Рішення № 139444499, 03.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2026 року м. Рівне№460/11155/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доЕкспертної команди з оцінювання повсякденого функціонування в особі Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний госпіталь" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Експертної команди з оцінювання повсякденого функціонування в особі Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний госпіталь" про визнання протиправним та скасування рішення №35/26/1259Р експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний госпіталь", оформлене Витягом номер 34/26/1259В від 15.06.2026 в частині визначення причини інвалідності та про зобов`язання внести зміни у рішення №35/26/1259Р від 15.06.2026 , в якому причину інвалідності замість "загальне захворювання" вказати "поранення отримане внаслідок бойових дій".

Ухвалою суду від 25.06.2026 відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 15.07.2026 продовжено Комунальному підприємству "Рівненський обласний клінічний госпіталь" Рівненської обласної ради процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 17.07.2026.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що в рамках спірних правовідносин діяв згідно норм чинного законодавства, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у селищі Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Як убачається з матеріалів справи, 27 березня 2026 року приблизно об 11 год 00 хв у селищі Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області відбувся ворожий обстріл, унаслідок якого влучання зафіксовано у відкриту ділянку місцевості поблизу будинку №168 на вул. Партизанській.

Судом установлено, що під час зазначеного ворожого обстрілу позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження мінно-вибухового характеру, у зв`язку із чим був доставлений до комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня м. Дружківка» Донецької області, де йому було надано невідкладну медичну допомогу.

Крім того, судом установлено, що цього ж дня, 27 березня 2026 року, відділом поліції №1 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12026052260000412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 438 Кримінального кодексу України, за фактом порушення законів та звичаїв війни.

Отже, обставини здійснення 27 березня 2026 року ворожого обстрілу селища Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області, унаслідок якого позивач отримав тілесні ушкодження мінно-вибухового характеру, є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026052260000412.

У подальшому позивач проходив стаціонарне та амбулаторне лікування у комунальному підприємстві «Рівненська обласна клінічна лікарня».

Як убачається з наявної у матеріалах справи медичної документації, за результатами проведених медичних обстежень позивачу встановлено діагноз: травматична ампутація у ділянці між плечовим та ліктьовим суглобами; синдром фантома кінцівки з больовим синдромом; мінно-вибухова поєднана травма; ампутаційна кукса на рівні нижньої третини лівого плеча з вираженим порушенням рухової функції лівої верхньої кінцівки.

З огляду на характер отриманого ушкодження, проведену ампутацію та наявність вираженого порушення рухової функції лівої верхньої кінцівки позивачу рекомендовано протезування лівої верхньої кінцівки біонічним протезом.

Вказані обставини, зокрема встановлений позивачу діагноз, характер і наслідки отриманої ним травми, а також необхідність проведення протезування лівої верхньої кінцівки біонічним протезом, підтверджуються консультаційним висновком спеціаліста від 09 червня 2026 року.

З матеріалів справи судом також установлено, що 10 червня 2026 року позивач пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи, проведене відповідною експертною командою.

За результатами проведеного оцінювання експертною командою прийнято рішення №34/26/1259/Р, оформлене витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/26/1259/В, відповідно до якого позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

Водночас із пункту 17.1.10 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/26/1259/В убачається, що причиною встановленої позивачу інвалідності визначено «загальне захворювання».

Не погоджуючись із визначеною експертною командою причиною інвалідності, позивач зазначає, що встановлена йому ІІІ група інвалідності зумовлена не загальним захворюванням, а наслідками тяжкого поранення мінно-вибухового характеру, отриманого ним 27 березня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу селища Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області та дії вибухових речовин.

Позивач стверджує, що для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлення групи і причини інвалідності ним було подано експертній команді всі наявні медичні та інші документи, у яких безпосередньо зазначено обставини отримання ним тілесних ушкоджень, їх мінно-вибуховий характер, проведення ампутації лівої верхньої кінцівки та наявність стійкого вираженого порушення її рухової функції.

