Рішення № 139444199, 03.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10672/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 20.11.2025 року №1636025-2409-1553-UA51100070000063635,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 20.11.2025 року №1636026-2409-1553-UA51100070000063635,

стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) на мою користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позтвач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно прийняті контролюючим органом незаконно та протиправно, оскільки у його власності перебувають об`єкти нерухомості, які відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. За наведеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову зазначивши, що відповідно до підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Національного класифікатора будівель та споруд HK 018-2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності cy6сктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій позивач наполягав на задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 20.06.2017 р. та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 38.32 Відновлення відсортованих відходів (основний), 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; 22.22 Виробництво тари з пластмас; 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 38.11 Збирання безпечних відходів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно правовстановлюючих документів, до грудня 2022 року, за вказаною адресою площа належного позивачу нерухомого майна становила 3886,2 кв.м., в т.ч. адміністративно побутовий корпус загальною площею 812,1 кв.м. (відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 віднесено до групи «Будівлі офісні» (код 122)) та інші будівлі загальною площею 3074,1 кв.м., які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 віднесено до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125), а саме: тепло вузол 18,5 кв.м, сарай 209,1 кв.м., цех -2846,5 кв.м.

З грудня 2022 року загальна площа належного Позивачу нерухомого майна за вказаною адресою збільшилася і становить 6109,7 кв.м.

Із загальної площі нерухомого майна - 806,5 кв.м. займає адміністративно побутовий корпус, який відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 віднесено до групи «Будівлі офісні» (код 122) та 5303,2 кв.м. інші будівлі, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 віднесено до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125), а саме: прохідна 6,0 кв.м, чотири виробничі будівлі плошею 2924,8 кв.м, 731,6 кв.м, 941,4 кв.м, 660,8 кв. м, теплогенераторна 20,1 кв.м, господарська будівля 18,5 кв.м.

За адміністративно побутовий корпус площею 806,5 кв.м згідно податкового повідомлення-рішення від 14.03.2025 № 0030258-2409-1521-UA51100070000063635 мною 19.03.2025 вже сплачено податок на нерухоме майно за 2022 рік у сумі 48387,63 грн.

01.07.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІТОЛАН», в особі заступника директора Оріщина Юрія Степановича, укладено договір Оренди нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 вказаного договору з метою підвищення ефективності використання майна «Орендодавець» передає, a «Орендар» приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно у вигляді: нежитлові виробничі приміщення цеху площею 1571.8 кв.м. Об`єкт оренди передається Орендарю з метою розміщення технологічного та виробничого обладнання Орендаря, а також здійснення господарської діяльності.

Пунктом 3 вказаного договору визначено, що орендна плата складає в 5 (п`ять) гривень без ПДВ за один квадратний метр орендованої площі за один місяць оренди. Розмір орендної плати не може бути змінений в односторонньому порядку, а може бути змінений лише за погодженням Сторін, шляхом укладання Додаткової угоди до Договору. Орендар здійснює оплату до 15 числа поточного місяця оренди.

Крім того, між ОСОБА_1 та ТОВ «ВТОР-РЕСУРСИ» укладено договір Оренди нерухомого майна № 2 від 01.08.2022 року за умовами якого з метою підвищення ефективності використання майна «Орендодавець» передає, а «Орендар» приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно у вигляді: нежитлові виробничі приміщення цеху площею 1079,8 кв.м. та трансформаторної площею 59,3 кв.м., позначені на Схемі №1 до цього Договору (Надалі за текстом «Об`єкт», за адресою: 67832 Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Ентузіастів, 10 Е. Об`єкт оренди передається Орендарю з метою розміщення технологічного виробничого обладнання Орендаря.

Пунктом 3 вказаного договору визначено, що орендна плата складає в 5 (п`ять) гривень без ПДВ за один квадратний метр орендованої площі за один місяць оренди. Розмір орендної плати не може бути змінений в односторонньому порядку, а може бути змінений лише за погодженням Сторін, шляхом укладання Додаткової угоди до Договору. Орендар здійснює оплату до 15 числа поточного місяця оренди.

Позивач зазначає, що у решті будівель, як фізична особа-підприємець, у відповідності до реєстраційних документів, в 2022 році позивач здійснювала свою підприємницьку діяльність, а саме виробництво тари із пластмас (КВЕД 22.22, секція С) та відновлення відсортованих відходів (КВЕД 38.32 секція Е).

ГУ ДПС в Одеській області в автоматичному режимі Бахтігозіній В.Ю. було сформовано податкові повідомлення рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: за 2022 рік від 20.11.2025 № 1636026-2409-1553-UA51100070000063635 у сумі 115 776,38 грн; за 2022 рік від 20.11.2025 № 1636025-2409-1553-UA51100070000063635 у сумі 16 547,10 гривень.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 20.11.2025 № 1636025-2409-1553-UA51100070000063635 та від 20.11.2025 № 1636026-2409-1553-UA51100070000063635 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 ПК України.

Пунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із положеннями пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема, господарські (присадибні) будівлі-допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

У відповідності до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою ж оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, спірним в даній справі є питання правомірності не застосування податковим органом при прийнятті оскаржуваного ППР пільги по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Положеннями пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, належать будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Так, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 сформовано висновок, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює. Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила. При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до таких висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 року у справі № 440/359/20 вказав, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці.

Суд при вирішенні спору враховує висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 10.07.2025 у справі № 120/11299/24, згідно яких застосування підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України передбачає наявність таких умов:

- об`єкт нерухомості віднесений до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023;

- основна діяльність суб`єкта господарювання (юридичної або фізичної особи) класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

- об`єкт використовуються за призначенням у господарській діяльності та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Судом встановлено, що згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, виробничі та невиробничі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3886,2 кв. м, 27.12.2022 при проведені реєстрації змін розподілу загальна площа змінена на 6109,7 кв. метрів.

Також встановлено та підтверджується позивачкою, що 01.07.2022 року та 01.08.2022 року між нею - ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІТОЛАН», ТОВ «ВТОР-РЕСУРСИ», відповідно, укладено договори оренди нерухомого майна, відповідно до яких позивачкою надаються в оренду виробничі приміщення цеху площею 1571,8 кв.м. та 1079,8 кв.м.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що частина нежитлових будівель, загальною площею (кв.м): 2924,8 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , здається в оренду та станом на 2022 рік вказані договори є чинними.

Разом з тим, вказана обставина (надання в оренду), прямо вказана у пп. "є" підпункту 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України як умова, що виключає ненарахування податку.

Отже, належний позивачу на праві приватної власності об`єкт нерухомості, не підпадає під дію пп. «є» п. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України, у зв`язку з чим є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також позивачкою не надано жодного належного доказу щодо наявності у неї пільги на звільнення від сплати несплату податку на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлових приміщень.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено відсутність у позивачки обов`язкових ознак про наявності підстав для звільнення його від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлових приміщень, згідно п.п. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Між тим, судом встановлено, що за адміністративно побутовий корпус площею 806,5 кв.м згідно податкового повідомлення-рішення від 14.03.2025 № 0030258-2409-1521-UA51100070000063635 мною 19.03.2025 вже сплачено податок на нерухоме майно за 2022 рік у сумі 48387,63 грн.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт нерухомого майна виробничі та нежитлові будівлі загальною площею 6109,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Інших об`єктів не зареєстровано, а отже адміністративно-побутовий корпус площею 806,5 кв.м входить в загальну площу нерухомого майна (6109,0 кв.м).

Відтак, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням адміністративно-побутового корпусу площею 806,5 кв.м, за який вже сплачено податок, відповідно, в цій позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірне рішення частковому скасуванню.

Щодо іншої частини нерухомого майна позивачку не звільнено від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому спірне рішення в частині нарахування позивачці грошового зобов`язання в решті суми є правомірним та скасуванню не підлягає.

Отже повідомлення-рішення від 20.11.2025 року №1636026-2409-1553-UA51100070000063635 підлягає частковому скасуванню як неправомірне.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).

Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 20.11.2025 року №1636026-2409-1553-UA51100070000063635, в частині нарахування суми грошового зобов`язання у розмірі 48387,63 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1331,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко