Ухвала суду № 139442979, 02.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

02.09.2026 Справа № 756/13847/26

Унікальний номер 756/13847/26

Номер провадження 2-з/756/122/26

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

02 вересня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,

УСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом, в якому просить припинити стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18.03.2013 року у справі № 756/2080/13-ц, починаючи з дати набрання законної сили рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.08.2025 року у справі № 756/11444/24.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке здійснюється у виконавчому провадженні № 74248329 на підставі виконавчого листа виданого Оболонськм районним судом м. Києва у справі № 756/2080/13-ц.

Ознайомившися з заявою та доданими до неї матеріалами суддя приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Форма та зміст заяви про забезпечення позову мають відповідати вимогам ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу заяви про забезпечення доказів або позову справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на дату звернення становить 665,60 грн.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову заявник, як у поданій ній позовній заяві, посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

До заяви про забезпечення позову долучив посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 2023 року.

За приписами п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначено, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У ст. 22 цього ж Закону зазначено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N 490/8128/17.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 вересня 2024 року по справі № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24) зазначила що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.

Предметом позову є припинення стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення суду.

При цьому, зі змісту позову у цій справі не убачається та позивачем не обгрунтовано, що позов стосується соціального захисту позивача, саме, як учасника бойових дій. Відтак не встановлено підстав про звільнення позивача від сплати судового збору за подачу даної позовної заяви.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення суду, залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України, у зв`язку з невиконанням вимог ч. 4 ст. 177 цього Кодексу, а саме: несплатою позивачем судового збору у визначеному законом розмірі.

У зв`язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що вимоги ОСОБА_1 пов`язані з порушенням його соціального захисту, як учасника бойових дій.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_1 пільг зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

За змістом ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а тому підлягає поверненню заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 153, 353-355 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя І.В. Белоконна