Ухвала суду № 139441753, 02.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

02 вересня 2026 року № 320/34807/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (01351, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5А, код ЄДРПОУ 44096797), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9540/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9541/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9542/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9544/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9545/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9546/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9547/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9548/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9549/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9550/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9554/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9555/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9556/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9559/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №9561/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1311353-1036 від 06.07.2026 року.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/34807/26 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки) залишено без руху.

Разом з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа вимоги Головного управління ДПС у Київській області № Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 157 020,32 грн, примусове виконання якої здійснюється у виконавчому провадженні № 81382007, до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;

- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа вимоги Головного управління ДПС у Київській області № Ф-1311353-1036 від 06.07.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 500 565,77 грн до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що було відкрито виконавче провадження № 81382007 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області № Ф-1311353-1036 від 05.05.2026, законність якої безпосередньо оспорюється позивачем у цій адміністративній справі. Вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є виконавчим документом. Сам факт її оскарження в судовому порядку не зупиняє примусового виконання вимоги та не зобов`язує державного виконавця припинити вчинення виконавчих дій. Отже, звернення позивача до суду без застосування заходів забезпечення позову не усуває ризику списання коштів, звернення стягнення на доходи та майно позивача до вирішення спору по суті. Станом на дату подання цієї заяви арешт накладено на кошти, розміщені на всіх банківських рахунках ОСОБА_1 , у тому числі на рахунках, призначених для зарахування пенсійних виплат. Також винесено постанови про стягнення з позивача виконавчого збору та визначення мінімальних витрат виконавчого провадження. Наведені обставини підтверджують фактичне настання негативних юридичних наслідків примусового виконання оскаржуваної вимоги. Крім того, 13.07.2026 року ОСОБА_1 було вручено ще одну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1311353-1036 від 06.07.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Київській області заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 500 565,77 грн. Отже, Головне управління ДПС у Київській області має право пред`явити вимогу № Ф-1311353-1036 від 06.07.2026 року до примусового виконання аналогічно до вимоги № Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року. Реальний характер загрози пред`явлення до виконання вимоги від 06.07.2026 підтверджується не лише її статусом виконавчого документа, а й попередніми діями відповідача. Вимогу від 05.05.2026 було пред`явлено до органу державної виконавчої служби, після чого 02.07.2026 відкрито виконавче провадження та одночасно застосовано заходи примусового виконання. Отже, ризик застосування аналогічної процедури щодо вимоги на суму 500 565,77 грн є конкретним, безпосереднім і підтвердженим фактичними діями відповідача.

Таким чином, на думку позивача, здійснення виконавчих дій може призвести до примусового списання його грошових коштів, збільшення розміру фінансових втрат, а також до необхідності після ухвалення рішення суду вчиняти додаткові дії, спрямовані на повернення безпідставно стягнутих коштів та відновлення порушених прав. Така ситуація істотно ускладнить ефективний захист прав позивача та поновлення її майнового становища у разі задоволення позову. За таких обставин зупинення стягнення за оскаржуваними вимогами до набрання законної сили рішенням суду є співмірним заявленим позовним вимогам, не порушує балансу інтересів сторін та є необхідним для забезпечення реального й ефективного судового захисту прав та законних інтересів позивача.

Розглянувши подану заяву та наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Предметом заявленого спору є, зокрема, вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки): №Ф-9540/10-36-24-05/2463601608 від 09.03.2026 року на суму 343 454,35 грн; №Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року на суму 157 020,32 грн; №Ф-1311353-1036 від 06.07.2026 року на суму 500 565,77 грн.

На підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року державним виконавцем 02.07.2026 року відкрито виконавче провадження № 81382007 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати ЄСВ у сумі 157 020,32 грн.

У межах виконавчого провадження № 81382007 державним виконавцем також 02.07.2026 року були винесені постанови про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також про арешт коштів боржника.

Так, відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 02.07.2026 року у виконавчому провадженні № 81382007 державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ( ОСОБА_1 ) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 173 091,35 гривня (UAH).

Вирішуючи питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Таким чином, обов`язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд зважає на обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.

У постанові від 24.02.2026 року у справі № 320/9328/25 Верховний Суд вказав, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Також при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 24.02.2026 у справі №320/60807/24.

Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Київській області були складені вимоги про сплату боргу (недоїмки), які є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску є виконавчим документом.

Так, на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року державним виконавцем 02.07.2026 року відкрито виконавче провадження № 81382007 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати ЄСВ у сумі 157 020,32 грн.

У межах виконавчого провадження № 81382007 державним виконавцем також 02.07.2026 року були винесені постанови про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також про арешт коштів боржника.

Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 2 статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до пункту 7 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 48 Закону № 1404-VIII.

Пунктом 8 Розділу VІІІ Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Суд звертає увагу, що Законом № 1404-VIII не передбачено зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження у разі оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Водночас правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вимоги про сплату боргу (недоїмки) оспорюється в судому порядку у даній адміністративній справі, та у разі задоволення позовних вимог в частині скасування відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки), у випадку фактичного стягнення усіх сум за виконавчим документом, буде вимагати додаткових зусиль від позивача щодо повернення коштів з державного бюджету.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, а у силу вимог пункту 2 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №440/4901/21, від 14.12.2023 у справі №240/15022/23 та від 24.03.2026 року у справі № 320/23754/25.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову і зазначає, що в даному випадку належним видом забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа вимоги Головного управління ДПС у Київській області № Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 157 020,32 грн, примусове виконання якої здійснюється у виконавчому провадженні № 81382007, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №320/34807/26.

Відтак, такі заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами, вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року унеможливить подальше вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Поряд з цим, суд зауважує, що доказів пред`явлення вимоги № Ф-1311353-1036 від 06.07.2026 року Головним управлінням ДПС у Київській області до примусового виконання матеріали справи не містять, відсутність яких також не заперечується позивачем.

Виконавче провадження на підставі вимоги № Ф-1311353-1036 від 06.07.2026 року не відкрито та, відповідно, щодо її виконання не здійснюються виконавчі дії щодо стягнення заборгованості, зупинення якого просить позивач у заяві.

Окрім цього, пред`явлення вимоги № Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року до примусового виконання відбулось до її оскарження у судовому порядку позивачем, а тому саме по собі посилання позивача на ймовірну можливість примусового виконання вимоги від 06.07.2026 року, оскільки попередню вимогу було звернуто до примусового виконання, не є достатньою підставо для вжиття заходів забезпечення позову у даній частині.

Так, Верховний Суд у поставові від 06.10.2025 року по справі №380/9861/25 зазначає, що суд насамперед зобов`язаний встановити, чи надав заявник належні й допустимі докази існування реальних, а не гіпотетичних, ризиків, визначених частиною 2 статті 150 КАС України. Тягар доказування таких ризиків покладається виключно на заявника. Загальні посилання на можливі негативні наслідки без документального підтвердження (наприклад, фінансових документів, що свідчать про загрозу суттєвого погіршення майнового стану, чи доказів уже розпочатих дій з примусового виконання), не можуть вважатися достатнім обґрунтуванням для вжиття заходів забезпечення.

Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення в цій справі.

Таким чином, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа вимоги Головного управління ДПС у Київській області № Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року не скасовує оскаржувану вимогу, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а матиме наслідком лише відтермінування стягнення суми недоїмки, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, відтак відповідна заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153 155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа вимоги Головного управління ДПС у Київській області № Ф-1311353-1036 від 05.05.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 157 020,32 грн, примусове виконання якої здійснюється у виконавчому провадженні № 81382007, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №320/34807/26.

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Позивач (стягувач) - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач (боржник) - Головне управління ДПС у Київській області (01351, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5А, код ЄДРПОУ 44096797).

Ухвала набирає чинності з 02.09.2026 року і підлягає негайному виконанню на підставі частини 1 статті 156 КАС України.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання до 02.09.2029 року.

Відповідно до статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.

Ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до статті 297 КАС України.

Суддя Парненко В.С.