Рішення № 139442172, 02.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 рокусправа № 380/13552/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 через застосування коефіцієнтів пониження, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01.03.2026 виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнтів пониження, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України (міліції), особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та з 11.12.2000 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року в адміністративній справі № 380/3789/26, яке набрало законної сили 28 травня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.03.2026 ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити з 01.03.2026 ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимального розміру, з урахуванням суми індексації, встановленої відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

17 червня 2026 року на виконання зазначеного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року. За наслідками цього перерахунку повний розрахований підсумок пенсії позивача з усіма підвищеннями, щомісячною доплатою за постановою КМУ № 713 та належними сумами індексацій склав 28 454,89 грн. Проте відповідач застосував до нарахованої суми пенсії понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». У результаті застосування коефіцієнта 0,5 до суми перевищення 10 прожиткових мінімумів розмір щомісячної пенсійної виплати позивача зменшено до 27 202,45 грн, а суму доплати на виконання судового рішення за період з 01.03.2026 по 30.06.2026 виплачено у заниженому розмірі (5 009,80 грн замість повної суми).

Позивач стверджує, що застосування понижуючих коефіцієнтів за Постановою № 1778 є прихованим повторним обмеженням його пенсійної виплати максимальним розміром, спрямованим на ухилення органу влади від належного та добросовісного виконання остаточного судового рішення у справі № 380/3789/26. На переконання позивача, вказані дії відповідача порушують норми статей 8, 17, 19, 46 та 64 Конституції України, приписи спеціального Закону № 2262-XII, нівелюють висновки Конституційного Суду України щодо неконституційності будь-яких обмежень пенсій захисників Батьківщини та суперечать обов`язковій правовій позиції Верховного Суду.

Ухвалою від 02 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

17 липня 2026 року представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав відзив на позовну заяву, в якому просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (25 950,00 грн станом на 2026 рік). Окрім цього, відповідач посилається на статтю 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та прийняту на її виконання постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, якими на період дії воєнного стану запроваджено тимчасовий спеціальний порядок фінансування видатків державного бюджету та визначено обов`язкові коефіцієнти зменшення виплат спеціальних пенсій, що перевищують 10 прожиткових мінімумів. Відповідач наголошує, що зазначені коефіцієнти не підлягають застосуванню виключно до військовослужбовців, які брали безпосередню участь в АТО/ООС чи у заходах оборони України від агресії РФ після лютого 2014 року, до кола яких позивач не належить. Також відповідач зазначає, що встановлені законом соціально-економічні права не є абсолютними і держава має право здійснювати пропорційний перерозподіл бюджетних коштів в умовах воєнного стану.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ), що безстроково підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 06 грудня 2023 року.

Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України, проходив публічну службу на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативної установки управління карного розшуку УМВС України у Львівській області у спеціальному званні «майор». Наказом УМВС України у Львівській області від 09 грудня 2000 року № 053 о/с його звільнено зі служби у відставку за станом здоров`я (через хворобу) з вислугою 16 років 05 місяців 19 днів у пільговому обчисленні.

З 11 грудня 2000 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пенсійна справа № 9116237 - МВС) у розмірі 80% грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року в адміністративній справі № 380/3789/26, яке набрало законної сили 28 травня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.03.2026 ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити з 01.03.2026 ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимального розміру, з урахуванням суми індексації, встановленої відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

17 червня 2026 року на виконання судового рішення у справі № 380/3789/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року.

Відповідно до електронного документа «Перерахунок пенсії» від 17.06.2026 за особовим рахунком пенсійної справи № 9116237 повний нарахований підсумок пенсії позивача з усіма встановленими надбавками, індексаціями та судовими доплатами склав 28 454,89 грн, до структури якого увійшли:

базовий розмір пенсії (15 218,07 грн Ч 80%) - 12 174,46 грн;

індексація базового ОСНП за 2022 рік - 1 704,42 грн;

індексація базового ОСНП за 2023 рік - 1 500,00 грн;

індексація базового ОСНП за 2024 рік - 1 224,16 грн;

індексація базового ОСНП за 2025 рік - 1 500,00 грн;

індексація базового ОСНП за 2026 рік (12,1%) - 2 190,47 грн;

збільшення основного розміру пенсії (25% від суми 20 293,51 грн відповідно до статті 21 Закону) - 5 073,38 грн;

щомісячна доплата до 2 000 грн згідно з постановою КМУ від 14.07.2021 № 713 - 2 000,00 грн;

підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - 1 038,00 грн;

підвищення особам з інвалідністю війни ІІ групи (при виконанні обов`язків військової служби / служби в ОВС) - 50,00 грн.

Разом з тим, як беззаперечно підтверджується змістом того ж електронного документа перерахунку пенсії від 17.06.2026, відповідач під рядком нарахованого підсумку пенсії ввів показник: «Пониження суми 28 454,89 згідно ПКМУ № 1778 від 30.12.2025: 27 202,45 грн».

З деталізації зазначеного розрахунку пенсійного органу встановлено, що відповідач:

частину пенсії у межах 10 розмірів прожиткового мінімуму (діапазон до 25 950,00 грн) залишив без змін із коефіцієнтом 1,0;

до суми перевищення десяти прожиткових мінімумів у розмірі 2 504,89 грн (28 454,89 грн - 25 950,00 грн = 2 504,89 грн), що перебуває у діапазоні від 10 до 11 прожиткових мінімумів, застосував понижуючий коефіцієнт 0,5, унаслідок чого нарахував до виплати лише половину цієї суми - 1 252,45 грн (2 504,89 грн Ч 0,5 = 1 252,45 грн), протиправно зрізавши 1 252,44 грн належної щомісячної виплати.

Унаслідок вказаного розрахунку фактичний щомісячний розмір виплати пенсії позивача з 01 липня 2026 року склав лише 27 202,45 грн замість нарахованої та визначеної суми 28 454,89 грн.

Крім того, відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 9116237 від 17 червня 2026 року сума доплати на виконання рішення суду за минулий період з 01 березня 2026 року по 30 червня 2026 року (за 4 місяці) визначена відповідачем не як різниця між нарахованою сумою 28 454,89 грн та раніше виплаченою сумою 25 950,00 грн (що повинно було становити 2 504,89 грн Ч 4 = 10 019,56 грн), а виходячи суто із заниженого розміру пенсії із застосуванням коефіцієнта пониження (27 202,45 грн - 25 950,00 грн = 1 252,45 грн Ч 4 місяці), що склало лише 5 009,80 грн.

Листом від 22 червня 2026 року № 1300-0303-8/98816 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 380/3789/26 його пенсію перераховано, і з 01.07.2026 її розмір становить 27 202,45 грн, а сума доплати за період з 01.03.2026 по 30.06.2026 складає 5 009,80 грн, пославшись на статтю 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Порядок, затверджений Постановою Кабміну №1778.

Вважаючи зазначені дії пенсійного органу щодо невиплати пенсії у повному встановленому судом та законом обсязі та застосування до її нарахованого підсумку коефіцієнтів пониження за Постановою № 1778 протиправними, такими, що нівелюють обов`язковість судового рішення та грубо обмежують конституційне право на соціальний захист, позивач звернувся за судовим захистом до адміністративного суду.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно з частиною третьою статті 8 Основного Закону норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений конституційний імператив встановлює межі правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень, виключаючи будь-який суб`єктивний розсуд, дискреційне звуження змісту прав або застосування неконституційних механізмів, наслідком яких є погіршення правового становища особи чи протиправне урізання гарантованих державою соціальних виплат.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах внутрішніх справ, Національній поліції, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, та деяких інших осіб, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII).

Відповідно до абзацу другого преамбули та статті 1-1 Закону № 2262-XII цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

При цьому приписом частини третьої статті 1-1 Закону № 2262-XII встановлено: зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 21 Закону № 2262-XII встановлено розміри пенсій по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, а статтею 64 цього ж Закону передбачено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку та підвищенню відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Щодо неконституційності та неможливості застосування будь-яких обмежень максимального розміру військових пенсій суд акцентує увагу на тому, що Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими встановлювалося обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), і вони втратили чинність з 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини Рішення № 7-рп/2016 наголосив, що військова служба пов`язана з виконанням особливих обов`язків щодо захисту Вітчизни з високим ступенем ризику для життя і здоров`я. Тому встановлені державою додаткові заходи соціального забезпечення, пільги і компенсації не можуть бути звужені, скасовані чи обмежені, а обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного соціального захисту осіб, передбачених статтею 17 Конституції України.

Згідно зі статтею 151-2 та частиною другою статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими, остаточними і такими, що не підлягають оскарженню. Норми, визнані неконституційними, втрачають чинність безпосередньо з дня ухвалення рішення.

У постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 та від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 сформований висновок: внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII зміни до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII стосувалися суто продовження дії обмеження пенсій до кінця 2017 року і не відновили дію норми, визнаної неконституційною. Відтак починаючи з 20 грудня 2016 року у спеціальному Законі № 2262-XII відсутня правова норма, яка б встановлювала обмеження максимального розміру пенсії, а застосування норм Закону України № 3668-VI до правовідносин військових пенсіонерів є протиправним через пріоритет спеціального законодавства над загальним.

Преюдиційне значення для сторін цього спору має рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 380/3789/26, яке набрало законної сили 28 травня 2026 року. Зазначеним рішенням суд уже констатував протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.03.2026 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром (25 950,00 грн) та зобов`язав відповідача провести виплату пенсії з урахуванням індексації за постановою КМУ № 236 без обмеження максимального розміру. Відповідно до статті 370 КАС України та частини четвертої статті 78 КАС України вказані правові обставини та обов`язки є безспірними, преюдиційними і не підлягають повторному доведенню.

Щодо неправомірності застосування відповідачем статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 суд зазначає таке:

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені зокрема відповідно до Закону № 2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України 30 грудня 2025 року прийняв постанову № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», встановивши шкалу обмежувальних понижуючих коефіцієнтів від 0,5 до 0,1.

Суд підкреслює, що Конституційний Суд України неодноразово та послідовно констатував: закони про Державний бюджет України не можуть скасовувати чи змінювати обсяг прав, гарантій і компенсацій, передбачених іншими законами України, а також змінювати матеріально-правове регулювання суспільних відносин, оскільки призначення закону про держбюджет зводиться виключно до встановлення доходів та видатків держави.

Зміна спеціального пенсійного регулювання через бюджетний закон порушує статтю 1-1 Закону № 2262-XII, за якою зміна умов і норм пенсійного забезпечення може здійснюватися виключно шляхом внесення безпосередніх змін до Закону № 2262-XII або Закону № 1058-IV.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на правовий режим воєнного стану як на законну підставу для застосування понижуючих коефіцієнтів.

Частиною другою статті 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статей 2, 6 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану, зазначається виключно в указі Президента України про введення воєнного стану, затвердженому Верховною Радою України.

Статтею 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, чітко встановлено вичерпний перелік статей Конституції України, права за якими можуть тимчасово обмежуватися (статті 30 34, 38, 39, 41-44, 53).

Конституційні права громадян на соціальний захист за статтею 46 Конституції України та гарантії захисників Вітчизни за статтею 17 Конституції України Указом Президента України № 64/2022 не обмежувалися і не підлягають звуженню в умовах воєнного стану. Отже, запровадження Законом про Державний бюджет та підзаконною постановою Уряду спеціального урізання пенсій з посиланням на воєнний стан прямо суперечить статті 64 Конституції України та положенням Указу Президента України.

Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Такий обов`язок суду закріплений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 та постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, де наголошено, що суди не повинні застосовувати нормативні положення, які суперечать Конституції, незалежно від факту їх оскарження чи формальної чинності на день розгляду справи.

Окрім цього, питання неправомірності застосування статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1778 до пенсій за Законом № 2262-XII уже отримало оцінку суду касаційної інстанції. У постанові Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 580/1002/26 сформовано такий правовий висновок: застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778, якими передбачено виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України. Дії пенсійного органу щодо виплати пенсії із застосуванням коефіцієнтів зменшення не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх судів та суб`єктів владних повноважень.

Відтак, застосування відповідачем коефіцієнтів пониження за Постановою № 1778 до перерахованої на виконання судового рішення пенсії ОСОБА_1 призвело до прихованого протиправного урізання пенсії, що є протиправним діянням суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідач як орган Пенсійного фонду не довів суду правомірності застосування обмежувальних коефіцієнтів до пенсійної виплати позивача, призначеної за спеціальним Законом № 2262-XII.

З огляду на повне задоволення адміністративного позову дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення виплати пенсії позивача підлягають визнанню протиправними, а відповідача належить зобов`язати провести виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів за Постановою № 1778 та без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 березня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно зі статтею 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01 березня 2026 року виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 через застосування коефіцієнтів пониження, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) провести з 01 березня 2026 року виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) без застосування коефіцієнтів пониження, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», та без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний