Рішення № 139441763, 03.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Київ справа №320/35144/25

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159)провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні діївстановив:

ОСОБА_1 до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності періоду навчання в Макіївському інженерно-будівельному інституті з 01.09.1988 по 24.06.1993 (рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 053430003953 від 02.05.2025 року);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності період навчання в Макіївському інженерно- будівельному інституті з 01.09.1988 по 24.06.1993.

Позивач зазначає, що 24.04.2025 року з досягненням віку 54 років звернувся із відповідною заявою до Відповідача про призначення пенсії по інвалідності загального захворювання. Оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №053430003953 від 02.05.2025 року Позивачу відмовлено у призначенні такої пенсії. Таке рішення мотивовано наявністю у Позивача загального страхового стажу лише 10 років 10 місяців 0 днів, що недостатньо для призначення вказаної пенсії.

Позивач вважає, що таке рішення Відповідача є протиправним, так як Позивач має загальний страховий стаж понад 9 років, що надає йому право на призначення спірної пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області направив суду відзив. У відзиві на позов Відповідача зазначено, що заява Позивача про призначення пенсії по інвалідності загального захворювання за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. За результатами розгляду такого звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло оскаржуване рішення про відмову у призначення пенсії, так як загальний страховий стаж Позивача становив лише 10 років 10 місяців 0 днів, що недостатньо для призначення вказаної пенсії.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву.

Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У позовній заяві позивачем вказано, що останній, враховуючи відпрацьований час, та той факт, що остання є особою з інвалідністю звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, із долученням до неї пакету необхідних документів, що підтверджується копією заяви про призначення пенсії разом з розпискою-повідомленням до неї.

Однак, Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, прийнято рішення, яким встановлено, у відповідності до правових норм статті 32 Закону №1058-IV, відсутність необхідного стажу для призначення пенсії по інвалідності, у зв`язку з чим відмовлено в призначенні останньої.

В оскаржуваному рішенні вказано про відсутність підстав для зарахування стажу за період навчання позивача з 01.09.1988 по 24.06.1993, оскільки не надано сканована копія оригіналу диплому.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Суть спірних відносин між сторонами в даній справі в межах позовних вимог Позивача зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача страхового стажу, необхідного на призначення пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю II групи відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058-IV, і відповідно правомірності рішення Відповідача про відмову у її призначенні.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні Відповідача - 2 та доводах, наведених у відзиві на позов, підставою для відмови в нарахуванні та виплаті Позивачу спірної пенсії є виключно наявність у Позивача станом на 24.04.2025 року загального страхового стажу лише 10 років 10 місяців 0 днів, що є недостатнім для призначення та виплати такої пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю II групи відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058-IV.

Такі доводи Відповідача-2 не узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом, право особи з інвалідністю II та ІІІ груп на пенсію по інвалідності врегульовано правовими нормами частини першої статті 32 Закону №1058-IV.

Так, за приписами частини першої статті 32 Закону №1058-IV особи з інвалідністю II групи мають право на призначення пенсії по інвалідності у віці від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;.

Як вже зазначалося судом та не заперечується сторонами, Позивач звернувся про призначення спірної пенсії після досягнення 54 річного віку. На підтвердження свого права на призначення такої пенсії Позивач, окрім іншого, долучив копію її трудової книжки та копію довідки №52/01 від 19.03.2025 року про навчання в Макіївському інженерно-будівельному інституті з 01.09.1988 року по 24.06.1993 року, що також підтверджується копією диплому НОМЕР_2 від 24.06.1993 року.

Суть спору зведена виключно до того чи підлягає вказаний період навчання Позивача в цьому інженерно-будівельному інституті до страхового стажу, що надає право на призначення пенсії.

Суд враховує, що відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, окрім іншого, зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Суд враховує, що відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", що був чинний на час спірних відносин, заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

За приписами статт1 18 цього ж Закону до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, окрім інших, належать:

- професійно-технічне училище відповідного профілю;

-навчально-курсовий комбінат;

- навчальний центр;

- інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Тобто, законодавець не містив виключного переліку закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що Макіївський інженерно-будівельний інститут, в якому позивач навчався з 01.09.1988 року по 24.06.1993 року, відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Таким чином, відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період навчання позивача з 01.09.1988 року по 24.06.1993 року в Макіївському інженерно-будівельному інституті підлягає зарахуванню до стажу роботи Позивача і відповідно до страхового стажу, що надає право на пенсію.

Неврахування Відповідачем-2 вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статей 17-18 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", що був чинний на час спірних відносин, призвели до протиправного рішення про відмову у врахуванні вказаного періоду навчання Позивача до його страхового стажу

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №053430003953 від 02.05.2025 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію по інвалідності, суд враховує таке.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, за наслідками судового розгляду, обов`язок щодо зарахування періодів роботи до стажу роботи період з 01.09.1988 по 24.06.1993 та повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії по інвалідності, має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, а саме зарахувати періоди навчання з 01.09.1988 по 24.06.1993 до трудового стажу.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За частинами 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) № 053430003953 від 02.05.2025 року про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду, а саме зарахувати періоди навчання з 01.09.1988 по 24.06.1993 до трудового стажу.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 605,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.