Ухвала суду № 139441719, 28.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

28 серпня 2026 року м. Київ Справа № 320/34245/26

Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши заяву представника Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 320/34245/26

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у м. Києві

(04119, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій позивач просить

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2166824021 від 24 березня 2026 року на суму 141 074,59 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням за платежем військового збору з чистого оподаткованого доходу в розмірі 112 859,67 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 28214, 92 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2167324021 від 24 березня 2026 року на суму 1 676 021,41 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням за платежем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 340 817,13 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 335 204,28 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2165524021 від 24 березня 2026 року на суму 1 692 894,97 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням за платежем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 1 354 315,98 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 338 578,99 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2168724021 від 24 березня 2026 року на суму 1 020,00 грн, в т.ч. за штрафними санкціями на суму 1 020,00 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2168224021 від 24 березня 2026 року на суму 8 647,00 грн, в т.ч. за штрафними санкціями на суму 8 647,00 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2167924021 від 24 березня 2026 року на суму 340,00 грн, в т.ч. за штрафними санкціями на суму 340,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві № Ф-21642, видану 24 березня 2026 року , на суму 375 870,00 грн;

- визнати протиправними та скасувати рішення № 2165024021 від 24 березня 2026 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 85 492,00 грн.

Підставами позову позивач вказує прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом

- зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві утриматися від вчинення будь-яких дій спрямованих на стягнення боргу на суму 375 870,00 грн на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві № Ф-21642, видану 24 березня 2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- заборони Головному управлінню ДПС у м. Києві вчиняти дії зі стягнення боргу на суму 375 870,00 грн на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві № Ф-21542, видану 24 березня 2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, представник позивача послалась на те, що позивачем через систему «Електронний Суд» подано позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій 01 липня 2026 року, про що повідомлено відповідача.

Незважаючи на вказані обставини, від відповідача надходить інформація про наявність заборгованості у позивача та вимога про сплату заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску.

У заяві про забезпечення позову, представник позивача також вказує на те, що обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що вимога про сплату борг містить очевидні ознаки протиправності, з огляду на очевидну незаконність проведення самої документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом за відсутності належного повідомлення про проведення такої перевірки та відсутність направлених запитів щодо надання документів в період проведення перевірки, що є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування результатів такої перевірки, а й порушення, допущені під час проведення такої перевірки, які вплинули на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обгрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень.

На переконання представника позивача, враховуючи відсутність у Законі України «Про виконавче провадження» механізму зупинення виконання оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) до ухвалення судового рішення по суті, наявні всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони на стягнення боргу на підставі оскаржуваної вимоги.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією заявою про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову можливими негативними наслідками, зокрема, щодо можливого стягнення боргу на підставі оскаржуваної ним вимоги про сплату боргу (недоїмки).

На переконання суду, можливі негативні наслідки, про які зазначає позивач у своїй заяві, та які можливо настануть у майбутньому не може свідчити про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жук Р.В.