Ухвала суду № 139442752, 25.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9445/18

№ 1-кп/755/116/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110030006326 від 26.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110030006326 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово викликався у судові засідання, до суду вкотре не з`являвся, хоча йому відомо про розгляд кримінального провадження, оскільки, раніше приймав участь у судових засіданнях, однак, у подальшому до суду не з`являвся.

Крім того, ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано привід, однак, до суду останній так і не з`являвся, ухвали суду не виконані.

Згідно з наданими до суду рапортами, у ході виконання ухвал суду було здійснено ряд першочергових оперативно-розшукових заходів щодо встановлення місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_5 , проте, позитивного результату отримано не було.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 липня 2026 року було оголошено у розшук обвинуваченого ОСОБА_5 та надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а кримінальне провадження відносно останнього зупинено до його розшуку.

У подальшому, до суду надійшов з Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві протокол затримання особи, обвинуваченої у вчиненні злочину від 24.08.2026 року, відповідно до якого, 24.08.2026 року о 18 годині 55 хвилин, було затримано обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28.07.2026 року, та останнього доставлено до Дніпровського районного суду м. Києва, у зв`язку з чим, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.08.2026 року відновлено судове провадження у даному кримінальному провадженні та призначено судове засідання для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та для розгляду кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор, клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримала, просила задовольнити з наведених у ньому підстав, зазначивши, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи обізнаним з пред`явленим обвинуваченням, може переховуватись від суду. Зокрема, за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , передбачено покарання у виді позбавлення волі, що може бути сприйняте останнім як більш небезпечне, ніж переховування від суду, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, шляхом підмовляння, підкупу чи погроз може схиляти останніх до дачі неправдивих показань та відмови від прийняття участі у судових засіданнях, що негативно вливатиме на хід розгляду кримінального провадження, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 перебувають на розгляді у Шевченківському та Печерському районних судах м. Києва інші кримінальні провадження за обвинуваченням у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень, на підтвердження чого, прохала долучити відповідні ухвали. Все вищенаведене свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_5 продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим, прохала задовольнити клопотання.

Захисник ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання, зазначивши, що прокурор посилається на наявність ризиків, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 може вчиняти злочини, однак, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа не може вважатися винуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку, а прокурор просить застосувати до його підзахисного найсуворіший запобіжний захід без будь-яких для цього підстав та не доведено наявність зазначених нею ризиків. Єдиним наявним ризиком може бути ухилення його підзахисного від явки до суду, однак, такі обставини неявки можуть вважатися наявними якщо особа належним чином повідомлена про явку до суду, а у зв`язку з чим, ОСОБА_5 не з`являвся до суду, прокурором інформації не надано.

Обвинувачений ОСОБА_5 щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, зазначивши, що він не переховувався, а перебував на лікуванні, зокрема, три місяці назад у нього народилася дитина і раніше він постійно з`являвся до суду. Крім того, має хвору матір, якій потрібна допомога.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також, на конкретні обставини кримінального провадження та його особу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, що стосується питання доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, може переховуватись від суду, перебував у розшуку, обов`язки, передбачені ст. 42 КПК України, не виконував.

Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 369-372, 376 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 22 жовтня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 266 240 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя