Рішення № 139444906, 03.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Справа № 480/5040/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 із позовними вимогами до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про :

- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оголошення ОСОБА_1 в розшук.

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 негайно зняти ОСОБА_1 з розшуку.

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 (як орган, що здійснив виключення з військового обліку) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРВ) достовірні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку станом на 29 квітня 2022 року, на підставі пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також виключити з Реєстру будь-які відомості про його "розшук" або "порушення правил військового обліку".

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що був виключений 29.04.2022 з військового обліку згідно пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», втратив статус військовослужбовця.

ІНФОРМАЦІЯ_5 було прийнято відносно позивача неправомірно протокол №459 про адміністративне правопорушення щодо не уточнення облікових даних позивача та оголошено у розшук.

Разом із тим, відповідач помилково вважає позивача військовозобов`язаним. Відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників не внесено у зв`язку із чим позивач змушений звернутися до суду для зобов`язання внесення ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних згідно ст. 37 п. 6 пп. 6 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 19.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно ОСОБА_1 було подано звернення до органів поліції щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративне правопорушення за ст.210,210-1 КУпАП до за не уточнення вчасно облікових даних (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

22.06.2025 ОСОБА_1 як порушник військового обліку був супроводжений представниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_7 для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Позивача взято на військовий обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 , 22.06.2025 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №459.

Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 значиться як порушник військового обліку, так як у визначений законодавством термін не уточнив свої персональні дані.

Протокол відносно ОСОБА_1 складено за порушення вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону 3633-ІХ, абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: за не уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ своїх персональних даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Протокол про адміністративне правопорушення складався 22.06.2025 в присутності позивача. Позивачу під час складання протоколу були роз`яснені права та обов`язки, визначені ст. 268 КУпАП, доведено зміст ст. 63 Конституції України, позивач при складенні протоколу жодних пояснень не надавав, другий примірник отримав під особистий підпис.

30.06.2025 ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не прибув, про причини неявки не повідомив, клопотань та заяв стосовно перенесення розгляду справи не заявляв, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи під час складення протоколу, а також дана інформація зазначене в протоколі №459, другий примірник якого позивач отримав під особистий підпис.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 за наявними матеріалами було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесено постанову №459/1291-п, у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок.

Постанова про адміністративне правопорушення була направлена засобами поштового зв`язку за адресою місця проживання останнього, яка була зазначена в протоколі.

Щодо твердження позивача, стосовно виключення з військового обліку зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , інформація стосовно виключення з військового обліку ОСОБА_1 відсутня.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 відзиву на позов не надав, при цьому зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», копія позовної заяви з додатками 15.09.2025 долучена судом до підсистеми «Електронний суд», про розгляд справи повідомлений належним чином.

Від позивача надійшли письмові заперечення на відзив ІНФОРМАЦІЯ_7 в яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Зазначає про безпідставне складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, Звертає увагу, що з дня виключення з військового обліку втратив статус військовозобов`язаного, а тому обов`язку уточнювати дані у позивача були відсутні. У відповідача правових підстав оголошувати у розшук позивача не було, використано застарілі та недостовірні дані щодо військового обліку позивача. Просить врахувати судову практику з аналогічних обставин.

Провадження у даній справі відкрито 11.09.2025 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду від 22.01.2026 справу прийнято до розгляду у новому складі суду, розгляд справи призначено продовжити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 03.09.2026 закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування протоколу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнати протиправним та скасувати протокол ІНФОРМАЦІЯ_1 № 459 від 22 червня 2025 року про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 , визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо інкримінування ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП та складання Протоколу № 459 від 22 червня 2025 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач був виключений з військового обліку згідно пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, згідно надано позивачем тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 19.04.2022 НОМЕР_1 (а.с.8) позивач визнаний придатним до військової служби, призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 зарахований у запас 05.04.2022 прот №2657 гр ІІ ст.-накМОУ №402-2008 (зі змінами). Також відповідно до змісту зазначеного тимчасового посвідчення позивача 11.04.2022 взято на військовий облік, а 19.04.2022 виключений з військового обліку військовозобов`язаних по ст.. 37 ч. 6 п.п. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Дані обставини не є спірними, сторонами не заперечуються.

Згідно обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він як особа, яка виключений згідно пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військового обліку 19.04.2022, про що видано позивачу тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , яке наявне в матеріалах справи та додано позивачем до адміністративного позову, не повинен бути оновлювати персональні дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Крім того, позивач зазначає, що як виключений з військового обліку, не повинен перебувати у будь-яких розшуках та внесення даних до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку є протиправним.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).

