Рішення № 139446797, 03.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року № 520/24283/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 46, код ЄДРПОУ 41430678) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові. Позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у невчиненні дій за результатами розгляду заяви позивача від 25.03.2026 щодо закінчення виконавчого провадження № 61999378; 2) зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії, а саме: закінчити виконавче провадження № 61999378, зняти арешт, накладений постановою державного виконавця від 19.05.2020 року, та виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона 25 березня 2026 року звернулась до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові із письмовою заявою, в якій просила: закінчити виконавче провадження № 61999378; зняти арешт, накладений постановою від 19.05.2020 року; виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

У зазначеній заяві позивач також просила надати відповідь на зазначену електронну адресу.

Станом на день звернення до суду відповідач не прийняв жодного рішення за результатами розгляду вказаної заяви, не повідомив про результати її розгляду, виконавче провадження не закінчив, арешт не зняв, відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників не виключив.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невчиненні дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», після отримання її заяви від 25.03.2026 року, у зв`язку із чим звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року відкрито провадження у справі.

Представник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові, був повідомлений про розгляд справи судом засобами електронної пошти, своїм правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.

Крім того, відповідачем не надані витребувані судом документи, а саме: матеріали виконавчого провадження № 61999378.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 травня 2020 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 61999378 на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.12.2019 року у справі № 639/6835/19 та накладено арешт на майно (кошти) ОСОБА_1 .

16 серпня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

25 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові із письмовою заявою, в якій просила: 1) закінчити виконавче провадження № 61999378; 2) зняти арешт, накладений постановою від 19.05.2020 року; 3) виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Станом на день звернення до суду відповідач не прийняв жодного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , не повідомив про результати її розгляду, виконавче провадження не закінчив, арешт не зняв, відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників не виключив.

Отже, спірним питанням даної справи є законність дій Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові, щодо не надання відповіді на заяви ОСОБА_1 від 25 березня 2026 року, відповідно до якої позивач просила закінчити виконавче провадження № 61999378, зняти арешт, накладений постановою від 19.05.2020 року та виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши нормативно-правові акти, до сфери регулювання яких відносяться спірні правовідносини, при вирішенні спірних правовідносин суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з частиною першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», прямо передбачено обов`язок виконавця розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Отже, розгляд заяви учасника виконавчого провадження не є правом державного виконавця, реалізація якого залежить від його власного розсуду, а є встановленим законом обов`язком.

Як встановлено судом, 25 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, у якій порушила питання щодо закінчення виконавчого провадження, зняття арешту та виключення відомостей про неї з Єдиного реєстру боржників.

Разом з тим, доказів розгляду зазначеної заяви у порядку встановленим Законом України «Про виконавче провадження», прийняття за результатами їх розгляду відповідних постанов або надання позивачу іншої належної відповіді, відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що після отримання заяви позивача на відповідача поклався обов`язок розглянути її по суті та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення у межах наданих йому Законом повноважень.

Невчинення державним виконавцем передбачених законом дій щодо розгляду заяви позивача, свідчить про наявність бездіяльності.

Суд зазначає, що Державний виконавець, отримавши заяву про закінчення виконавчого провадження та пов`язані з цим вимоги щодо знаття арешту і виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, повинен був надати оцінку наведеним у заяві обставинам та за наслідками такої оцінки прийняти передбачене законом процесуальне рішення.

Частиною першою ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Отже, питання про наявність або відсутність передбачених Законом підстав для закінчення виконавчого провадження підлягало перевірці саме державним виконавцем під час розгляду заяв позивача.

Разом з тим, суд не вважає за можливе безпосередньо зобов`язувати відповідача закінчити виконавче провадження, зняти арешт та виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, оскільки такі вимоги передбачають фактичне вирішення судом питання, яке належить до повноважень державного виконавця та щодо якого відповідачем не було відповідного рішення.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження, зокрема, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, а відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Таким чином, зняття арешту та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників у спірних правовідносинах є наслідками відповідного процесуального рішення про закінчення виконавчого провадження, а тому питання щодо їх застосування має вирішуватися з урахуванням результатів розгляду державним виконавцем заяви позивача та встановлених ним обставин.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Водночас та обставина, що суд не може підміняти державного виконавця при первинному вирішенні питання, порушеного заявником, не означає, що суд повинен залишити без належного захисту право особа на розгляд її заяви.

За змістом до ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову, суд зокрема, може визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

З огляду на встановлені судом обставини, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду поданої позивачем заяви та зобов`язання відповідача розглянути її у встановленому законом порядку і за результатами такого розгляду прийняти відповідне процесуальне рішення.

При цьому, зобов`язання відповідача саме розглянути заяву, а не прийняти наперед визначене судом рішення за їх результатами, відповідає принципу розподілу повноважень та не допускає підміни судом суб`єкта владних повноважень у здійсненні його дискреційних повноважень у межах, визначених судом.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 чт. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 25.03.2026 року є протиправною, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, вимога про безпосереднє зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження, зняти арешт та виключити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників задоволенню не підлягають, оскільки такі дії є наслідком вирішення питання про наявність передбачених законом підстав для закінчення виконавчого провадження, яке відповідач зобов`язаний первинно розглянути за заявою позивача.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн (платіжна інструкція № FJTC-K0WM-S3UI-PD0A від 16.08.2026 року).

Отже, враховуючи викладене, та застосувавши співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 709,97 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 257-263, 293, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 46, код ЄДРПОУ 41430678) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 46, код ЄДРПОУ 41430678), яка полягає у невчиненні дій за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25.03.2026 року.

Зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 46, код ЄДРПОУ 41430678) розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25 березня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 61999378; зняття арешту, накладеного постановою від 19.05.2020 року та виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, та ухвалити відповідні рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 46, код ЄДРПОУ 41430678) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 709 (сімсот дев`ять) грн 97 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.