Рішення № 139445356, 03.09.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер: 728/877/26

Номер провадження 2/728/573/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Петренко О.Г., Коваленко В.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рудої Х.Д. ( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

14.04.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Руда Х.Д. через систему «Електронний суд» звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.09.2008 року; у шлюбі у них народилася донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; спільне життя у сторін не склалося; рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 року у справі № 728/595/24 шлюб між сторонами розірвано; з часу розірвання шлюбу сторони проживають окремо; дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає разом з батьком (позивачем) та перебуває на його повному утриманні та самостійному вихованні; позивач забезпечує дитину всім необхідним - від побутових потреб до емоційного і психічного благополуччя, дбає про освіту, розвиток, здоров`я, а також створює умови для гармонійного і безпечного життя; відповідачка - мати дитини - не бере участі ні у її утриманні, ні у процесі виховання; фактично позивач здійснює самостійне виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 та 180 Сімейного кодексу України; з метою захисту прав та законних інтересів дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем дитини є необхідним для належного виконання батьківських обов`язків; можливості самостійно приймати рішення в інтересах дитини, незалежно від волі іншого з батьків, згідно зі ст. 157 СК України; захисту прав дитини у будь-яких органах та установах; можливості оформити державну допомогу на дитину, яка виховується одним із батьків; крім того, офіційне визнання факту самостійного виховання та утримання позивачем дитини є необхідним і з огляду на п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка надає право на відстрочку від призову під час мобілізації особам, які самостійно виховують дітей віком до 18 років за рішенням суду.

Згідно з ухвалою від 17.04.2026 року відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2026 року, яке відкладено на 15.06.2026 року протокольною ухвалою суду.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.08.2026 року, яке протокольною ухвалою було відкладено на 25.08.2026 року в зв`язку з неявкою в судове засідання свідка.

25.08.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 03.09.2026 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Руда Х.Д. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, у наданій заяві просила розглядати справу без її участі та задовольнити позовні вимоги; зазначила, після розірвання шлюбу, їх спільна донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; за вказаною адресою вона особисто не проживає та спільного побуту з дитиною не веде; батько дитини самостійно вирішує питання, пов`язані з навчанням дитини, підтримує зв`язок із навчальним закладом та бере участь у батьківських зборах; також позивач самостійно забезпечує медичний супровід дитини, супроводжує її до лікарів, приймає рішення щодо лікування та несе відповідальність за стан її здоров`я; водночас вона, як мати, тривалий час не проживає разом із донькою, не має реальної можливості та фактично не бере участі у її вихованні, не здійснює матеріального утримання, не приймає участі у вирішенні питань, що стосуються її навчання, здоров`я та розвитку; таким чином, обов`язки, передбачені ст.ст. 150, 180 Сімейного кодексу України, фактично виконуються батьком самостійно, без її участі.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області Смаглюк І.Г. в судове засідання не з`явилася. У наданій заяві просила проводити судове засідання без представника служби у справах дітей.

Допитана за клопотанням сторони позивача свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що дитина проживає разом з батьком - ОСОБА_1 , він займається її вихованням; знає останнього з 2020 року, часто бачить, оскільки проживають в одному будинку; вдома в нього не була; за цей час матері дитини не бачила; де живе мати дитини їй невідомо; часто бачила, як донька з батьком проводять час разом; дитина доглянута, вихована; чи сплачує аліменти на дитину матір їй невідомо; відносини у батька з донькою гарні; вона особисто не цікавилася де мати дитини.

Допитаний за клопотанням сторони позивача свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що проживає з ОСОБА_1 в одному будинку, в квартирах, розташованих на одній сходовій площадці; дитина гарна, вихована; між дитиною та батьком дружні відносини; дитини проживає з батьком, чому не проживає з матір`ю- йому невідомо; від сусідів йому стало відомо про розлучення батьків дитини; дитина з батьком живуть удвох у квартирі; раніше бачив матір дитини; протягом останнього року не бачив; у квартирі чисто та охайно; між батьком та дитиною гарні стосунки; до цього ОСОБА_1 з дружиною проживали за іншою адресою- у батьків дружини; ОСОБА_1 займається вихованням та утриманням дитини; можливо дитина спілкується та підтримує стосунки з матір`ю, але він цього бачив.

Допитаний за клопотанням сторони позивача свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_1 ; дитина проживає з батьком у квартирі по АДРЕСА_2 , він часто бачить їх разом; батько займається доглядом, утриманням, навчальним процесом дитини; між батьком та дитиною дружні стосунки; часто бачив дитину на роботі в ОСОБА_1 ; дитина більше часу проводить з батьком; він особисто не цікавився де мати дитини проживає; питання щодо матері дитини не обговорювали; ОСОБА_1 неодноразово звертався до нього, як лікаря, з проханням допомогти взяти направлення на діагностику; навчанням дитини займається батько; коли батьки проживали разом, тоді мати приводила дитину в лікарню; бачив дитину лише з батьком, з матір`ю не бачив.

Вислухавши учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про її народження, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11, 12), які перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.09.2008 року (а.с.27).

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 року, яке набрало законної сили 25.04.2024 року, шлюб між ними розірвано (а.с. 14-15).

Згідно з Витягами з реєстру Бахмацької позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9, 10).

Зі змісту акту обстеження умов проживання від 23.02.2026 року за адресою АДРЕСА_1 , складеного відповідними спеціалістами Служби у справах дітей Бахмацької міської ради, вбачається, що за вказаною адресою проживають ОСОБА_1 - батько, та ОСОБА_3 - донька, стосунки у сім`ї хороші, є взаєморозуміння, повага, підтримка одне одного; ОСОБА_1 займається утриманням, вихованням та доглядом дитини ОСОБА_3 (а.с.30).

Відповідно до акту - підтвердження про фактичне проживання від 23.02.2026 року, сусіди за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_1 фактично проживає за вищевказаною адресою разом із донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; постійно проживають разом, ведуть спільний побут та господарство, батько здійснює утримання та виховання дитини (а.с.13).

Згідно довідки Бахмацького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 5 Бахмацької міської ради від 25.02.2026 року № 22, виданої ОСОБА_3 , учениці 7-Б класу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що її батько ОСОБА_1 підтримує зв`язок із школою, цікавиться успішністю дитини, спілкується з вчителями, відвідує батьківські збори. ОСОБА_7 регулярно відвідує заняття у закладі, завжди охайна, доглянута. ОСОБА_7 приводить і забирає батько, приходить на виклики до школи; мати ОСОБА_3 контакту із школою, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується (а.с.19).

Відповідно до довідки сімейного лікаря КНП Бахмацький міський центр первинної медико санітарної допомоги Бахмацької міської ради Чернігівської області від 04.03.2026 року супровід дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прийоми до сімейного лікаря здійснює виключно батько: ОСОБА_1 , 1978 року народження; саме батько постійно присутній на медичних оглядах, отримує рекомендації щодо лікування та догляду за дитиною та представляє інтереси дитини під час надання первинної медичної допомоги (а.с.20).

Згідно довідки керівника гуртка ОСОБА_8 від 26.02.2026 року, виданої ОСОБА_1 , донька позивача відвідує групу стретчингу при ФОП ОСОБА_8 ; на заняття ОСОБА_7 приводить батько - ОСОБА_1 , який є єдиною контактною особою; оплату за заняття також здійснює батько (а.с.21).

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 працевлаштований та отримує дохід (а.с.22-26).

На підтвердження позовних вимог позивач надав спільні фотографії з донькою (а.с.16-18).

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24.01.2025 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 ; Бахмацька міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - факту самостійного виховання та перебування на його утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки питання, заявлене батьком у цій справі, не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та модже вирішуватися у межах спору про право між батьками дитини в позовному провадженні (а.с.28-29).

Вирішуючи спір суд виходив з наступних норм та мотивів.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125цьогоКодексу.

Згідно з ч.6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Судом установлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними розірвано 25.04 2024 року. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із батьком за адресою АДРЕСА_1 .

Надані позивачем докази, зокрема акт обстеження умов проживання, акт-підтвердження фактичного проживання, довідки закладу освіти, сімейного лікаря та гуртка, показання свідків підтверджують, що позивач фактично здійснює основний догляд за дитиною, займається її навчанням, медичним супроводом, розвитком та утриманням. Зазначені обставини судом не заперечуються.

