Ухвала суду № 139443114, 03.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46888/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання цивільного позивача в особі директора ТзОВ «РОЗА-Л» ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72026101010000018 від 20.08.2026, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник - директор ТзОВ «РОЗА-Л» ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту із забороною користування та розпорядження на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186600:04:008:0056, 3223186200:05:008:0022, 3223110100:06:004:0004, власником якого є ПАТ «Обухівське», (код ЄДРПОУ 00857284).

В обґрунтування клопотання заявник вказує, що у провадженні Територіального управління БЕБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72026101010000018 від 20.08.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження директором Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», ОСОБА_4 подано цивільний позов, в порядку, передбаченому ст. 128 КПК України, з огляду на те, що відповідно до матеріалів досудового розслідування зазначається, що невстановлені слідством службові особи ПАТ «Обухівський» (код ЄДРПОУ 00857284) за попередньою змовою з посадовими особами та посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Рівненський області та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, внесли завідомо неправді відомості до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:06:004:0004, 3223186600:04:008:0056, 3223186200:05:008:0022, внаслідок цього відбулася рейдерське захоплення землі через подвійну державну реєстрацію, а саме державна реєстрація права власності пайовиків близько 800 осіб, та державна реєстрація права постійного користування ПрАТ «Обухівське» щодо одних і тих самих земельних ділянок, що спричинили тяжкі наслідки, а Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» завдано значних матеріальних збитків, а, тому, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), яка відповідає п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі ч. 4 цієї статті підлягає арешту.

У прохальній частині клопотання заявник просив здійснювати розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Власник майна, у судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалася.

Вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В контексті зазначеної у клопотанні прокурора мети накладення арешту, з метою забезпечення цивільного позову, слідчий суддя зазначає наступне.

За правилами ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У поданому заявником клопотанні додано витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно, однак у них не міститься відомостей, що власником таких ділянок є ПрАТ «Обухівське», також у клопотанні та доданих до нього матеріалах не міститься відомостей щодо вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, що не дає можливості суду визначити співмірність такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з заявленими у цивільних позовах вимогами.

Згідно ч.1 ст.173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на зазначене вище, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання заявника про накладення арешту на майно.

Керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_5