Рішення № 139445240, 03.09.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1630/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом про стягнення із відповідача заборгованості, мотивуючи його тим, що 30 квітня 2021 року відповідачка уклала з ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» договір №009/03153/04/21, згідно з умовами якого отримала кредитні кошти в сумі 40 000,00 грн. 01 травня 2023 року було укладено договір № 33-ФП-ПП-202305, відповідно до якого ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» відступило на користь ТОВ «Фактор П» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №009/03153/04/21. 30 січня 2026 року було укладено договір № 30-01/26, відповідно до якого ТОВ «Фактор П» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №009/03153/04/21. Відповідачка, скориставшись кредитними коштами, свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконує, внаслідок чого станом на день подання позову у неї виник борг за кредитним договором №009/03153/04/21 в сумі 59 356,00 грн, з яких 36932,36 грн заборгованість за тілом кредиту, 22423,64 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги. Тому позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просить стягнути заборгованість за кредитними договорами в сумі 59356,00 грн, судовий збір в сумі 2662,40 грн та 16000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кондратенко С. Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить зменшити розмір витрат на правову допомогу, що стягуються з відповідачки на користь позивача, з 16000,00 грн до 2000,00 грн. Зазначила, що відповідачка не заперечує факт укладення договору від 30 квітня 2021 року з ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА», право вимоги якого перейшло до позивача, та отримання кредиту в розмірі 40 000,00 грн. В рахунок погашення кредиту нею було сплачено 4660,00 грн, тому заборгованість становить 59356,00 грн, але не погоджується з сумою правової допомоги, вважає такий розмір завищеним, неспівними та таким, що не відповідає складності справи, ціні позову та обсягу виконаних робіт. Розгляд справи просять проводити без їх участі.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що факт надання правової допомоги, її обсяг та вартість підтверджується витягом з Акту № 31 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Повно, об`єктивно та всебічно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 30 квітня 2021 року між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 009/03153/04/21, на підставі якого позивачка отримала кредит в сумі 40 000,00 грн. Загальна вартість кредиту становить 64016,00 грн. Реальна річна процентна ставка становить 321,7214%. Договір підписано особисто відповідачем (матеріали електр. справи).

01 травня 2023 року було укладено договір № 33-ФП-ПП-202305, відповідно до якого ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» відступило на користь ТОВ «Фактор П» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №009/03153/04/21(матеріали електр. справи).

30 січня 2026 року було укладено договір № 30-01/26, відповідно до якого ТОВ «Фактор П» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №009/03153/04/21 (матеріали електр. справи).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №009/03153/04/21 від 30 квітня 2021 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 59356,00 грн (матеріали в елек. вигляді), право стягнення якої позивач набув на підставі вказаного договору факторингу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Проте, відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №009/03153/04/21 від 30 квітня 2021 року, укладеним між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 .

Відповідач не сплачує заборгованість по кредитними договорами ні первісному, ні новому кредитору.

Враховуючи викладене, із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 59356,00 грн, що і не заперечується відповідачкою.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

У цьому випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу такими доказами, а саме договором про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, прайс-листом АО «Лігал Ассістанс», в якому визначено вартість послуг, витягом з Акту №31 про надання юридичної допомоги, заявкою на надання юридичної допомоги №1871 від 02 березня 2026 року (матеріали електр. справи).

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності розміру витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем документи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт.

Отже, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8, передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти понесені позивачем судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371) заборгованість за кредитним договором №009/03153/04/21 від 30 квітня 2021 року в сумі 59356 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят шість) гривні 00 копійок, судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І. Г. Вортоломей