На підтвердження наведених обставин позивач посилається на медичну документацію щодо надання йому невідкладної медичної допомоги та подальшого стаціонарного й амбулаторного лікування, консультаційний висновок спеціаліста від 09 червня 2026 року, а також відомості про кримінальне провадження №12026052260000412, внесені 27 березня 2026 року відділом поліції №1 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 438 Кримінального кодексу України, за фактом порушення законів та звичаїв війни.

На переконання позивача, наведені документи та відомості у своїй сукупності підтверджують наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між ворожим обстрілом, який відбувся 27 березня 2026 року, отриманою ним мінно-вибуховою травмою, травматичною ампутацією лівої верхньої кінцівки, стійким вираженим порушенням її рухової функції та встановленням йому ІІІ групи інвалідності.

Поряд із цим позивач зазначає, що експертною командою під час прийняття рішення №34/26/1259/Р не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного дослідження поданих ним документів, належним чином не встановлено фактичних обставин виникнення стійкого обмеження його повсякденного функціонування, не надано належної правової оцінки обставинам отримання ним поранення внаслідок ворожого обстрілу, а також не враховано характер і походження мінно-вибухової травми.

Позивач наголошує, що спірне рішення не містить належного обґрунтування мотивів, з яких за наявності документально підтверджених відомостей про отримання ним тяжкого поранення мінно-вибухового характеру внаслідок ворожого обстрілу причиною інвалідності визначено саме «загальне захворювання», а не поранення, отримане внаслідок бойових дій та дії вибухових речовин.

За доводами позивача, визначена у пункті 17.1.10 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/26/1259/В причина інвалідності не відповідає фактичним обставинам отримання ним травми, характеру встановленого діагнозу, змісту поданої медичної документації та іншим наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що правильне встановлення причини інвалідності має для нього істотне правове та соціальне значення, оскільки безпосередньо впливає на обсяг належних йому державних соціальних гарантій, можливість реалізації права на забезпечення необхідними засобами реабілітації, а також на проведення рекомендованого йому протезування лівої верхньої кінцівки біонічним протезом.

З огляду на викладене позивач вважає рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/26/1259/Р у частині визначення причини встановленої йому інвалідності протиправним, необґрунтованим та таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання щодо визначення причини інвалідності.

На думку позивача, за умови належного, повного та всебічного дослідження поданих ним документів і фактичних обставин отримання тілесних ушкоджень експертна команда мала визначити причиною встановленої йому інвалідності поранення, отримане внаслідок бойових дій та дії вибухових речовин, а не загальне захворювання.

Саме наявність публічно-правового спору щодо правомірності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/26/1259/Р у частині визначення причини інвалідності позивача як «загального захворювання», замість поранення, отриманого внаслідок бойових дій та дії вибухових речовин, зумовила звернення останнього до адміністративного суду з метою захисту своїх порушених прав, свобод та законних інтересів у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Позивач вважає, що причина інвалідності зазначена не вірно та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні правові, соціально-економічні та організаційні засади забезпечення прав осіб з інвалідністю, зокрема у зв`язку зі стійким порушенням здоров`я внаслідок травми та її наслідків, визначені Законом України від 06.10.2005 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», який у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачає систему оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного встановлення інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Порядок проведення такого оцінювання, якими визначено організаційні та процедурні засади діяльності експертних команд, порядок направлення особи на оцінювання, дослідження медичної документації, встановлення інвалідності та визначення її причини. На час прийняття спірного рішення діяла редакція постанови №1338 від 11.03.2026.

За змістом Положення №1338 оцінювання повсякденного функціонування проводиться експертною командою у відповідному закладі охорони здоров`я з використанням електронної системи та на підставі електронного направлення лікаря, до якого долучаються медичні та інші документи, необхідні для вирішення питання про встановлення інвалідності, її групи, строку та причини.

Пунктом 22 Положення №1338 передбачено перелік документів, які подаються для підтвердження відповідної причини інвалідності. Зокрема, у разі необхідності встановлення причини інвалідності у зв`язку з пораненням чи іншим ушкодженням здоров`я, одержаним від вибухонебезпечних предметів, значення має документальне підтвердження обставин такого поранення, у тому числі відомостями Єдиного реєстру досудових розслідувань, а у випадках, прямо передбачених зазначеним Порядком, також рішенням відповідної міжвідомчої комісії.

