІС) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (ОUR) або отримувача (ВЕN) або платника та отримувача (SНА), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова); 13) підпис (и) [власноручний (і)/електронний (і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність зазначає платник фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України. Надавай платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

При цьому, у платіжних документах в іноземній валюті від інструкцій в іноземній валюті та банківських металах" визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті засвідчується підписами [власноручним (ими)/електронним (ими)] уповноваженого працівника надавача платіжних послуг, який оформив платіжну інструкцію, та працівника, на якого покладено функції контролера.

Надані Позивачем платіжні документи (SWIFТ) №371 від 01.12.2025 та N° 377 від 26.01.2026 містять посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті, та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі N 420/18880/21.

В постанові від 11.06.2019 року у справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення про визначення митної вартості не вбачається, яким саме чином, обставини не зазначення в платіжній інструкції підписів (власноручних)/ електронних) відповідальних осіб платника вплинуло на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.

Подані Позивачем контролюючому органу документи у їх сукупності, банківські платіжні доручення ідентифікуються як такі, за якими Позивачем оплачений відповідно до договору товар. Поданий інвойс відповідає договору, товару вказаному у інвойсах та специфікаціях, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про розбіжності числового значення митної вартості товару.

Умови оплати та фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Судом встановлено, що при аналізі митною службою додатково наданих документів встановлено наступне. Cargo Transportation Insurance Policy надано до митного органу без врахування вимог ст. 254 Кодексу, отже, встановити маршрут, за яким застраховано партію товару - неможливо. Окрім зазначеного, наданий поліс не містить посилань на інвойс, зовнішньоекономічний договір або номер кузова транспортного засобу (товару). Таким чином, однозначно співставити наданий страховий документ із оцінюваною партією товару відсутня можливість.

Суд вказує, що твердження про неможливість встановлення маршруту перевезення є безпідставним, оскільки маршрут може визначатися не лише зі страхового полісу, а й з інших документів, що супроводжують перевезення. Законодавство не встановлює вимоги щодо обов`язкового відображення повного маршруту саме у страховому полісі як єдиному джерелі такої інформації.

Відсутність у страховому полісі посилання на інвойс, контракт або номер кузова транспортного засобу (товару) не позбавляє можливості визначити, який саме товар було застраховано, не містить інформації щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а також не впливає на визначення митної вартості товару.

Позивач взагалі не повинен був надавати жодного документу, що стосується страхування, оскільки витрати на страхування ніс продавець, вони включені до ціни на товар та не є складовими митної вартості. Натомість, якщо митниця має сумніви щодо включення витрат на страхування до ціни товару чи вважає, що здійснене додаткове страхування, то саме митниця повинна довести наявність цього факту.

Отже, положеннями Договору з посиланням на Правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 передбачено, що страхування здійснює виключно Продавець.

Умовами поставки СІF витрати на страхування покладено на Продавця, таке зобов`язання міститься у контракті, а отже витрати на страхування не є складовими митної вартості, вони є виключно частиною ціни, яку Позивач не повинен доводити.

Також, умови поставки СІF покладає на продавця обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати або пошкодження товару під час перевезення. Тобто, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. У даному випадку продавець забезпечив страхування.

Умови поставки СІF Інкотермс не вказують ціну за товар і спосіб оплати, торговий термін СІF вказує, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення, страхування та митного оформлення дії, коли і де продавець передає товар покупцеві, а також які витрати несе кожна зі сторін. В даному випадку, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту (СІF) страхові платежі, що сплачені за рахунок постачальника товару, не впливають та не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом обставини не впливають на правильність визначення позивачем митної вартості товару, оскільки витрати на страхування товарів вже входять до ціни товару.

Щодо твердження відповідача, що переклад копії митної декларації країни відправлення від 10.12.2025 N° 370820250000895449 надано до митного оформлення без дотримання вимог п. 2.5 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2021 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа». Яким, зокрема, встановлено що до митного оформлення декларантом надаються документи, переклад яких засвідчується шляхом вчинення напису «Перекладено вірно», проставлянням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад. Отже, він прийнятий до уваги митним органом, але не став підставою для підтвердження ціни товару.

Суд вказує, що відповідно до п. 2.5 наказу Мінфіну від 30.05.2012 р. N 631, правильність перекладу документів, що надаються Декларантом відповідно до статті 254 Кодексу, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставлянням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що для підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано копію митної декларації країни експорту разом з її перекладом, який виконано з порушенням вимог наказу Мінфіну від 30.05.2012 р. N 631.

Суд вважає такі висновки Відповідача необґрунтованими, оскільки сама по собі форма засвідчення (оформлення) перекладу не змінює числових (вартісних та кількісних) показників перекладеного з китайської на українську мову документу і, як наслідок, не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

При цьому, частиною першою статті 54 МК України чітко визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Щодо твердження відповідача, що митне оформлення подібних товарів з урахуванням найменування товару, країни виробництва, торгівельної марки, призначення, здійснювалось за більш високими рівнями митної вартості, що суперечать поняттю «дійсної вартості» у розумінні ст. VII ГАТТ.

Щодо доводів про те, що "заявлена декларантом митна вартість є меншою, ніж митна вартість подібних товарів з урахуванням найменування товару, артикулу, хімічного складу, призначення, країни виробництва, виробник, що суперечать поняттю "дійсної вартості" у розумінні ст.УІІ ГАТТ. Під "дійсною вартістю" розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Відповідно до правових висновків, що вказані у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 по справі N 1.380.2019.002933 судом вказано наступне: "Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості. Слід врахувати, що в ЄЛІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню."

Відповідно до правових висновків, що вказані у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 по справі N 300/784/24: "...обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної Товариством митної вартості товару, контролюючий орган посилається на те, що заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, а також наявності розбіжностей, що стосуються оплати за товар, кількості (вазі) ввезеного товару, що зазначені у пакувальних листах та інвойсах".

В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України та Автоматизованої системи митного оформлення Інспектор суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі N 520/10381/2020.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 р. у справі № 810/3295/17 вказав, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

В оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на джерела інформації, якими користувався Відповідач при коригуванні митної вартості та найважливіше те, що висновок зроблений Відповідачем стосовно вартості товарів, є таким, що не відповідає дійсності.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15 вказав: «ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів».

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а наголосив, що згідно із нормами МК України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наведені висновки узгоджуються із принципами адміністративного судочинства, які покладають тягар доказування правомірності прийнятого рішення саме на суб`єкта владних повноважень.

В супереч вимогам, Відповідачем не зазначено про причини неможливості застосування всіх інших методів, передбачених Митним кодексом України.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем під час митного оформлення товару надано всі документи, які відповідають вимогам Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару.

З огляду на те, що під час митного оформлення митницею не було наведено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, можно зробити висновок, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Доводи, які зазначені Відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав доказів того, що документи, які подані Позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а надані Позивачем до митного оформлення документи, як встановлено судом, містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, у Відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено неправомірність визначення митної вартості товару за основним методом, тобто за ціною контракту, не зазначено розбіжностей, наявних ознак підробки або всіх відомостей, що не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що рішення митниці є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог підприємства позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ (вул. Леся Курбаса, буд.12, кім.406,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61058, код ЄДРПОУ44839644) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100390/2026/000001/1 від 14.03.2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ (вул. Леся Курбаса, буд.12, кім.406,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61058, код ЄДРПОУ44839644) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 4342,41 (чотири тисячі триста сорок дві )грн., 41 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.