Рішення № 139444866, 02.09.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 587/4480/25

Провадження № 2/591/900/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання Волкової Є.Р.,

представника позивача Пилипчука С.В.,

представника відповідача Приходько Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 587/4480/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 17 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір № 77774941, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику у сумі 12512 грн, зі сплатою процентів у розмірі 1,6 %, які нараховуються за кожен день користування позикою.

Крім того, 26 вересня 2021 року ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3232393, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 4000 грн, зі сплатою процентів за користування позикою за ставкою 1,99 від суми позики за кожен день користування позикою.

Позивач зазначає, що 27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 77774941.

В подальшому, 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 77774941. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 77774941.

Окрім того, 09 лютого 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 09/02-2022, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3232393.

В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3232393. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3232393.

Позивач зазначає, що заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Так, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 77774941 від 17.09.2021 року становить 24835 грн 23 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 12163 грн 78 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12448 грн 84 коп., інфляційні збитки 194 грн 62 коп. та нараховані 3% річних 27 грн 99 коп.

Окрім того, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 3232393 від 26 вересня 2021 року становить 12994 грн 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8994 грн 00 коп.

Відтак, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитним коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами становить 37829 грн 23 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 16163 грн 78 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 21442 грн 84 коп., інфляційні збитки 194 грн 62 коп. та нараховані 3 % річних 27 грн 99 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відзиві представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Приходько Д.В. просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення процентів, тіло кредиту визнає. Зазначає, що позивачем не надано детального розрахунку процентів, а саме: як дані проценти були нараховані, розмір застосованої процентної ставки та підставу для їх нарахування (відповідний пункт договору), що унеможливлює перевірку правильності та обґрунтованості нарахованої позивачем суми за відсотками, а доданий позивачем до позовної заяви розрахунок не є належним доказом, так як не містять вказані дані. Повідомляє, що правові підстави для стягнення заборгованості по процентах відсутні оскільки відповідач є військовослужбовцем і має пільги по не нарахуванню процентів за користування кредитом; проценти за кредитом нараховуються лише в межах строку кредитного договору. Так, відповідач ОСОБА_1 по теперішній час перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується витягом з реєстру ветеранів війни, довідкою з військової частини № НОМЕР_2 від 09.12.2023. Отже, відповідач має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором. Крім того, вважає, що позивачем неправомірно нараховано і стягується заборгованість за відсотками, оскільки відсотки нараховані поза межами строку кредитування, визначеного договором, безпідставні. Згідно умов п. 2.2. договору позики № 77774941 строк позики та договору 64 днів. Згідно умов п. 2.3.4. договору позики №3232393 строк кредиту 30 днів, тобто, нарахування відсотків за договором поза межами цих дат є незаконним. Таким чином, правові підстави для стягнення заборгованості по відсотках в сумі 12448,84 + 21442,84 відсутні. Стосовно стягнення витрат на правову допомогу у сумі 13000 грн, то такі витрати є надмірно завищеними та взагалі не доведеними належними та достовірними доказами. Вважає, що заявлений розмір правничої допомоги та відповідно обсяг наданих послуг і виконаних робіт саме у рамках даної справи №591/13269/24 нічим не підтверджено, відсутні докази надання правничих послуг по цій справі. Разом з тим, навіть за умови припущення надання послуг по цій справі заявлений розмір витрат на правничу допомогу є дуже завищеним та неспівмірним зі складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт. Дана справа та оформлений позов є нескладною категорією справ (а.с. 92-95).

У відповіді на відзив позивач ТОВ «Коллект центр» зауважує, що позивач об`єктивно позбавлений можливості надати виписки з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Звертає увагу, що ні первісний кредитор, ні позивач не є банками та на них не розповсюджується дія Закону України «Про банки та банківську діяльність». Разом з тим, кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження відповідача не заслуговують на увагу. Щодо договору № 77774941, позивач зазначає, що продовження строку кредитування та автопролонгація договору передбачені п. 6.7 Правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що строк кредитування було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування матеріали справи не містять. Щодо договору позики № 3232393, позивач зазначає, що відповідно до п. 2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. Пунктами 3.1. та 3.2. договору позики визначені проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику. Згідно п. 3.1.3. договору позики у період прострочення позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п. 2.4.4. Відповідно до п. 3.2.1. договору позики проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором у розмірі, визначеному п. 2.5 договору, за кожен день прострочення. Із вищезазначеного слідує, що пунктами 2.5, 3.1.3, 3.2.1 передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 30-денного (пільгового) строку користування позикою. Крім того, між сторонами було укладено додаткові угоди, якими було продовжено строк користування кредитом. Отже, нарахування відсотків здійснювалось відповідно до умов, погоджених сторонами договору. Звертає увагу, що на момент укладення кредитного договору відповідач не набув статусу військовослужбовця і на нього не розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, нарахування відсотків здійснювалось до 23.02.2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення та набуття відповідачем статусу військовослужбовця. Позивач зазначає, що відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошує, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача, тому такі твердження є припущеннями. Тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 108-112).

