Рішення № 139441640, 03.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. справа № 640/7642/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніколь" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніколь" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020. Представник позивача вказав на безпідставність доводів відповідача про відсутність відомостей про витрати на упаковку та маркування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, оскільки вартість упаковку та маркування включені в ціну товару. Щодо відсутності інформації про страхування товару, то сторони за контрактом № NI-10155 від 03.01.2020 не зобов`язані були здійснювати страхування цього товару, тобто страхування в даному випадку є виключно добровільним. Щодо незазначення в контракті № NI-10155 від 03.01.2020 конкретних термінів оплати товару, то представник позивача зазначив, що пунктом 9 контракту № NI-10155 від 03.01.2020 передбачено, що оплата покупцем за поставлений товар продавцем проводиться на розрахунковий рахунок продавця після поставки товару на склад покупця на території України. При цьому, представник позивача звернув увагу на те, що сторони є вільними в укладенні та визначенні умов договору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 640/7642/20. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному (письмовому) провадженні без виклику та повідомлення сторін. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 101, 102).

18.05.2020 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Одеської митниці Держмитслужби від 13.05.2020 № 7.10-1/10/8.19/7930 на позовну заяву, згідно якого представник відповідача заперечив щодо позовних вимог. Так, представник відповідача зазначив, що подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним методом, зокрема декларантом не надано відомості про витрати на упаковку, маркування та страхування, а також в контракті № NI-10155 від 03.01.2020 не зазначено конкретних термінів оплати товару, що викликає сумніви щодо автентичності поданого контракту, інвойсу та може свідчити про наявні ознаки підробки. Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач не надав. Представник відповідача вказав на правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020 та просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 105-180).

На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судові справи передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

08.04.2025 дана справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 640/7642/20 передано на розгляд судді Боршовському Т.І.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято до провадження справу № 640/7642/20. Розпочато розгляд справи спочатку. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.04.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення представника Одеської митниці від 28.04.2025, згідно яких повідомлено суд, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів позивачем були подані наступні документи: ДМВ, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.01.2020 № NI-10155, рахунок-фактура (інвойс) від 03.01.2020 № N4009000, прайс-листи від 01.01.2020 б/н та інші документи. Подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Так, відповідно до п.9 зовнішньоекономічного контракту від 03.01.2020 № NI-10155 оплата товару здійснюється після поставки товару на склад покупця, але в контракті та рахунку фактурі від 03.01.2020 № N-4009000 та в інших поданих документах не конкретизовані терміни оплати товару. Даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданого контракту, інвойсу та може свідчити про наявні ознаки підробки. Згідно п.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.01.2020 № NI-10155 витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Відповідно п.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.01.2020 № NI-10155 та наданого рахунку фактури від 03.01.2020 № N-4009000 поставка товару здійснюється на умовах CPT Kyiv, тобто вартість страхування не включена у вартість товару, у п.8 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.01.2020 № NI-10155 зазначено про можливість додаткового страхування товарів. У наданих до митного оформлення документах (контракті, комерційному рахунку , транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, митну вартість товару №1 скориговано до 2,2971 USD/кг (МД UA100060/2020/305937 від 18.02.2020, Рішення про коригування митної вартості від 22.10.2019 № UA500010/2019/000137/2). Послідовно розглядаючи обмеження щодо застосування наступних методів визначення митної вартості товару, які наведені у статті 61-63 Митного кодексу України для митної вартості товару за митною декларацією від 02.03.2020 UA500030/2025/202744 застосований резервний метод визначення митної вартості товару. Представник відповідача вказав на правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020 та просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 196-198).

На виконання вимог підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 згідно Протоколу від 10.03.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу № 640/7642/20 передано на розгляд судді Григоруку О.Б.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 призначено судовий розгляд справи № 640/7642/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 02.09.2026 замінено відповідача в адміністративній справі № 640/7642/20: Одеську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078) на правонаступника: Одеську митницю (код ЄДРПОУ 44005631, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

03.01.2020 між ТОВ «Торговий дім «Ніколь» як Покупцем та Ningbo Thread Industry Co., Ltd як Продавцем укладено контракт № NI-10155 на постачання товарів (зокрема, швейних ниток). Згідно умов контракту Продавець зобов`язувався продати, а Покупець купити товари на умовах CPT Kyiv у відповідності з Інвойсами. Загальна сума контракту становить 2000000 доларів США.

Відповідно до пункту 4 контракту № NI-10155 від 03.01.2020 ціна може змінюватися за взаємною згодою. Ціна включає вартість транспортування, тари, упаковки та маркування. Загрузка товару на транспорт здійснюється можливостями Продавця та оплачується ним.

Згідно з пунктом 8 контракту № NI-10155 від 03.01.2020 страхування може здійснюватися при взаємній згоді Покупця та Продавця, про що сторони повідомляють один одного факсом.

Пунктом 9 контракту № NI-10155 від 03.01.2020 визначено, що оплата Покупцем за поставлений товар Продавцем здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця, після поставки товару на склад Покупця на території України (а.с. 36-40).

На виконання умов контракту № NI-10155 від 03.01.2020, складено Інвойс № N-4009000 від 03.01.2020, Специфікація до Інвойсу від 03.01.2020, прайс-лист виробника за період з 01.01.2020-31.03.2020, пакувальний лист № N-4009000 від 03.01.2020, коносамент WМS065779 від 06.01.2020, міжнародну товарно-транспортну накладну № 771117 від 28.02.2020 на товар: нитки в упаковці в кількості 1250 упаковок за ціною 14,77 доларів США за упаковку, всього на загальну суму 18462,50 доларів США (а.с. 41-46).

Позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію № UA500030/2020/202755 від 02.03.2020, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: нитки швейні, вибілені, намотані на носій, багатокручені, з`єднані разом кінцевим правим «z» крученням, виготовлені з синтетичних штапельних поліефірних волокон, апретовані, не розфасовані для роздрібної торгівлі, лінійна щільність ниток становить 31,5+/-0,1 текс.: нитки в упаковці: 150000 шт. 1250 уп., країна виробник CN, торговельна марка 777, виробник - Ningbo Thread Industry Co., Ltd (а.с. 47-48).

Судом встановлено, що у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 18462,50 доларів США графа 42 митної декларації.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, ДМВ, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.01.2020 № NI-10155, рахунок-фактура (інвойс) від 03.01.2020 № N4009000, прайс-листи від 01.01.2020 б/н, акт зважування РК-23936091 від 28.02.2020. За результатами розгляду поданої електронної митної декларації № UA500030/2020/202755 від 02.03.2020 та доданих до неї документів, Одеською митницею Держмитслужби винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020, згідно якого зазначено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: відповідно до п.9 зовнішньоекономічного контракту від 03.01.2020 № NI-10155 оплата товару здійснюється після поставки товару на склад покупця, але в контракті та рахунку фактурі від 03.01.2020 № N-4009000 та в інших поданих документах не конкретизовані терміни оплати товару. Даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданого контракту, інвойсу та може свідчити про наявні ознаки підробки; відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.01.2020 № NI-10155 витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно п.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.01.2020 № NI-10155 та наданого рахунку фактури від 03.01.2020 № N-4009000 поставка товару здійснюється на умовах CPT Kyiv, тобто вартість страхування не включена у вартість товару, у п.8 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.01.2020 № NI-10155 зазначено про можливість додаткового страхування товарів. У наданих до митного оформлення документах (контракті, комерційному рахунку , транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості декларанта було зобов`язано (за наявності) протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) копію митної декларації країни відправлення та її переклад відповідно ст. 254 Митного кодексу України; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларанту було роз`яснено, що до відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Всіх додаткових документів надано не було, про що було повідомлено декларантом листом від 02.03.2020 № 0203.

Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України. Таким чином, обраний декларантом метод визначення митної вартості товарів не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України. Згідно частини 6 статті 54 орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: 1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно статті 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. Стосовно товару №1 ЕМД від 02.03.2020 №UA500030/2020/202774 в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статі 59 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних товарів. Присутня інформація щодо вартості за подібними (аналогічними) товарами. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, митну вартість товару №1 скориговано до 2,2971 USD/кг (МД UA100060/2020/305937 від 18.02.2020, Рішення про коригування митної вартості від 22.10.2019 № UA500010/2019/000137/2)

Для митної вартості товару за митною декларацією від 02.03.2020 UA500030/2025/202744 застосований резервний метод визначення митної вартості товару.