Разом із тим відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу та проживання батьків окремо не впливають на обсяг таких прав та не звільняють їх від виконання батьківських обов`язків. Згідно зі статтями 150, 157, 180 СК України кожен із батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини та її утриманні.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу; невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

У СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Згідно з частиною першою статті 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 зазначила, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові розмежувала питання встановлення відповідного факту в окремому провадженні та спір між батьками щодо виконання ними батьківських обов`язків, зазначивши, що останній підлягає вирішенню в позовному провадженні.

З огляду на те, що ця справа розглядається саме у позовному провадженні, суд оцінює не лише факт проживання дитини з позивачем, а й наявність належних та допустимих доказів фактичного невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків та обставин, які дають підстави вважати виховання та утримання дитини позивачем саме самостійним.

Правова позиція щодо цього питання безпосередньо викладена Верховним Судом у постанові від 07 травня 2026 року у справі № 743/1602/24 (провадження № 61-3867св26), у якій розглядався позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, зокрема з метою підтвердження права на відстрочку від призову під час мобілізації.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що відповідно до статті 141 СК України проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від батьківських обов`язків, а відповідно до статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні. Верховний Суд також наголосив на невідчужуваності сімейних обов`язків та зазначив, що для підтвердження самостійного виховання дитини одним із батьків необхідне існування обставин, у силу яких обсяг прав другого з батьків обмежується або припиняється.

Верховний Суд у справі № 743/1602/24 дійшов висновку, що сам факт проживання дитини з батьком, її утримання ним та здійснення ним основного догляду не свідчить про припинення або обмеження батьківських прав матері. Такі обставини самі по собі підтверджують лише фактичне проживання дитини з одним із батьків та його участь у вихованні й утриманні дитини.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує зазначену правову позицію Верховного Суду як таку, що є релевантною до спірних правовідносин.

У цій справі відповідачка у заяві зазначила про те, що фактично не проживає разом із дитиною та не бере участі у її повсякденному вихованні й утриманні. Разом із тим вона не позбавлена батьківських прав, не обмежена у них та не позбавлена можливості здійснювати свої батьківські права й обов`язки у встановленому законом порядку. Доказів, які б свідчили про юридичне припинення або обмеження її батьківських прав чи про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків, достатніх для встановлення заявленого факту, суду не надано.

Визнання відповідачкою позову саме по собі не є безумовною підставою для його задоволення, оскільки суд відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України зобов`язаний перевірити наявність законних підстав для його задоволення.

Показання свідків підтверджують переважно факт проживання дитини з батьком та його участь у її вихованні, однак свідки не володіють безпосередніми відомостями щодо всіх обставин участі матері у житті дитини.

Надані позивачем спільні фотографії з донькою також підтверджують наявність між ними взаємин та спільного проведення часу, однак не можуть підтверджувати обставини невиконання відповідачкою батьківських обов`язків.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки, який необхідний йому для підтвердження права на відстрочку від мобілізації.

Відповідно до пункту 4 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У цій справі не встановлено обставин, які свідчать, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов`язки чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, а ухилення від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не звертався з вимогами про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини, про визначення способу її участі у вихованні дитини чи про позбавлення її батьківських прав. Відсутність таких звернень сама по собі не може бути підставою для відмови у позові, однак у сукупності з іншими обставинами свідчить про відсутність судового встановлення юридичних наслідків невиконання відповідачкою батьківських обов`язків.

Позивач не надав належних і допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків; проживання матері окремо від дитини не свідчить про те, що вона самоусунулась від виховання та утримання дитини, і не звільняє її від батьківських обов`язків.

Посилання позивача на необхідність встановлення відповідного факту для отримання відстрочки від призову під час мобілізації не змінює предмета доказування та не звільняє його від обов`язку довести наявність юридично значимих обставин, на які він посилається.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт проживання дитини разом із ним, його значної участі у її утриманні, догляді, навчанні та медичному забезпеченні, однак не доведено належними та достатніми доказами саме факт одноосібного виховання та повного утримання дитини в розумінні заявлених позовних вимог.

За таких обставин підстав для задоволення позову про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини суд не вбачає, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263 - 265 ЦПК України, суд

УХ В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області, м. Бахмач Ніжинського району Чернігівської області, вул. Соборності, 42, код ЄДРПОУ 44075269.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну і резолютивну частини) судове рішення, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 03.09.2026 року.

Суддя О.І. Глушко