За змістом ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.5ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно ч.7 ст.1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Статтею 37 Закону №2232-ХІІвизначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до п.6 ч.6ст.37 Закону №2232-ХІІ(у редакції, чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Однак, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі по тексту - Закон №3633-ІХ), редакція ч.6ст.37 Закону №2232-ХІІзазнала змін, внаслідок яких, п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ було виключено.

За змістом ч.6ст.37 Закону №2232-ХІІ(у редакції, чинній з 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту Порядок №560).

Згідно з п.4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, з 18.05.2024 редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість взяття на облік особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Суд акцентує увагу, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

З наведеного слідує, що з 18.05.2024 позивач, який є громадянином України, який раніше перебував на військовому обліку та був виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 05 травня 2025 р. Справа № 520/23029/24, від 12 серпня 2025 р. Справа № 520/5255/25, від 05 вересня 2025 р. Справа № 520/7598/25, від 04.02.2026 Справі № 520/34705/24.

Передумовою для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є невчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Щодо посилання позивача на відсутність обов`язку оновлювати дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2016 № 1951-VІІІ органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України № 1951-VІІІ органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 ст. 14 Закону України № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 п. 12 розділу III «Відомості, що вносяться до Реєстру»), передбачено, що отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв+ надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.

Згідно зі ст. 14-1 Закону України № 1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

З матеріалів справи вбачається, що у військово-облікових документах МОУ міститься наступна інформація відносно позивача. Зазначено, що відповідно до даних ІНФОРМАЦІЯ_10 позивач не уточнив вчасно облікові дані, взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивачем вчинено порушення військового обліку. Причина розшуку: не уточнив вчасно персональні дані. Дата початку розшуку 19.06.2025.У зв`язку з чим позивачем було порушено вимоги статті 22 Закону №3543-XII (а.с.76 зворот. Стор., 78-78 зворотн.стор, 95-95 зворотн.стор).

Таким чином вищевказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з не оновленням позивачем як військовозобов`язаним своїх даних, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС автоматично формують звернення до поліції щодо доставки військовозобов`язаного до ТЦК та СП у зв`язку з фактичним недотриманням правил військового обліку.

З наведених вище норм Положення про ТЦК та СП та Порядку № 1487 вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

При цьому територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, зокрема не наповнюють відомостями базу даних розшуку ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України», не вносять до них та не виключають з них відомості.

Норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». А за статтею 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

У свою чергу, за правилами статті 262 КУпАП, органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому, доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Тобто, у такому випадку в першу чергу здійснюється доставлення особи до органу ТЦК та СП, та в другу чергу складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів позивача, що відповідачем протиправно внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та безпідставно направлено до поліції звернення щодо доставлення позивача до ТЦК та СП.

Суд зазначає, що сама ж по собі наявність примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП.

Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням, яке полягає у несвоєчасному уточнені відповідних даних, відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС автоматично сформовано звернення до поліції щодо доставки позивача до в зв`язку з фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому, розшук і доставлення військовозобов`язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відтак, оскільки в ході розгляду справи позивач не спростував доводи відповідача про недотримання ним правил військового обліку, що полягають у несвоєчасному уточненні даних, суд дійшов висновку, що автоматичне внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення позивачем правил військового обліку та направлення звернення до поліції щодо доставки позивача до ТЦК та СП в зв`язку з фактичним недотриманням ним правил військового обліку, є обґрунтованим.

Щодо посидання позивача на судове практику, зазначену в адміністративному позові та запереченні на відзив, суд зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що зазначена позивачем судова практика є релевантною до спірних правовідносин.

В даному випадку, як зазначено вище, спірні правовідносини виникли з підстав того, що з 18.05.2024 редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

В межах розгляду даної справи спірні правовідносини виникли з тих підстав, що позивач зазначає, що не є військовозобов`язаним з 19.04.2022 у зв`язку із тим, що на підставі пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключений з військового обліку.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, а тому відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оголошення ОСОБА_1 в розшук, зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 негайно зняти ОСОБА_1 з розшуку, зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 (як орган, що здійснив виключення з військового обліку) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРВ) достовірні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку станом на 29 квітня 2022 року, на підставі пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також виключити з Реєстру будь-які відомості про його "розшук" або "порушення правил військового обліку відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя С.М. Гелета