Рішення № 139444774, 03.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Справа № 480/9378/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9378/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_1 з 19.10.1990 по 01.01.1992 та періоду роботи з 03.01.1993 по 10.12.1999;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_1 з 19.10.1990 по 01.01.1992 та період роботи з 03.01.1993 по 10.12.1999, з перерахунком з дня звернення до суду з позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.06.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою щодо здійснення перерахунку та зміни страхового стажу набутого до 01 січня 2004 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.06.2024 № 1800-0202-8/28741 йому було повідомлено, що за результатами розгляду трудової книжки № НОМЕР_1 , доданої до заяви, неможливо зарахувати період роботи згідно запису №13-14 з 19.10.1990 по 01.01.1992 рр. оскільки запис внесено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, а саме дата наказу на зарахування календарно не відповідає даті зарахування. Запис № 15-16 з 03.01.1993 по 10.12.1999 рр. завірено печаткою УРСР. Рекомендовано надати уточнюючі довідки.

Вважаючи таку поведінку державного органу протиправною та такою, що порушує, конституційні права на соціальний захист, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою суду від 10.09.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 31.10.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.24). Проте, відзиву на позовну заяву суду надано не було.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 17.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою щодо здійснення перерахунку та зміни страхового стажу набутого до 01 січня 2004 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.06.2024 № 1800-0202-8/28741 (а.с.8) позивача повідомлено, що за результатами розгляду трудової книжки № НОМЕР_1 , доданої до заяви, неможливо зарахувати період роботи згідно запису №13-14 з 19.10.1990 по 01.01.1992 рр. оскільки запис внесено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, а саме дата наказу на зарахування календарно не відповідає даті зарахування. Запис № 15-16 з 03.01.1993 по 10.12.1999 рр. завірено печаткою УРСР. Рекомендовано надати уточнюючі довідки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058- IV).

За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно із абзацом 1 пункту Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 26 Порядку № 637 якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 439/1148/17.

Як встановлено судом, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.9-10) щодо спірного періоду наявні такі записи (а.с.9-10):

- 19.10.1990 - прйнятий вахтером профілакторію (наказ від 18.02.1991 № 35 к) запис № 13;

- 01.01.1992 - звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП УРСР (наказ від 02.01.1992 № 1к) запис № 14;

- 03.01.1993 - прийнятий на роботу в фермерське господарство "Панченко О.С" різноробочим (наказ від 03.01.1993 № 3а) запис № 15;

- 10.12.1999 - звільнений за угодою сторін (наказ від 10.12.1999 № 9) запис № 16.

Таким чином, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача з 19.10.1990 по 01.01.1992 та з 03.01.1993 по 10.12.1999, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.

Поряд з цим, зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.06.2024 № 1800-0202-8/28741 (а.с.8) вбачається, що відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно запису №13-14 з 19.10.1990 по 01.01.1992 рр., оскільки запис внесено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, а саме дата наказу на зарахування календарно не відповідає даті зарахування. Запис № 15-16 з 03.01.1993 по 10.12.1999 рр. завірено печаткою УРСР.

Оцінюючи вказані доводи відповідача, суд враховує, що зокрема у період внесення спірного запису № 13 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (зі змінами) (далі - Інструкція № 162).

За приписами пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно із пунктом 2.4. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інш. виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктом 2.7 Інструкції № 162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.

Аналогічні приписи містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Відтак, посилання відповідача на невідповідність дати наказу про прийняття на роботу даті, зазначеній у трудовій книжці, а також на засвідчення записів № 15-16 печаткою УРСР не може вважатися достатнім аргументом для незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, оскільки такі недоліки стосуються виключно порядку оформлення трудової книжки та не спростовують факту здійснення позивачем трудової діяльності у відповідні періоди.

Таким чином, з огляду на досліджені докази у справі, оскільки спірні періоди трудової діяльності позивача підтверджені насамперед записами трудової книжки, що в силу вимог законодавства є основним документом, що підтверджує страховий стаж, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача з 19.10.1990 по 01.01.1992 та з 03.01.1993 по 10.12.1999 згідно відомостей трудової книжки від 18.04.1986 серії НОМЕР_2 до загального страхового стажу діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов`язального характеру позов належить задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача періоду його роботи з 19.10.1990 по 01.01.1992 та з 03.01.1993 по 10.12.1999 згідно відомостей трудової книжки від 18.04.1986 серії НОМЕР_2 , у зв`язку з цим здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

Щодо дати проведення перерахунку пенсії, суд враховує, що відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Як встановлено частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Так, як вбачається з матеріалів справи, за перерахунком пенсії позивач звернувся 17.06.2024 (а.с. 8). Отже, з урахуванням положень ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.07.2024.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу періоди його роботи з 19.10.1990 по 01.01.1992 та з 03.01.1993 по 10.12.1999 згідно відомостей трудової книжки від 18.04.1986 серії НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди його роботи з 19.10.1990 по 01.01.1992 та з 03.01.1993 по 10.12.1999 згідно відомостей трудової книжки від 18.04.1986 серії НОМЕР_2 , у зв`язку з цим здійснити з 01.07.2024 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах