Рішення № 139443289, 01.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/1086/25

пр. № 2/759/456/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9), третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про звільнення майна та коштів з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить зняти з усього його майна та коштів арешт, який накладено Святошинським ВДВС у м.Києві.

Дану позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Святошинським ВДВС здійснювалося виконавче провадження НОМЕР_1, в якому він був наділений статусом боржника. Водночас, постановою державного виконавця від 23.12.2021 виконавчий документ повернуто стягувачу. Однак, виконавцем не вирішено питання про зняття арешту із майна, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 16.01.2025 позовну заяву залишено без руху.

23.01.2025 позивачем усунено допущені недоліки.

Ухвалою від 27.01.2025 відкрито провадження, справу вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) учасників справи на 18.11.2025 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд доходить таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) викладено висновки про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний податковий орган, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість перед Головним управлінням державної податкової служби у м. Києві, що підтверджується листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області (т. 1 а.с. 8).

Зважаючи на те, що боржником не було виконано вимоги державного органу, останній звернувся до державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві, який постановою від 19.11.2019 відкрив виконавче провадження НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 12).

В рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 27.11.2019 про арешт грошових коштів ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 13).

Крім того, 02.04.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на належне боржнику ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно (т. 1 а.с. 15).

23.12.2021 постановою державного виконавця у даному виконавчому провадженні було повернуто стягувачу виконавчий документ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 16).

Отже, суд констатує, що із даним позовом звертається боржник, на майно якого накладено арешт в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1.

ВІдтак, суд доходить висновку, що у даному випадку ОСОБА_1 був позбавлений можливості звернутися до суду із позовною заявою, яка підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Окремо суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Зважаючи на те, що виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито на підставі виконавчого документа податкового органу, а не виконавчого листа, виданого за результатами розгляду цивільної справи, то ОСОБА_1 позбавлений процесуальної можливості звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, яка полягає у не знятті арешту із належного йому майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі №340/25/19 зазначила, що для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

У постанові від 20.06.2025 у справі №380/6165/24 Верховним Судом витлумачено Оскільки позивач є стороною виконавчого провадження з виконання виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса), звернення його до суду обумовлено незаконною бездіяльністю відповідача щодо незняття арешту з майна позивача у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, цей спір віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 звертається до суду із позовною заявою, яка фактично не може бути подана, оскільки єдиним належним механізмом захисту його прав у даному випадку є саме подача позовної заяви, предметом якої є бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту арешту із належного йому майна, яка підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 274-279, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9), третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про звільнення майна та коштів з-під арешту - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами зад правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.