Згідно з положеннями п. 1 статті 55 Митного кодексу України митним органом здійснено коригування митної вартості на товар та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.03.2020 № UA500030/2020/000012/2.

Посадовою особою митного органу оформлено картку відмови в митному оформленні товарів від 02.03.2020 № UA500030/2020/000034, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, яка позивачем не оскаржується.

02.03.2020 товар оформлений у митному режимі «імпорт» за МД UA500030/2020/202755 та випущений у вільний обіг.

Різниця митних платежів, за митною вартістю, визначеною декларантом та митною вартістю визначеною митним органом, при прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.03.2020 № UA500030/2020/000012/2, склала 104077,07 грн.

Вважаючи протиправним рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020, представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати таке рішення № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України (надалі МК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України можна зробити висновок, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Отже, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.

Згідно з частинами 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм статтей 51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

З матеріалів справи суд встановив, що до декларації № UA500030/2020/202755 від 02.03.2020 позивачем подано додатки, в яких наявні всі обов`язкові документи передбачені частинами 1-2 статті 53 МК України і даних документів цілком достатньо для підтвердження митної вартості та відповідно завершення митного оформлення.

Так, 03.01.2020 між ТОВ «Торговий дім «Ніколь» як Покупцем та Ningbo Thread Industry Co., Ltd як Продавцем укладено контракт № NI-10155 на постачання товарів (зокрема, швейних ниток). Згідно умов контракту Продавець зобов`язувався продати, а Покупець купити товари на умовах CPT Kyiv у відповідності з Інвойсами. Загальна сума контракту становить 2000000 доларів США.

На виконання умов контракту № NI-10155 від 03.01.2020, складено Інвойс № N-4009000 від 03.01.2020, Специфікація до Інвойсу від 03.01.2020, прайс-лист виробника за період з 01.01.2020-31.03.2020, пакувальний лист № N-4009000 від 03.01.2020, коносамент WМS065779 від 06.01.2020, міжнародну товарно-транспортну накладну № 771117 від 28.02.2020 на товар: нитки в упаковці в кількості 1250 упаковок за ціною 14,77 доларів США за упаковку, всього на загальну суму 18462,50 доларів США (а.с. 41-46).

Вищевказані документи були надані декларантом позивача до митного оформлення. При цьому, за назвою і змістом такі документи відповідали вимогам пунктів 1-3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, в рішенні про коригування митної вартості товарів за № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020 митний орган дійшов висновку, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

В рішенні № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020 зазначено, що відповідно до п.9 зовнішньоекономічного контракту від 03.01.2020 № NI-10155 оплата товару здійснюється після поставки товару на склад покупця, але в контракті та рахунку фактурі від 03.01.2020 № N-4009000 та в інших поданих документах не конкретизовані терміни оплати товару. Даний факт викликав в митного органу сумніви щодо автентичності поданого контракту, інвойсу та може свідчити про наявні ознаки підробки.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

Статтею 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право:

- самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам;

- безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених питаннях;

- вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб`єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Розрахункове та кредитне обслуговування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України і уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними і міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Водночас, статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, яка є однією з головних загальних засад цивільного законодавства. Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, не передбачений цивільним законом, урегулювати у передбаченому законом договорі свої відносини, не врегульовані ним, а також відступити від положень закону і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні змісту такого договору, а стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає можливість укладення змішаних договорів, що складаються з елементів різних договорів.

Свобода укладення договору полягає у можливості вступу в договірні відносини на основі внутрішнього волевиявлення їх потенційного суб`єкта, тобто сторони договору. В основі такого волевиявлення повинна знаходитися юридично неушкоджена автономна воля сторони, яка полягає в її бажанні до настання правових наслідків, що можуть бути досягнуті шляхом вступу у відповідні договірні відносини. Таким чином, що в структурі автономної волі сторони первинним є саме бажання досягти певних правових наслідків (відповідно, і економічних результатів), а бажання укласти конкретний договір має вторинний характер, оскільки вступ у договірні відносини здійснюється не заради нього як такого, а є інструментом реалізації стороною своїх інтересів.

