Рішення № 139444769, 02.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Справа № 480/4886/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4886/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області,і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за № 183450036397 від 30 травня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 27.03.1990;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області призначити дострокову пенсію за віком ОСОБА_1 з 20.02.2025 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є учасником бойових дій, досяг віку 55 років і звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №183450036397 від 30 травня 2025 року позивачу було відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 27.03.1990 згідно диплому НОМЕР_1 від 27.03.1990, оскільки навчання перетинається з навчанням з 01.09.1985 по 26.02.1987, згідно уточнюючої довідки № 77 від 11.04.2025.

Позивач вважає, що копія диплому є належним доказом факту навчання та достатньою підставою для включення спірного періоду до страхового стажу позивача. На думку позивача, відповідач протиправно не зараховує весь період навчання позивача до стажу роботи, тоді як він співпадає лише частково.

Позивач не погоджується із спірним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує його права.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивача склав 17 років 2 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Представник відповідача наголосив, що згідно з положеннями пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 належними доказами для зарахування періоду навчання до страхового стажу є диплом, посвідчення, свідоцтво, а також довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

До загального стажу роботи позивача зараховано:

- період навчання з 01.09.1985 по 26.02.1987 на підставі довідки виданої ВСП «Маловисторопський фаховий коледж імені П.С. Рибалка Сумського національного аграрного університету» 11.04.2025 року № 77. Згідно даної довідки позивач з 01.09.1985 по 26.02.1987 навчався на денній формі навчання за спеціальністю «Агрономія».

- період з 15.04.1987 по 15.09.1987 (на підставі архівної довідки №201 від 25.03.2025 виданої Об`єднаним трудовим архівом Сумської районної ради, а відтак дані періоди не є спірними та не можуть бути зараховані повторно.

Також, позивачем до заяви про призначення дострокової пенсії додано диплом НОМЕР_1 виданий «Калиновским совхоз-техникумом», згідно якого останній в 1986 році поступив на навчання та 27.03.1990 закінчив даний навчальний заклад. Зі змісту вказаного диплому неможливо встановити, на яку форму навчання зарахований позивач.

Отже, вказаним дипломом не підтверджено відомостей про те, що в період з 1986 року до 1990 року позивач навчався на денній формі навчання.

Також, представник відповідача звертає увагу на той факт, що навіть у випадку зарахування до стажу роботи позивача періоду навчання з 27.02.1987 по 27.03.1990 року, останній не матиме права на призначення дострокової пенсії, оскільки його стаж становитиме менше необхідних 25-ти років передбачених пунктом 4 частини 1 ст. 115 Закону №1058-ІV.

Крім того, представник відповідача наголошує, що обраний позивачем спосіб захисту права, а саме зобов`язання відповідача призначити пенсію є формою втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.02.2024 (а.с. 10).

У період з 1986 року по 27.03.1990 позивач навчався у Калинівському радгосп-технікумі та закінчив повний курс названого технікуму, про що свідчить копія Диплому НОМЕР_1 (а.с. 20).

23.05.2025 позивач повторно звернувся до пенсійного органу через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від № 183450036397 від 30.05.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було відмовлено позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 14). При цьому в даному рішенні зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 17 років 2 місяці 29 днів. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.115 Закону №1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях після досягнення чоловіками 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків. Вік заявника на дату звернення 55 років 3 місяці 4 дні.

Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 27.03.1990 згідно диплому НОМЕР_1 від 27.03.1990, оскільки навчання перетинається з навчанням з 01.09.1985 по 26.02.1987, згідно уточнюючої довідки № 77 від 11.04.2025.

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач через свого представника звернувся з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Згідно пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

У період 1972-1991 років діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590(далі - Положення №590).

Згідно з підпунктами «з» та «і» п.109 Положення №590 окрім роботи в якості працівника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: з) навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних, д) та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; і) навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах тощо), партійних школах, радпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, яка діяла на час заведення та первинного заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 61 Закону України «Про вищу освіту» здобувачами вищої освіти є, зокрема, студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах зараховується до стажу роботи, який дає право на пенсію.

Пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно вимог статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Виходячи з норм діючого законодавства вбачається, що періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01 січня 2004 року згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», а після 01 січня 2004 року - Законом №1058-IV та до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, відповідно, й періоди навчання за денною (очною) формою у навчальних закладах; час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а період навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Так, згідно наданої позивачем до матеріалів позову копії диплому серії НОМЕР_1 від 27 березня 1990 року, позивач у 1986 році вступив до Калинівського радгосп-технікуму, і в 1990 році закінчив повний курс названого технікуму за спеціальністю Агрономія.

Як уже зазначалось судом, підставою відмови у зарахуванні спірного періоду навчання до стажу роботи є те, що він перетинається з іншим періодом навчання з 01.09.1985 по 26.02.1987 згідно уточнюючої довідки від 11.04.2025 № 77.

Проте, суд зауважує, що періоди навчання перетинаються лише у межах періоду з 01.09.1986 по 26.02.1987, в той час як відповідач не зарахував спірний період у повному обсязі, не зазначивши при цьому у своєму рішенні жодних інших підстав для невключення до страхового стажу позивача періоду навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 .

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність законодавчої заборони на зарахування до страхового стажу періодів навчання у різних навчальних закладах, які не перетинаються між собою.

Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період навчання в Калинівському радгосп-технікумі з 27.02.1987 по 27.03.1990.

Стосовно викладених у відзиві на позовну заяву доводів відповідача про те, що з наданої позивачем копії диплому неможливо встановити, на яку форму навчання зарахований позивач, суд зазначає наступне.

По-перше, така підстава для відмови у зарахуванні спірного періоду навчання до страхового стажу не була зазначена в оскаржуваному рішенні від 30.05.2025 № 183450036397, а тому не може бути прийнята судом у якості обґрунтування його правомірності.

По-друге, приписи Порядку № 637 не встановлюють таких вимог до документа про навчання як зазначення форми навчання.

Натомість, у пункті 8 Порядку № 637 йдеться про те, що дипломи, посвідчення, свідоцтва, а також довідки підтверджують лише час навчання і повинні містити відомості про періоди навчання.

Вимогами ч.3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п. 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Пунктом 3.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 встановлено, що орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії, у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Тобто, відповідач, до прийняття рішення про відмову, мав можливість повідомити позивача про необхідність подання додаткових документів та витребувати у позивача додаткові докази, що підтверджують відповідний стаж та витребувати необхідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб для оформлення пенсії, однак не скористався таким правом.

Суд наголошує на неприпустимості покладення на особу тягаря доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у наданих документах про призначення пенсії.

Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.

Оцінюючи на предмет належності та достовірності надані позивачем докази, судом встановлені обставини щодо проходження позивачем навчання у період з 01.09.1986 року по 27.03.1990 року у Калинівському радгосп-технікумі, а тому наявні підстави для зарахування цього періоду (в частині, яка не перетинається з іншим періодом навчання) до страхового стажу позивача.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем відомостей про навчання носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви в частині зарахування до страхового стажу періоду навчання, шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Крім того, суд враховує, що у спірному рішенні відповідач не зазначив конкретної та чіткої підстави для відмови у призначенні дострокової пенсії, обмежившись лише цитуванням норм законодавства, а тому таке рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 30.05.2025 № 183450036397 про відмову в призначенні дострокової пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання в Калинівському радгосп-технікумі з 27.02.1987 по 27.03.1990.

Позовні вимоги щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1986 по 26.02.1987 не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено із розрахунку стажу позивача (Форма РС-право), цей період зарахований відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , а отже права позивача в цій частині позовних вимог не порушені і не підлягають захисту судом.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію з 20.02.2025, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов`язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні та оскільки судом в даному випадку було скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії саме Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 23.05.2025 року про призначення дострокової пенсії, з урахуванням висновків суду.

А відтак, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу дострокову пенсію з 20.02.2025, задоволенню не підлягають.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, то позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Водночас, як встановлено судом, позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією від 18.06.2025 (а.с. 11).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судовий збір, сплачений позивачем, може бути повернутий за його клопотанням за ухвалою суду і не підлягає стягненню за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 30.05.2025 № 183450036397 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до страхового стажу період навчання в Калинівському радгосп-технікумі з 27.02.1987 по 27.03.1990.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) від 23.05.2025 про призначення дострокової пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко