Рішення № 139444501, 02.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2026 року м. Рівне№460/9809/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.12.2025 №063850009977 про відмову в призначенні пенсії; 2) зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період навчання з 01.09.1988 р. по 20.06.1988 р., період проходження військової служби з 12.12.1988 року по 22.11.1990 року, а також періоди роботи з 21.04.2006 р. по 01.12.2006 р. - в ПСП Агрофірма «Світанок» та з 12.03.2018 р. по 27.11.2025 р. - в ПІ «Агроспілка Малолисовецька»; 3) зобов`язати Відповідача зарахувати до страхового стажу 104 вихододні за період з 01.02.1985 р. по 31.08.1985 року та 26 вихододнів за липень 1988 р., а також, періоди роботи: з 01.12.1995 р. по 31.12.1995 р., з 01.05.1999 р. по 31.05.1999 р, з 01.01.2000 р. по 31.01.2000 р., з 01.01.2001 р. по 28.02.2001 р., з 01.04.2001 р. по 30.04.2001 р., з 01.06.2001 р. по 30.06.2001 р., з 01.01.2003 р по 21.01.2003 р., з 01.04.2004 р. по 31.08.2004 р., з 01.10.2004 р. по 30.11.2004 р., з 01.06.2005 р. по 30.06.2005 р., з 01.09.2005 р. по 30.11.2005 р. та призначити мені пенсію за віком відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27.11.2025. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що 27.11.2025 звернувся до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За наслідками розгляду такої заяви рішенням від 03.12.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що станом на дату подання заяви про призначення пенсії ним дотримано всіх умов для призначення такого виду пенсії, у зв`язку з чим просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.11.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням №063850009977 від 03.12.2025 позивачу відмовлено у задоволенні заяви. Зазначено, що вік заявника становить 55 років 11 місяців 11 днів(за необхідних 55 років). Страховий стаж 27 років 10 місяців 6 днів (за необхідних 30 років). Пільговий стаж 9 років 4 місяці 21 день (за необхідних 20 років). За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: роботи з 01.04.2004 по 31.08.2004, з 01.10.2004 по 30.11.2004, з 01.06.2005 по 30.06.2005, з 01.09.2005 по 30.11.2005, оскільки відсутня сплата внесків згідно даних персоніфікованого обліку форми ОК-5. З огляду на викладене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного страхового та пільгового стажу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Отже, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №392/1846/15-а та від 08 квітня 2020 року у справі №469/1193/16-а.

Згідно статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснений в листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №7, відповідно до якого до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві.

Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо вміжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо).

Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва.

До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії тракторист-машиніст, запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

Таким чином, умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2статті 114 Закону №1058-IV є виконання особою робіт на посаді тракториста-машиніста; безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства; досягнення відповідного віку; наявність кількості відповідного стажу.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2018 року у справі №681/813/17, а також у постановах від 27 квітня 2020 року у справі №648/1613/17, від 16 січня 2023 року у справі №171/843/17.

Відповідно до спріного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.12.2025 №063850009977 за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: роботи з 01.04.2004 по 31.08.2004, з 01.10.2004 по 30.11.2004, з 01.06.2005 по 30.06.2005, з 01.09.2005 по 30.11.2005, оскільки відсутня сплата внесків згідно даних персоніфікованого обліку форми ОК-5.

Щодо вищезазначеного, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону № 1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 7 частини 16 статті 106 Закону № 1058-IV, передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, за змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 09.09.1988 підтверджується, що позивач 20.08.2003 прийнятий в підприємство ТОВ "Агросвіт" трактористом (запис 17).

Відповідно до даних персоніфікованого обліку форми ОК-5 код сільськогосподарського ТОВ "Агросвіт" - 30896461.

За спірний період з 01.04.2004 по 31.08.2004, з 01.10.2004 по 30.11.2004, з 01.06.2005 по 30.06.2005, з 01.09.2005 по 30.11.2005 відповідно до вищещзазначеної довідки форми ОК-5 ТОВ "Агросвіт" сплачувало страхові внески.

З огляду на викладене, період трудової діяльності позивача з 01.04.2004 по 31.08.2004, з 01.10.2004 по 30.11.2004, з 01.06.2005 по 30.06.2005, з 01.09.2005 по 30.11.2005 має бути зарахований до страхового стажу останнього, що відповідачем протиправно зроблено не було.

Щодо незарахування до загального страхового стажу 104 вихододні за період з 01.02.1985 по 31.08.1985 та 26 вихододнів за липень 1988, а також, періоди роботи: з 01.12.1995 по 31.12.1995, з 01.05.1999 по 31.05.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.01.2001 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2001, з 01.06.2001 по 30.06.2001, з 01.01.2003 по 21.01.2003, суд зазначає наступне.

Як суд вже зазначив вище, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 09.09.1988 позивач з 25.09.1993 по 21.01.2003 працював: в ЛКСП «Березянка» (з 25.09.1993 по 25.03.2000); в ПП «Березянка» (з 25.03.2000 по 31.05.2000); в АП «Київська Русь» (з 31.05.2000 по 12.03.2001);в СТОВ «Відродження Поділля» (з 12.03.2001 по 21.01.2003).

Відповідно до довідки № 749 від 17.12.2024, виданої Комунальною установою «Ружинський трудовий архів», позивач відпрацював у колгоспі ім. Дзержинського у лютому 1985 - 18 вихододнів; у травні 1985 - 7 вихододнів; в липні 1985. 52 вихододнів; у серпні 1985 - 27 вихододнів; у липні 1988 - 26 вихододнів.

Разом з тим, записи трудової книжки є послідовними, спосіб внесення записів у трудову книжку позивача за період його трудової діяльності не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача.

Факт внесення у трудову книжку позивача номер та дати наказу про прийом на роботу іншим чорнилом не може покладати на позивача тягар додаткової відповідальності за можливі недоліки у веденні кадрової документації допущені роботодавцем, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відтак, позивач, як найманий працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує у даній справі.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд зауважує, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаних спірних періодів роботи позивача на посаді тракториста суду не надано як і проведення відповідачем перевірки для підтвердження таких періодів роботи позивача, у разі наявності у відповідача сумнівів щодо їх достовірності. Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до положень пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, як орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Вказані положення свідчать, що відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи, однак в матеріалах справи відсутні такі відомості. У даному випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій, а тому спірні періоди роботи позивача трактористом підлягають зарахуванню до його пільгового стажу як такі, що підтверджуються належними доказами.

З огляду на викладене, період роботи позивача 104 вихододні за період з 01.02.1985 по 31.08.1985 та 26 вихододнів за липень 1988 відповідно до довідки № 749 від 17.12.2024, а також, періоди роботи: з 01.12.1995 по 31.12.1995, з 01.05.1999 по 31.05.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.01.2001 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2001, з 01.06.2001 по 30.06.2001, з 01.01.2003 по 21.01.2003 відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 09.09.1988 підлягає зарахуванню до його стажу.

Щодо незарахування до пільгового стажу період навчання з 01.09.1988 по 20.06.1988, період проходження військової служби з 12.12.1988 по 22.11.1990, суд зазначає наступне.

Згідно довідки про навчання від 18.12.2024 № 340, 29.06.1988 позивач закінчив навчання у Сквирському СПТУ № 29 м. Сквира Київської області та здобув професію тракторист-машиніст широкого профілю з кваліфікацією тракторист-машиніст III класу, слюсар II розряду.

Відповідно до записів № 4-5 трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , після закінчення навчання, 03.08.1988 позивача було прийнято в члени колгоспу ім. Дзержинського с. Березянка Ружинського району Житомирської області та надано роботу тракториста, де він працював до 12.12.1988 - призову на строкову службу до лав Радянської Армії.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я та віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XIIі абзац 2 частини 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону №1788-XIIабо на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом №1058-IV.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону України від 03.11.2006 року №328-V) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Аналогічні положення викладені в частині першій статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, період навчання з 01.09.1988 по 20.06.1988 та період проходження військової служби з 12.12.1988 по 22.11.1990 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Окрім цього, відповідачем до пільгового стажу позивача не було зараховано періоди роботи з 21.04.2006 по 01.12.2006 трактористом в ПСП Агрофірма «Світанок», що підтверджується записами згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 09.09.1988 (записи № 26-28), а також з 12.03.2018 по 27.11.2025 в ПП «Агроспілка Малолисовецька» (запис №40), проте причини незарахухвання у спірному рішенні не вказав.

Як зазначалось вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, отже спірні періоди роботи позивача трактористом підлягають зарахуванню до його пільгового стажу як такі, що підтверджуються належними доказами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.12.2025 №063850009977 є протиправним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Водночас, з огляду на встановлені судом обставини неналежного розгляду поданої позивачем заяви, суд не може дати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійного законодавства, умов для прийняття рішення про призначення пенсії за віком; у суду відсутні підстави вважати, що виконано усі визначені законом передумови, необхідні для застосування такого способу захисту порушених прав, про який просить позивач.

Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході розгляду справи частково довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 665,60грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.12.2025 №063850009977 про відмову в призначенні пенсії;.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1988 по 20.06.1988; період проходження військової служби з 12.12.1988 по 22.11.1990; період роботи з 21.04.2006 по 01.12.2006 в ПСП Агрофірма «Світанок» та з 12.03.2018 по 27.11.2025 в ПІ «Агроспілка Малолисовецька».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 104 вихододні за період з 01.02.1985 по 31.08.1985 та 26 вихододнів за липень 1988 року, а також, періоди роботи: з 01.12.1995 по 31.12.1995, з 01.05.1999 по 31.05.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.01.2001 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2001, з 01.06.2001 по 30.06.2001, з 01.01.2003 по 21.01.2003, з 01.04.2004 по 31.08.2004, з 01.10.2004 по 30.11.2004, з 01.06.2005 по 30.06.2005, з 01.09.2005 по 30.11.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 665,60грн (шістсот шістдесят п`ять гривень, 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Т.О. Комшелюк