Водночас наведені положення не можуть тлумачитися ізольовано від мети процедури оцінювання та від фактичних обставин конкретної справи. Завдання експертної команди полягає не у формальному присвоєнні найбільш загальної причини інвалідності у разі відсутності окремого документа, а у встановленні на підставі всієї сукупності належних доказів об`єктивної причини стійкого порушення здоров`я особи.

Пунктом 23 Положення №1338 передбачено, що експертна команда фіксує причину інвалідності відповідно до документально підтверджених обставин, зокрема як загальне захворювання, травму чи поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, виконанням службових обов`язків, стримуванням збройної агресії Російської Федерації проти України, а також як поранення чи інше ушкодження здоров`я, одержане від вибухонебезпечних предметів.

Отже, визначення причини інвалідності має відповідати дійсній причині стійкого порушення здоров`я, яка підтверджена належними доказами, а не обмежуватися виключно формальним станом комплектності матеріалів на певний момент, якщо згодом відповідні обставини були належним чином підтверджені.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами оцінювання повсякденного функціонування позивача експертною командою прийнято рішення №34/26/1259/Р від 15.06.2026, яким установлено інвалідність із причиною «загальне захворювання».

Водночас зі змісту наявної у справі медичної документації вбачається, що стійке порушення здоров`я позивача пов`язане не із захворюванням у загальновживаному розумінні, а з наслідками тяжкої мінно-вибухової травми, отриманої 27.03.2026 під час ворожого обстрілу.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок такого обстрілу позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження мінно-вибухового характеру, які призвели, зокрема, до травматичної ампутації лівої верхньої кінцівки та стійкого порушення її функції.

Крім того, факт та обставини отримання позивачем відповідних ушкоджень стали предметом кримінального провадження №12026052260000412, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 438 Кримінального кодексу України.

Таким чином, у справі наявний належний документ, який підтверджує не лише сам факт отримання позивачем травми, а й обставини її виникнення унаслідок ворожого обстрілу під час збройної агресії Російської Федерації проти України.

Суд погоджується, що Положення №1338 передбачає спеціальний порядок документального підтвердження причин інвалідності, пов`язаних із пораненнями від вибухових речовин, боєприпасів та військового озброєння. Однак сам по собі факт відсутності відповідного витягу з ЄРДР у матеріалах електронної медико-експертної справи безпосередньо на момент первинного оцінювання не спростовує об`єктивно встановлених у подальшому обставин отримання позивачем мінно-вибухової травми.

У цьому аспекті суд розмежовує відсутність доказу на певному етапі адміністративної процедури та відсутність самого юридичного факту.

Неподання певного документа експертній команді на час первинного розгляду могло впливати на можливість встановлення відповідної причини інвалідності саме на той момент, однак воно не означає, що травма фактично була наслідком загального захворювання або що особа назавжди втрачає право на правильне визначення причини інвалідності після подання належних документів.

Інше тлумачення суперечило б як суті інституту оцінювання повсякденного функціонування, так і меті Закону №2961-IV, яка полягає у забезпеченні належного соціального захисту особи відповідно до реальної причини втрати здоров`я, а не у збереженні формально визначеної причини інвалідності всупереч встановленим фактичним обставинам.

Суд зауважує також на те, що відповідач у своїх запереченнях фактично визнає факт наявності витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12026052260000412, з якого вбачається, що позивач отримав мінно-вибухову травму на території населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Більше того, сам відповідач посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 08.12.2025 №1700 Дружківська територіальна громада належить до території активних бойових дій.

Тобто відповідач фактично не заперечує ні характеру травми, ні місця її отримання, ні того, що вона була отримана на території проведення заходів, пов`язаних зі стримуванням збройної агресії Російської Федерації проти України.

За таких обставин встановлення позивачу причини інвалідності як «загальне захворювання» очевидно не узгоджується з фактичним походженням стійкого порушення його здоров`я.

Щодо доводів відповідача про необхідність рішення міжвідомчої комісії суд зазначає, що відповідна вимога дійсно має враховуватися у випадках, прямо передбачених пунктом 22 Положення №1338, однак її застосування повинно здійснюватися з урахуванням конкретної правової категорії причини інвалідності, встановлення якої просить особа.

Зі змісту пунктів 22 та 23 Положення №1338 убачається, що нормативне регулювання розрізняє декілька самостійних причин інвалідності, зокрема травму чи поранення, пов`язані із захистом Батьківщини або стримуванням збройної агресії, та поранення чи інше ушкодження здоров`я, одержані від вибухонебезпечних предметів.

Отже, відповідач повинен був не механічно констатувати відсутність одного із документів, а встановити, яку саме причину інвалідності підтверджують наявні документи, до якої нормативної категорії вона належить та які саме документи необхідні для її встановлення.

Якщо ж для остаточного встановлення відповідної причини інвалідності законодавством передбачено додатковий документ міжвідомчої комісії, це могло бути підставою для необхідності його подання або для повторного розгляду питання після отримання такого документа, але не створювало підстав вважати мінно-вибухову травму позивача «загальним захворюванням».

Суд враховує, що адміністративний орган зобов`язаний приймати рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Застосування формальної причини «загальне захворювання» за наявності медичної документації про травматичну ампутацію внаслідок мінно-вибухової травми та підтверджених обставин ворожого обстрілу не відповідає критерію обґрунтованості, передбаченому частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також виходить із того, що встановлення правильної причини інвалідності має істотне значення для обсягу соціальних гарантій особи, а тому така причина повинна відповідати фактичним та документально підтвердженим обставинам втрати здоров`я.

За таких умов формальний недолік комплектності документів не може мати наслідком закріплення за особою причини інвалідності, яка очевидно не відповідає характеру отриманого ушкодження.

Отже, з системного аналізу положень Закону №2961-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 суд доходить висновку, що експертна команда при визначенні причини інвалідності зобов`язана встановити фактичне походження стійкого порушення здоров`я та співвіднести його з відповідною нормативно визначеною причиною інвалідності на підставі належних документів.

У цій справі наявними доказами підтверджується, що стійке порушення здоров`я позивача виникло внаслідок мінно-вибухової травми, отриманої під час ворожого обстрілу на території, віднесеній до території активних бойових дій, а тому визначення причини інвалідності як «загальне захворювання» не відповідає фактичним обставинам справи.

Сам факт того, що на час проведення первинного оцінювання певний документ не був долучений до електронної справи, не позбавляє позивача права після надання належного документального підтвердження вимагати приведення встановленої причини інвалідності у відповідність до фактичних обставин отримання ним ушкодження.

Відповідно, за умови оскарження рішення експертної команди та подання суду документів, які підтверджують обставини отримання мінно-вибухової травми, відповідач не вправі обмежитися посиланням лише на неповноту первинного пакета документів, а повинен забезпечити повторну оцінку питання про причину інвалідності з урахуванням усіх належних доказів.

Таким чином, суд доходить висновку, що визначення позивачу причини інвалідності як «загальне захворювання» без належної оцінки встановленого характеру травми, обставин її отримання та документів, що підтверджують ці обставини, є передчасним та необґрунтованим, а тому спірне рішення в цій частині не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню з покладенням на компетентний орган обов`язку повторно розглянути питання про встановлення причини інвалідності позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Судом установлено, що стійке порушення здоров`я позивача, яке стало підставою для встановлення йому ІІІ групи інвалідності, виникло не внаслідок загального захворювання, а є безпосереднім наслідком мінно-вибухової травми, отриманої 27.03.2026 під час ворожого обстрілу селища Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

На переконання суду, така обставина підтверджується не припущеннями позивача, а сукупністю узгоджених між собою доказів, які в їх взаємному зв`язку дозволяють чітко простежити причинно-наслідковий зв`язок між подією 27.03.2026, отриманими позивачем тілесними ушкодженнями та подальшим встановленням йому інвалідності.

Так, безпосередньо 27.03.2026 під час ворожого обстрілу позивач отримав тілесні ушкодження мінно-вибухового характеру, після чого був доставлений до закладу охорони здоров`я для надання невідкладної медичної допомоги. Цього ж дня відомості про відповідну подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у межах кримінального провадження №12026052260000412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 438 Кримінального кодексу України.

Подальшою медичною документацією підтверджено, що наслідком саме цієї мінно-вибухової травми стали травматична ампутація лівої верхньої кінцівки, формування ампутаційної кукси, синдром фантома кінцівки з больовим синдромом та виражене порушення рухової функції лівої верхньої кінцівки.

Отже, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про існування у позивача захворювання, яке могло б бути самостійною причиною встановленої йому ІІІ групи інвалідності.

Навпаки, наявні докази послідовно та однозначно вказують на те, що втрата здоров`я позивача та стійке обмеження його повсякденного функціонування настали саме внаслідок тяжкої мінно-вибухової травми, отриманої під час ворожого обстрілу.

За таких обставин визначення у пункті 17.1.10 витягу з рішення експертної команди №34/26/1259/В причини інвалідності як «загальне захворювання» не відповідає встановленим фактичним обставинам справи та характеру стійкого порушення здоров`я позивача.

Суд звертає увагу, що поняття «загальне захворювання» за своїм змістом не може охоплювати втрату здоров`я, яка є прямим наслідком конкретної зовнішньої травматичної події, обставини якої документально встановлені та підтверджені матеріалами кримінального провадження і медичною документацією.

Сам факт того, що під час первинного оцінювання експертна команда могла не мати у своєму розпорядженні всього обсягу документів, передбачених пунктом 22 Положення №1338 для встановлення спеціальної причини інвалідності, не надавав їй підстав визначати причиною інвалідності «загальне захворювання» за очевидної відсутності такого захворювання як причини втрати здоров`я.

Суд розмежовує відсутність на певний момент документа, необхідного для підтвердження конкретної спеціальної причини інвалідності, та відсутність самого факту відповідного поранення.

У спірних правовідносинах факт отримання позивачем мінно-вибухової травми під час ворожого обстрілу не спростований відповідачем та підтверджений належними доказами.

Відтак ненадання на момент первинного оцінювання окремого документа могло бути підставою для необхідності витребування такого документа, залишення відповідного питання невирішеним до його подання або повторного розгляду питання про причину інвалідності після отримання необхідного документального підтвердження, проте не могло бути належною правовою підставою для встановлення фактично неправильної причини інвалідності.

Разом з тим, відповідач у відзиві визнає наявність витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12026052260000412, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму у селищі Олексієво-Дружківка Дружківської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

Крім того, відповідач сам зазначає, що Дружківська територіальна громада належить до територій активних бойових дій та доходить висновку, що травму позивач отримав на території проведення заходів, пов`язаних зі стримуванням збройної агресії Російської Федерації проти України.

Таким чином, заперечення відповідача фактично підтверджують ключові обставини, на які посилається позивач: мінно-вибуховий характер травми, її отримання під час ворожого обстрілу та територіальний зв`язок події із бойовими діями.

За таких умов позиція відповідача про правомірність визначення причини інвалідності як «загальне захворювання» є внутрішньо суперечливою, оскільки одночасно визнається травматичне походження стійкого порушення здоров`я позивача та заперечується необхідність відображення цього факту у визначенні причини його інвалідності.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача й про те, що експертна команда була позбавлена будь-якої можливості діяти інакше через відсутність рішення міжвідомчої комісії.

Суд не заперечує обов`язковості документів, прямо визначених пунктом 22 Положення №1338, для встановлення відповідної спеціальної причини інвалідності. Водночас обов`язковість такого документального підтвердження не звільняє суб`єкта владних повноважень від необхідності належно дослідити характер ушкодження здоров`я особи та прийняти рішення, яке відповідає фактичним обставинам.

Більше того, наведене свідчить, що у разі недостатності документів для встановлення тієї причини інвалідності, на яку претендувала особа, експертна команда мала належним чином встановити, яких саме документів не вистачає, та вирішити питання відповідно до процедури, передбаченої Положенням №1338, а не підміняти фактичну причину стійкого порушення здоров`я іншою причиною, яка матеріалами справи взагалі не підтверджується.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути, зокрема, обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Обґрунтованість індивідуального акта передбачає не лише формальне посилання на норму законодавства, але й встановлення фактичних обставин, їх належну оцінку та наведення зрозумілих мотивів, з яких відповідні обставини призвели до конкретного висновку суб`єкта владних повноважень.

Однак спірне рішення експертної команди не містить мотивів, з яких за наявності встановленого діагнозу «мінно-вибухова поєднана травма», травматичної ампутації лівої верхньої кінцівки та документально підтвердженого ворожого обстрілу причиною інвалідності визначено саме «загальне захворювання».

Відповідачем не наведено і під час судового розгляду будь-яких медичних відомостей про захворювання позивача, яке за своїм характером та наслідками могло б спричинити встановлене стійке обмеження його життєдіяльності.

Таким чином, визначення причини інвалідності як «загальне захворювання» не ґрунтується на належно встановлених медичних фактах.

Суд ураховує й те, що правильне визначення причини інвалідності не є суто формальним записом у медико-експертній документації. Така причина має безпосередній вплив на правовий статус особи, характер та обсяг належних їй соціальних гарантій, пільг, компенсацій і реабілітаційних заходів.

Саме тому держава повинна забезпечити, щоб відомості про причину інвалідності відповідали реальним обставинам втрати здоров`я особи.

У цьому випадку характер ушкоджень позивача є особливо значним: внаслідок мінно-вибухової травми він втратив ліву верхню кінцівку, має ампутаційну куксу на рівні нижньої третини плеча, виражене порушення рухової функції та потребує протезування біонічним протезом.

Визнання причиною такого стійкого порушення здоров`я «загального захворювання» без будь-якого медичного підтвердження існування відповідного захворювання не відповідає ні фактичним обставинам, ні завданню процедури оцінювання повсякденного функціонування особи.

Водночас суд не підміняє експертну команду та не вирішує питання, що потребують спеціальних медичних знань. У межах цієї справи суд перевіряє дотримання відповідачем установленої процедури та критеріїв законності, обґрунтованості й добросовісності прийнятого рішення.

При цьому обставини отримання позивачем травми не є питанням медичного розсуду експертної команди, оскільки підтверджуються документами компетентних органів та медичною документацією. Завдання експертної команди полягає у правильній правовій та медико-експертній кваліфікації встановленого стійкого порушення здоров`я відповідно до передбачених законодавством причин інвалідності.

У контексті наведеного суд доходить висновку, що рішення експертної команди №34/26/1259/Р у частині встановлення позивачу причини інвалідності «загальне захворювання» прийняте без повного та належного врахування характеру отриманого ним ушкодження, обставин його виникнення та наявних доказів причинно-наслідкового зв`язку між ворожим обстрілом, мінно-вибуховою травмою, ампутацією кінцівки і стійким порушенням повсякденного функціонування.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України у справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів належними та достатніми доказами, що встановлення позивачу причини інвалідності «загальне захворювання» відповідало фактичному походженню стійкого порушення його здоров`я.

Посилання відповідача переважно стосуються відсутності на момент проведення оцінювання окремих документів, необхідних для встановлення спеціальної причини інвалідності, однак вони не доводять наявності у позивача загального захворювання, яке могло б бути причиною встановленої інвалідності.

Відсутність такого доказування має істотне значення, оскільки предметом спору є не лише питання достатності документів для встановлення певної спеціальної причини, а насамперед правомірність вже визначеної відповідачем причини «загальне захворювання».

Отже, суд доходить висновку, що відповідач не виконав встановленого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення в цій частині.

При цьому суд враховує, що на час судового розгляду матеріали справи містять додаткові документи, зокрема відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які підтверджують обставини отримання позивачем мінно-вибухової травми.

Наявність таких документів унеможливлює залишення спірного питання без повторного належного розгляду компетентним органом.

Саме під час повторного оцінювання відповідач повинен врахувати всі наявні документи, у тому числі відомості щодо кримінального провадження №12026052260000412, медичну документацію про характер і наслідки мінно-вибухової травми, обставини отримання ушкодження під час ворожого обстрілу, територію, на якій відбулася відповідна подія, а також інші документи, передбачені пунктом 22 Положення №1338.

За необхідності надання рішення міжвідомчої комісії чи іншого спеціального документа відповідач під час повторного розгляду повинен надати належну оцінку його наявності або відсутності саме в контексті тієї конкретної нормативної причини інвалідності, яка підлягає встановленню, а не використовувати відсутність такого документа для повторного автоматичного визначення причини «загальне захворювання».

Відповідно до статті 245 КАС України при задоволенні позову суд вправі обрати спосіб захисту, який забезпечить ефективне поновлення порушеного права.

Враховуючи, що питання встановлення конкретної причини інвалідності передбачає дослідження спеціальних медичних документів, визначення їх достатності відповідно до пунктів 22, 23 Положення №1338 та здійснення компетентним органом відповідного оцінювання, суд вважає належним способом захисту скасування рішення експертної команди в оскарженій частині та покладення на компетентний орган обов`язку повторно розглянути питання щодо причини інвалідності позивача з урахуванням висновків суду.

Такий спосіб захисту, з одного боку, забезпечує реальне відновлення права позивача на належний розгляд питання щодо фактичної причини його інвалідності, а з іншого не призводить до підміни судом експертної команди при вирішенні питань, віднесених законодавством до її компетенції.

Водночас під час повторного розгляду відповідач є зв`язаним правовою оцінкою суду щодо того, що встановлена рішенням №34/26/1259/Р причина інвалідності «загальне захворювання» не відповідає встановленим обставинам втрати здоров`я позивача та не може бути обґрунтована лише відсутністю на момент первинного оцінювання окремих документів.

Враховуючи наведене, суд встановив, що ІІІ група інвалідності позивачу встановлена внаслідок стійкого порушення здоров`я, яке виникло після отриманої 27.03.2026 під час ворожого обстрілу мінно-вибухової травми та травматичної ампутації лівої верхньої кінцівки. Причинно-наслідковий зв`язок між указаною подією, отриманим ушкодженням, його тяжкими наслідками та стійким обмеженням повсякденного функціонування підтверджений медичною документацією, матеріалами кримінального провадження №12026052260000412 та іншими доказами у справі. Натомість жодного доказу того, що встановлена позивачу інвалідність спричинена загальним захворюванням, відповідачем суду не надано. За таких обставин визначення експертною командою у пункті 17.1.10 витягу №34/26/1259/В причини інвалідності як «загальне захворювання» є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи та критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 КАС України. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/26/1259/Р у частині визначення причини інвалідності «загальне захворювання» та зобов`язання компетентного відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причини інвалідності позивача з урахуванням усіх наявних документів, фактичних обставин отримання 27.03.2026 мінно-вибухової травми внаслідок ворожого обстрілу та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає характеру порушеного права та забезпечує його ефективне поновлення, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №35/26/1259P експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний госпіталь", оформлене Витягом номер 34/26/1259В від 15.06.2026 в частині визначення причини інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний госпіталь" внести зміни у рішення №35/26/1259Р від 15.06.2026, в якому причину інвалідності ОСОБА_1 замість "загальне захворювання" вказати "поранення отримане внаслідок бойових дій".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Експертної команди з оцінювання повсякденого функціонування в особі Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний госпіталь"судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Експертна команда з оцінювання повсякденого функціонування в особі Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний госпіталь" (вул. Деражненська, 39,с-ще Клевань,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35311, ЄДРПОУ/РНОКПП 05506690)

Суддя Н.В. Друзенко