З огляду на вищевказані положення, за умови досягнення економічних наслідків укладеного зовнішньоекономічного договору, несвоєчасний переказ коштів на виконання контракту не може свідчити про невиконання умов такого контракту.

В спірному випадку, пунктом 9 контракту № NI-10155 від 03.01.2020 визначено, що оплата Покупцем за поставлений товар Продавцем здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця, після поставки товару на склад Покупця на території України (а.с. 36-40).

Такі умови контракту № NI-10155 від 03.01.2020 відповідають правовій природі договору-купівлі продажу, а надані митному органу документи підтверджують реальний характер його виконання.

Окрім цього, ні на час проведення процедури розмитнення товару, ні на час судового розгляду в цій справі, відповідачем не подано суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару, зазначених у контракті № NI-10155 від 03.01.2020 та рахунку-фактурі від 03.01.2020 № N-4009000, отриманих в установленому законом порядку.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2018 за результатом розгляду справи № 803/1112/17 зазначив, що запитувані митницею банківські документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. Разом з тим, ненадання додаткових документів, у тому числі і висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, знову ж таки якщо подані декларантом документи, відповідно до частини другої статті 53 МК України, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості товару та не містять розбіжностей. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

В спірному випадку, необхідно зазначити, що термін оплати товару за договором купівлі-продажу, не є істотною умовою такого договору.

За наявності у контракті № NI-10155 від 03.01.2020 домовленості між сторонами про здійснення оплати товару після поставки товару на склад покупця та наявності документів про реальність здійснення поставки товару, зазначеного у контракті № NI-10155 від 03.01.2020, відсутність в такому контракті інформації про термін оплати товару не може викликати в митного органу сумніви щодо автентичності поданого контракту, інвойсу, чи свідчити про ознаки підробки таких документів.

Що стосується доводів відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані про такі складові митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, то суд вказує на таке.

Згідно умов контракту № NI-10155 від 03.01.2020 Продавець зобов`язувався продати, а Покупець купити товари на умовах CPT Kyiv.

Відповідно до пункту 4 контракту № NI-10155 від 03.01.2020 ціна може змінюватися за взаємною згодою. Ціна включає вартість транспортування, тари, упаковки та маркування. Загрузка товару на транспорт здійснюється можливостями Продавця та оплачується ним.

01.01.2000 Міжнародною торговельною палатою введено в дію Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, в яких зазначено, поміж іншого CPT - CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення).

Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Наведене вище у поєднанні з положеннями контракту № NI-10155 від 03.01.2020 дають підстави для висновку про те, що транспортування та пакування здійснюються за рахунок продавця, що включається останнім у вартість товару, яка зазначається у відповідних інвойсах.

Підпунктом в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

З огляду на зміст вищевказаних положень, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості, адже додається лише у випадках, коли такі витрати не включалися до ціни товару.

В спірному випадку, Інвойс № N-4009000 від 03.01.2020 вже містить вартість товару з урахуванням інших складових митної вартості, а тому при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни товару. При цьому, чинне законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.

Так, Верховний Суд в постанові від 25.01.2019 за результатом розгляду справи № 815/6817/17 зазначив, що посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 24.01.2019 у справі № 815/5824/17, від 12.12.2018 у справі № 815/5787/17, від 21.08.2018 у справі № 015/4756/17, від 21.08.2018 у справі № 815/4619/17, від 06.03.2018 у справі № 815/3142/17.

Щодо доводів відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, то суд звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 8 контракту № NI-10155 від 03.01.2020 страхування може здійснюватися при взаємній згоді Покупця та Продавця, про що сторони повідомляють один одного факсом.

Тобто умовами контракту № NI-10155 від 03.01.2020 передбачено необов`язковість страхування товару.

Пунктом 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.

З огляду на зміст вищевказаних положень, у разі включення до ціни товару витрат на страхування товарів, вартість таких витрат не додається при розрахунку митної вартості, адже додається лише у випадках, коли такі витрати не включалися до ціни товару.