02 грудня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Приходько Д.В. подала письмові заперечення проти позову (а.с. 114-115).

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 19 лютого 2026 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми.

10 березня 2026 року дана справа надійшла до Зарічного районного суду м. Суми.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2026 року справу передано в провадження судді Северинової А.С.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2026 року прийнято до провадження дану справу та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Коллект Центр» - Скаско В.О. просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Приходько Д.В. пояснила суду, що відповідач не заперечує факту того, що брав кредит, але не погоджується з нарахованими процентами.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (ануїтет) № 77774941, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику у сумі 12512 грн, строком на 64 дні, зі сплатою фіксованої базової процентної ставки у розмірі 1,6 %, яка нараховується за кожен день користування позикою та з процентною ставкою за понадстрокове користування позикою (її частиною) у розмірі 2,70 % за день (не застосовується в період карантину). Дата повернення позики 19.11.2021 року (а.с. 18).

З довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» вбачається, що 17 вересня 2021 року було перерахувало на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 переказ в сумі 12512 грн (а.с. 37).

Крім того, 26 вересня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3232393, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику у сумі 4000 грн строком на 30 днів, до 26 жовтня 2021 (30 днів), зі сплатою базової процентної ставки за користування позикою у розмірі 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою (а.с. 25-28).

За інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 26.09.2021 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 в сумі 4000 грн (а.с. 43).

27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором № 77774941 (а.с. 48-50, 51-52, 58).

В подальшому, 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором № 77774941 (а.с. 59-61, 62-64).

Окрім того, 09 лютого 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 09/02-2022, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором № 3232393 (а.с. 53-55, 56-57).

В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором № 3232393 (а.с. 65-67, 68-73).

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується факт укладення між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитного договору в електронній формі із застосуванням електронного підпису. Також відповідач визнав факт отримання ним кредитних коштів у сумі 12512 грн 00 коп. за укладеним кредитним договором та визнав положення кредитного договору щодо обов`язку повернути кредитні кошти в сумі 12512 грн 00 коп.

Окрім того, відповідач визнав факт укладення між ним та ТОВ «Маніфою» договору позики, факт отримання ним коштів за договором позики у сумі 4000 грн 00 коп., а також обов`язок повернути позику в сумі 4000 грн 00 коп.

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами в частині заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Так, положеннями пункту 2.3. укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики № 77774941 від 17 вересня 2021 року передбачено проценти за користування кредитом у виді фіксованої базової процентної ставки у розмірі 1,6 %, яка нараховується за кожен день користування позикою.

Відповідно до п. 2 договору сума позики 12 512 грн 00 коп. Строк позики 64 дні (а.с. 18).

З урахуванням наведених норм права, умов договору позики та встановлених судом фактичних обставин справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що проценти за користування позикою нараховані в межах строку дії укладеного відповідачем договору позики та відповідно до умов цього договору.

У свою чергу, відповідач не довів належними і допустимими доказами зазначені ним у відзиві обставини про те, що проценти за договором позики нараховані поза межами строку кредитування, як і не надав власного контр розрахунку розміру процентів за користування кредитними коштами.

Також суд відхиляє заперечення відповідача про те, що він звільнений від сплати процентів на підставі положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з доданого до відзиву копії витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 від 22 травня 2022 року вбачається, що відповідач з 22 травня 2022 року прийнятий на військову службу (а.с. 100). Таким чином, як станом на момент укладення спірних договорів позики від 17 вересня 2021 року № 77774941 та від 26 вересня 2021 року № 3232393, так і станом на час їх дії та припинення відповідач ще не набув статусу військовослужбовця. Відповідно, він не мав пільг та гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення від сплати процентів за договором позики від 17 вересня 2021 року № 77774941 та за договором позики від 26 вересня 2021 року № 3232393.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за укладеним між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 договором позики № 3232393 від 26 вересня 2021 року, суд зазначає таке.

Як вбачається з п.п. 2.3.3, 2.3.4, 2.4.4 договору позики від 26 вересня 2021 року № 3232393, сума позики за спірним договором становить 4000 грн. Строк позики 26 жовтня 2021 року (30 днів). Базова процентна ставка 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою (а.с. 25-28).

Судом встановлено і відповідачем визнано, що, отримавши суму позики, відповідач ОСОБА_1 так і не повернув її позивачу з відсотками, як було передбачено договором.

Водночас, умовами договору позики не передбачено положення щодо продовження строку дії договору позики, у тому числі у випадку невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, як і не передбачено строк, на який він продовжується у випадку невиконання чи неналежного виконання умов цього договору.

За таких обставин, нарахування позивачем процентів за користування позикою поза межами строку дії договору позики не відповідає вимогам закону, оскільки таке право позикодавця припинилося в силу закону.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що право позикодавця продовжувати нарахування процентів у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору передбачено Правилами надання грошових коштів у позику, оскільки позивач не надав, а матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач був ознайомлений з вказаними Правилами під підпис. Відтак, їх не можна вважати складовою частиною договору позики від 26 вересня 2021 року № 3232393.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за договором позики від 26 вересня 2021 року № 3232393 в межах строку дії договору позики, виходячи з розрахунку: 4000 грн тіло кредиту * 1,99 % базова процентна ставка за позикою * 30 днів строк позики = 2388 грн.

Водночас, суд відхиляє заперечення відповідача про те, що проценти за позикою мають нараховуватися за спадною процентною ставкою, що передбачена п.п.2.4.1, 2.4.2 договору, оскільки відповідач був наділений таким правом виключно за умови належного виконання ним зобов`язань за договором позики (п.2.4.5 договору позики). Ураховуючи, що відповідач умов договору не дотримався, тому у нього відсутнє право сплати процентів за користування позикою на акційних умовах.

Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 194 грн 62 коп. та 3 % річних в сумі 27 грн 99 коп. за невиконання умов договору позики від 17 вересня 2021 року № 77774941, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач здійснив їх нарахування за період з 27 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року, тобто, до запровадження на території України правового режиму воєнного стану і до набрання чинності п. 18 Перехідних положень ЦК України, яким заборонено здійснювати таке нарахування на період дії на території України правового режиму воєнного стану (а.с. 46).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики від 17 вересня 2021 року № 77774941 у сумі 24835 грн 23 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 12163 грн 78 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12448 грн 84 коп., інфляційні збитки 194 грн 62 коп. та нараховані 3% річних 27 грн 99 коп.

Окрім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики від 26 вересня 2021 року № 3232393 у сумі 6388 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4000 грн, заборгованість за процентами 2388 грн.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 82,54 % (31223 грн * 100 % / 37829,23 грн), тому з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові втрати зі сплати судового збору у сумі 1999,45 грн (82,54 % від 2422,40 грн).

Крім того, позивач ставить питання про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Відповідач у відзиві просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки визначена позивачем сума понесених витрат є неспівмірним із реальним обсягом виконаної роботи.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн. Для підтвердження розміру цих витрат позивач надав копії договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, заявки на надання юридичної допомоги № 69 від 01 серпня 2025 року та витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31 серпня 2025 року (а.с. 13-17).

Суд погоджується із запереченням сторони відповідача, що розмір заявлених позивачем витрат за надання правничої допомоги 13000 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

З врахуванням принципів реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, тому клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. За таких обставин, на підставі ст.ст. 133, 137 ЦПК України, з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 3000 грн. Відповідно, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2476 грн 20 коп. (82,54 % від 3000 грн).

Керуючись ст.ст. 11, 12, 137, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 77774941 від 17 вересня 2021 у сумі 24835 грн 23 коп. та за договором позики № 3232393 від 26 вересня 2021 року у сумі 6388 грн, судовий збір у сумі 1999 грн 45 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2476 грн 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова