Постанова № 13944360, 17.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17.02.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-8607/10/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді желєзного І.В. при секретарі судового засідання Непомняща А.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомКП "Житлово-експлуатаційне об’єднання", вул. Паркова, 5,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55001 доЮжноукраїнська ОДПІ, вул. Комсомольска, 3,м. Южноукраїнськ,55000 проскасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2010 р. №0001551502/3, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Южноукраїнської об’єднаної державної податкової інспекції від 07.12.2010 №0001551502/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18368,20грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податного зобов’язання. Не погоджуючись з підставами застосування штрафних санкцій та вказавши на порушення відповідачем правил оформлення результатів перевірки, позивач просив про задоволення позову.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши про законність дій по проведенню перевірки та правомірність рішення про визначення за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податного зобов’язання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову. Доводи позивача про неправомірність дій відповідача щодо застосування штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими, виходячи з наступного.

          Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання»перебуває на податкову обліку в Южноукраїнській об’єднаній податковій інспекції.

За платіжними дорученнями №2540 від 30.12.2009 (100100,00грн.), №2541 від 30.12.2009 (83582,00грн.) позивачем здійснено платежі по сплаті податку на додану вартість згідно податкової декларації за листопад 2009 року (в платіжному дорученні зазначено призначення платежу) при наявності податкового боргу за вересень 2009 року. В зв’язку з чим контролюючим органом правомірно віднесено здійсненні платежі в рахунок податкового боргу, що виник раніше.

09.06.2010 відповідачем правомірно на підставі ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. За наслідками проведення перевірки контролюючим органом складено акт № 30/1502-125/1/31537375 від 11.06.2010, в якому зазначено про порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема встановлено несвоєчасну сплату до бюджету податку на додану вартість за декларацією позивача за листопад 2009 року: при граничному терміні сплати узгодженого зобов’язання до 30.12.2009 року, фактичну сплату виконано 19.01.2010 та 20.01.2010 відповідно до платіжних доручень від 19.01.2010 №110, №111, №112 та від 20.01.2010 №113, №114.

          За результатами перевірки контролюючим органом правомірно прийнято податкове-повідомлення рішення від 07.12.2010 №0001551502/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податного зобов’язання в розмірі 18368,20грн..

          Правовідношення, що були предметом судового дослідження, врегульовані Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни. Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Платник податку на додану вартість підприємств відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" несе відповідальність у вигляді застосування штрафу за підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону у разі порушення установлених цим Законом граничних термінів сплати суми податкового зобов’язання, зазначеної у поданій податковій декларації, а саме :

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу ;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу ;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.5.4 розділу 5 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої Наказом ДПА № 37 від 12.05.1994 р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 18.10.2001 р. № 887/6078, операції здійснюються в картках особових рахунків у хронологічному порядку. Облік надходження платежів в картках особових рахунків здійснюється у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Таким чином, сплачені суми по податку на додану вартість в грудні 2009 року правомірно зараховані контролюючим органом в картці особового рахунку платника податків в хронологічному порядку. Податковий борг по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 183682 грн. було погашено позивачем платіжними дорученнями від 19.01.2010р. № 110,111,11 та від 20.01.2010р. №113,114.

Судження позивача про безпідставність зміни контролюючим органом призначення платежу за платіжними дорученнями №2540 від 30.12.2009, №2541 від 30.12.2009 (в яких позивачем зазначено призначення платежу по сплаті податку на додану вартість згідно податкової декларації за листопад 2009 року) не ґрунтуються на приписах чинного на час розгляду справи законодавства. Так, логіко-граматичне тлумачення п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказує на те, що імперативні приписи про погашення податкового боргу в порядку черговості визначають обов’язок контролюючого органу провести зарахування платежів податкового боргу платника податків в черговості його виникнення незалежно від зазначення суб’єктом господарювання в платіжному документі спрямованості такого платежу (податкового боргу) за певний період.

У випадку, що є предметом судового дослідження, контролюючий орган для погашення податкового боргу з податку на додану вартість, який виник раніше (в вересні 2009 року) за результатами апеляційного та судового оскарження рішень контролюючого органу (Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2009, справа №22а-1260/08), правомірно використав здійснені позивачем платежі з податку на додану вартість за платіжними дорученнями №2540 від 30.12.2009 та №2541 від 30.12.2009.

Відповідно до ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи дії суб’єкта владних повноважень в контексті приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, в правовідношенях, що були предметом судового дослідження (при проведені перевірки позивача та прийняття податкового повідомлення-рішення), діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

          Вищенаведене є підставою для відмови в задоволені позову.

Керуючись ст.ст.98, 158-163, 167 КАС України,

           П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                           І. В. Желєзний