Верховний Суд в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 814/693/16 зазначив, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство одночасно з митною декларацією в повному обсязі надало до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а також повідомило, що за умовами контракту витрати на транспортування товару включаються до ціни товару, страхування товару не здійснювалося (умови поставки СРТ в редакції Інкотермс-2010), а надання знижки є результатом комерційних домовленостей, тоді як Митниця не довела, що подані Товариством документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). Також, суди виходили з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.05.2016 та ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. Посилання скаржника на положення пункту 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України є безпідставними, оскільки за умовами контракту страхування товару не здійснювалось.

В спірному випадку, представник ТОВ "Торговий дім "Ніколь" зазначив, що страхування товару не здійснювалося, а тому відповідно до умов контракту та умов поставки CPT Kyiv, позивач не зобов`язаний був зазначати таку додаткову складову митної вартості цього товару, як вартість страхування.

Таким чином, вищевказані обставини вказують на безпідставність доводів митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, та вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В даному ж випадку, на думку суду, декларантом подано достатній обсяг документів, необхідних для встановлення та перевірки заявленої митної вартості товару.

В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає, що згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA500030/2020/202755 від 02.03.2020, визначено за основним методом, а до митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, серед яких контракт № NI-10155 від 03.01.2020, Інвойс № N-4009000 від 03.01.2020, Специфікацію до Інвойсу від 03.01.2020, прайс-лист виробника за період з 01.01.2020-31.03.2020, пакувальний лист № N-4009000 від 03.01.2020, коносамент WМS065779 від 06.01.2020, міжнародну товарно-транспортну накладну № 771117 від 28.02.2020 на товар.

При цьому, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст вищевказаних документів.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на ту обставину, що долучені декларантом документи не підтверджують правильність визначення позивачем митної вартості транспортного засобу, на думку суду, не може вказувати на правомірність дій відповідача щодо коригування митної вартості транспортного засобу та слугувати підставою для відмови в задоволенні позову. Відповідачем не подано суду доказів, що саме ця обставина викликала обґрунтований сумнів в митного органу щодо заявленої декларантом позивача митної вартості товару. Також відповідачем не доведено на підставі яких розрахунків ним визначена вартість товару у оскаржуваному рішенні.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості товару відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки оскаржуване рішення підстав, які унеможливлюють визначення митної вартості за першим (основним) методом не містить.

Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Більше того, позивачем в оскаржуваному рішенні не наведено жодного обґрунтування незастосування попередніх методів визначення митної вартості товару.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (далі Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) та зазначено номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, №UA100060/2020/305937 від 18.02.2020, та рішення про коригування митної вартості від 22.10.2019 № UA500010/2019/000137/2. Однак відсутні пояснення щодо зроблених коригувань в порівнянні з товаром, який вказаний в митній декларації № UA500030/2020/202755 від 02.03.2020, тобто оспорене рішення № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020 не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи № 804/2061/17 зазначив, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.

В спірному випадку, суд звертає увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000137/2 від 22.10.2019, яке зазначено в оспорюваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020 як джерело інформації для коригування митної вартості товару, також було оскаржено в судовому порядку.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 640/4255/20, яке набрало законної сили 23.07.2021, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду жодних документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів

Зрештою, суд вважає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд вказує на право декларанта (його уповноваженої особи) визначити митну вартість за основним методом. При визначенні вартості транспортного засобу особа має надати митному органу необхідні і достатні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Проте, митний орган не спростував належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в контракті № NI-10155 від 03.01.2020, Інвойсі № N-4009000 від 03.01.2020, Специфікації до Інвойсу від 03.01.2020, прайс-листі виробника за період з 01.01.2020-31.03.2020, пакувальному листі № N-4009000 від 03.01.2020, коносаменті WМS065779 від 06.01.2020, міжнародній товарно-транспортній накладні № 771117 від 28.02.2020, зокрема щодо вартості товару, які могли б змінити задекларовану позивачем митну вартість такого товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

- вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніколь" слід задовольнити.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2020/000012/2 від 02.03.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніколь" (код ЄДРПОУ 40238384, вул. Старий Поділ, 14, місто Тернопіль, Тернопільська область, 69000) сплачений судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.