Рішення № 139441741, 03.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Київ справа №320/12775/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового рішення та вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове рішення №620/10-34-24-07 від 10.01.2025 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-294927-50 від 11.02.2025 про сплату боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у період перебування в статусі фізичної особи-підприємця, був найманим працівником, тому єдиний соціальний внесок за нього сплачувався роботодавцем. З огляду на неприпустимість подвійного стягнення єдиного внеску, вважає, що оскаржувана вимога та податкове повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідно до даних ІКП, за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яке утворилось внаслідок несплати ЄСВ з 2017 по 2019 роки, в зв`язку із чим позивачу були винесені оскаржувані рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.02.2007 ОСОБА_1 зареєструвався, як фізична особа-підприємець та займався підприємницькою діяльність.

16.05.2017 був прийнятий на роботу в Білоцерківську філію по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

Влітку 2019 року позивач припинив свою підприємницьку діяльність та з 19.08.2019 року

був знятий з обліку ФОП.

В серпні 2022 року на адресу позивача надійшла вимога про сплату боргу № Ф-294927-50 в сумі 21030,90 грн. Вказаний борг був сплачений та закрито виконавче провадження.

В лютому 2025 року позивачу надійшло рішення № 620/10-34-24-07 від 10.01.2025 про нарахування пені та штрафу за період з 10.02.2018 по 31.08.2022.

З метою з`ясування обставин нарахування та суми боргу, 12.02.2025 представником позивача був зроблений адвокатський запит.

На електронну адресу надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що станом на 01.08.2019 року у позивача виникла заборгованість в сумі 2754,18грн. по сплаті єдиного соціального внеску.

21.02.2025 року позивачем було отримано нову вимога №Ф-24927-50 від 11.01.2025 про сплату заборгованості в сумі 38728,39 грн.

Не погоджуючись із винесеною вимогою та рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі-ПК України) в частині, що стосується відносин, які виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства; Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у частині, що стосується відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі- Закон № 2464-VI) у частині, що стосується правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2424-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною четвертою статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка-сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі-Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

- для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Зміст наведених норм свідчить про те, що платниками ЄСВ є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою ЄСВ є провадження такою особою господарської діяльності та отримання від неї доходу, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказана позиція підтверджена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2024 року по справі № 380/1311/20.

Відповідно до пунктів 6, 7 статті 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи).

Як свідчать матеріали справи, контролюючий орган, виходячи зі встановленого законом розміру мінімального страхового внеску, здійснив нарахування позивачу зобов`язання зі сплати ЄСВ:

- за 2017 рік - нараховано 8448,00 грн, сплата відсутня;

- за 2018 рік - нараховано 9828,72 грн, сплата відсутня;

- за 2019 рік - нараховано 2754,18 грн, сплата відсутня.

10.01.2025 позивачу було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 620/10-36-24-07 на загальну суму 35974,21 грн та вимогу про сплату боргу №Ф-294927-50.

У позовній заяві позивач наголосив та надав суду докази того, що з травня 2017 по січень 2025 був найманим працівником.

При цьому, факт працевлаштування позивача у період з 2017 року по 2019 рік та сплати за нього єдиного внеску, в тому числі і за період, за який спірною вимогою нараховано заборгованість з ЄСВ, підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5, яка долучена до матеріалів справи.

Водночас, жодного доказу того, що роботодавцем не виконувався обов`язок зі сплати за позивача єдиного внеску відповідачем надано не було.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у спірний період перебував у трудових відносинах з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та в подальшому АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз».

Перебуваючи найманим працівником, за якого єдиний соціальний внесок сплачувався роботодавцем, позивач мав право не платити ЄСВ за себе, як ФОП.

Проте, на адресу позивача надійшла вимоги №Ф-294927-50 від 15.05.2019, яка в рамках виконавчого провадження №60274989 була сплачена позивачем у повному обсязі, про що свідчить постанова про закриття виконавчого провадження від 31.08.2022.

Таким чином, позивач фактично надлишково сплатив кошти з єдиного соціального внеску на вимогу відповідача, які мав право не сплачувати.

Натомість, відповідачем оскаржуваним рішенням на вказану суму були ще нараховані штрафні санкції та пеня, що свідчить про його незаконність та необгрунтованість.

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що позивач був застрахованою особою, роботодавець позивача фактично виступав податковим агентом найманого працівника, нараховував, утримував та сплачував єдиний внесок до Пенсійного фонду України за рахунок заробітної плати позивача, відтак, позивач не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у період з травня 2017 року по 2019 рік.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 сформував висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську (підприємницьку) діяльність не здійснює та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд зауважує, що контролюючий орган, здійснюючи формування та надіслання позивачу вимоги від 11.01.2025 про сплату боргу (недоїмки) у сумів 38728,39 грн та рішення від 10.01.2025, керувався лише відомостями з ЄДР про державну реєстрацію позивача в якості фізичної особи-підприємця. При цьому, відомості про одержання позивачем доходу за основним місцем роботи та сплату за нього, як за застраховану особу його роботодавцем відповідних сум ЄСВ, контролюючий орган до уваги не приймав.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього, зокрема, за період 2017-2019 років, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі, не меншому за встановлений законом розмір мінімального страхового внеску з ЄСВ, що виключає по відношенню до позивача обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, але дохід від такої діяльності не отримувала.

З огляду на зазначене, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24927-50 від 11.01.2025 та рішення №620/10-34-24-07 від 10.01.2025 про нарахування пені та штрафу є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1226,20 грн, що підтверджується квитанцією від 06.03.2025.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового бору у розмірі 1226,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;

Визнати протиправним та скасувати податкове рішення №620/10-34-24-07 від 10.01.2025 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-294927-50 від 11.02.2025 про сплату боргу;

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1226,20 (одна тисяча двісті двадцять шість грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.