Рішення № 139441414, 02.09.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2808/26 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Глаголи Галини Петрівни (89634, Закарпатська область, Мукачівський р-н. с. Лохово, вул. Вакарова, 9) до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 підїзд, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Глаголу Галину Петрівну звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області, якою просить: 1) визнати неправомірними рішення №072050007258 від 03 грудня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо заявленого ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі її заяви від 25 листопада 2025 року; 2) зарахувати у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 ( військовий госпіталь-лікувальна установа) з 01.04.1986 року по 29.12.2005 (наказ №74 від 01.04.1986) на посаді медичної сестри анестезистки відділення анестезіології та реанімації, з 29.12.2005 по 02.01.2015 (наказ №244 від 27.12.2005) на посаді медичної сестри -анестезистки відділення анестезіології і реанімації та інтенсивної терапії, з 10.04.2018 по 22.11.2019 (наказ № 64 від 03.04.2018) на посаді медичної сестри інфекційного відділення (з палатами дерматовенеролігчних хворих); 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 26 листопада 2025 року, із зарахуванням періодів роботи у Військовій частині НОМЕР_2 з 01.04.1986 року по 29.12.2005 (наказ №74 від 01.04.1986) на посаді медичної сестри анестезистки відділення анестезіології та реанімації, з 29.12.2005 по 02.01.2015 (наказ №244 від 27.12.2005) на посаді медичної сестри - анестезистки відділення анестезіології і реанімації та інтенсивної терапії, з 10.04.2018 по 22.11.2019(наказ №64 від 03.04.2018)на посаді медичної сестри інфекційного відділення (з палатами дерматовенеролігчних хворих) до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 «Про пенсійне забезпечення».

01 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 21 травня 2026 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

11 травня 2026 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області надало відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

10 серпня 2026 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 02 вересня 2026 року. Витребувано від відповідачів відомості про перебування позивачки ОСОБА_1 у відпустках по догляду за дитиною до 3 х та 6-ти річного віку.

20 серпня 2026 року, на виконання вимог ухвали суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом повідомило суд, що в електронній справі відсутні інформація про перебування/не перебування у відпустках по догляду за дитиною до 3-х та 6-ти річного віку.

24 серпня 2026 року, , на виконання вимог ухвали суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило суд, що неможливо надати відомості про перебування позивачки у відпустках по догляду за дитиною до 3 - х та 6-ти річного віку, оскільки при зверненні за перерахунком 25.11.2025 ця інформація відсутня, свідоцтва про народження дітей до електронної пенсійної справи не долучено. Позивач такої інформації не надавала.

25 серпня 2026 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення в яких зазначають, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дітей не має. У матеріалах пенсійної справи позивачки, наданих відповідачем 2 суду 11.05.2026, відсутні будь-які свідоцтва про народження дітей, а відповідач 2 у своєму листі від 17.08.2026 також не посилається на наявність в матеріалах справи таких документів. Це підтверджує, що будь-які відпустки по догляду за дитиною до 3-х та 6-ти річного віку об`єктивно не могли мати місця в трудовій біографії позивачки, а відтак довідка з інформацією про такі відпустки (їх наявність чи відсутність) не може існувати в природі як документ, що засвідчує обставину, якої фактично не було.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач працювала у військовій частині НОМЕР_2 (військовий госпіталь) на посаді медична сестра по догляду за хворими відділенні анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії та інфекційного відділення. Цей стаж підтверджено записами в трудовій книжці та довідкою Військової частини НОМЕР_2 №2901 від 17.11.2025 року, які були подані нею до заяви на призначення пенсії. Загальний страховий стаж, який повинен був бути обчислений у подвійному розмірі становить 30 роки 4 місяців 22 дні (одинарний розмір), отже пільгова величина страхового стажу становить 60 років 09 місяців 14 днів. Однак, ГУ ПФУ було враховано стаж за цей період роботи тільки в одинарному розмірі (сторінка 2, 3 розрахунку Алгоритм розрахунку: Пенсія за віком (ЗУ №1058)). Робота медсестрею в інфекційному відділенні військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 надала їй право на пільгове обчислення стажу в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону №1058-IV.

08 травня 2026 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якій просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що до загального страхового стажу в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зараховано період роботи згідно довідки №2901 від 17.11.2025 року, оскільки в довідці відсутня інформація про період перебування у відпустках по догляду за дитиною до 3 х та 6-ти річного віку Звертають увагу суду, що 21 грудня 2025 року ГУ ПФУ в Закарпатській області було зроблено перерахунок пенсії. Відповідно до відомостей протоколу обчислення пенсії ОСОБА_1 , (рішення № 072050007258). Перерахунок пенсії, обчислено з врахуванням страхового стажу 41 років 4 місяці 9 днів, в тому числі 21 років 3 місяці 9 днів до 01.01.2004 року; 20 років 1 місяць 7 днів після 2004 року. Коєфіцієнт стажу з врахуванням кратності 0,41333 . Розмір пенсії за віком обчислений з врахуванням кратності страхування стажу (14 257,09 Х 0,04133) склав 5 892,88 гривень після перерахунку та почав виплачуватися з січня 2026 року.

Відповідачем 1 або уповноваженим представником відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 01 травня 2026 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком, (а.с. 22).

25 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою № 7970 про перерахунок пенсії, (а.с. 51-52).

03 грудня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням № 072050007258 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи в пільговому обчисленні відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У рішенні зазначено, що неможливо зарахувати до загального страхового стажу в подвійному розмірі згідно статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» період роботи згідно довідки №2901 від 17 листопада 2025 року, оскільки в довідці відсутня інформація про період перебування у відпустках по догляду за дитиною до 3-х та 6-ти річного віку, (а.с. 55).

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

В той же час, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З аналізу наведених норм вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 04 квітня 1985 року, ОСОБА_1 :

- 01 квітня 1986 року переведена на посаду медсестри-анестезистки відділення анестезіології і реанімації ( запис № 2);

- 29 грудня 2005 року переведена на посаду медсетсри-анестезистки відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії (запис № 6);

- 01 квітня 2007 року переведена на посаду медсетсри-анестезистки відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії (запис № 7);

- 02 січня 2015 року переведена на посаду медичної сестри неврологічного відділення (запис № 10);

- 01 січня 2017 року переведена на посаду медичної сестри неврологічного відділення тимчасово до укомплектування посади військовослужбовцем (запис № 12);

- 10 квітня 2018 року переведена на посаду медичної сестри інфекційного відділення (з палатами для дерматовенерологічних хворих) (запис № 13);

- 22 листопада 2019 року звільнена з роботи за угодою сторін (запис № 14).

Окрім того, в матеріалах відмовної пенсійної справи наявна довідка Військової частини НОМЕР_2 від 17 листопада 2025 року № 2901, відповідно до якої ОСОБА_1 працювала у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 01.04.1985 по 01.04.1986 (наказ № 70 від 01.04.1985) на посаді медичної сестри травматологічного відділення; з 01.04.1986 по 29.12.2005 (наказ № 74 від 01.04.1986) на посаді медичної сестри - анестезистки відділення анестезіології і реанімації; з 29.12.2005 по 02.01.2015 (наказ № 244 від 27.12.2005) на посаді медичної сестри - анестезистки відділення анестезіології і реанімації та інтенсивної терапії; з 02.01.2015 по 10.04.2018 (наказ № 1 від 02.01.2015) на посаді медичної сестри неврологічного відділення; з 10.04.2018 по 22.11.2019 (наказ № 64 від 03.04.2018) на посаді медичної сестри інфекційного відділення (з палатами для дерматовенерологічних хворих); з 22.11.2019 (наказ №221 від 19.11.2019) звільнена з роботи за угодою сторін ст.36 п.1 КЗпП України, (а.с. 53).

Отже, під час розгляду справи встановлено та не заперечується відповідачами, що протягом спірного періоду позивач працювала в інфекційному та реанімаційному відділеннях закладу охорони здоров`я.

Посилання відповідача 2 на відсутність у довідці Військової частини НОМЕР_2 №2901 від 17 листопада 2025 року інформації про періоди перебування позивача у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного та шестирічного віку саме по собі не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії. Відповідач 1 не вчиняв жодних дій для перевірки цієї обставини.

Крім того, 25 серпня 2026 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення в яких зазначають, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дітей не має. У матеріалах пенсійної справи позивачки, наданих відповідачем 2 суду 11.05.2026, відсутні будь-які свідоцтва про народження дітей, а відповідач 2 у своєму листі від 17.08.2026 також не посилається на наявність в матеріалах справи таких документів. Це підтверджує, що будь-які відпустки по догляду за дитиною до 3-х та 6-ти річного віку об`єктивно не могли мати місця в трудовій біографії позивачки, а відтак довідка з інформацією про такі відпустки (їх наявність чи відсутність) не може існувати в природі як документ, що засвідчує обставину, якої фактично не було.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідача щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 01 квітня 1986 року по 02 січня 2015 року та з 10 квітня 2018 року по 22 листопада 2019 року у подвійному розмірі.

Враховуючи вищенаведене, з врахуванням статті 9 КАС України, судом встановлено протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 072050007258 від 03 грудня 2025 року, а відтак з метою належного захисту прав позички слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25 листопада 2025 року ( дня подання заяви про перерахунок пенсії) з врахуванням періодів роботи з 01 квітня 1986 року по 02 січня 2015 року та з 10 квітня 2018 року по 22 листопада 2019 року до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з мотивів, що вищезазначені судом.

Що стосується судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Аналогічна правова позиція у постанові Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 520/9817/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача приєднано до матеріалів справи: договір про надання правової (правничої) допомоги від 26 січня 2026 року та платіжну інструкцію від 26 січня 2026 року у розмірі 5 000 грн, (а.с. 30-32).

Відповідно до Розділу 3 Договору № 26/01/26 за надання юридичної допомоги, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнт погоджується сплатити Виконавцю гонорар який с формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту (відповідно до ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») згідно домовленості або додаткової угоди до договору про надання правової допомоги. Вартість робіт з звернення до суду становить 15 000.00 гривень. В день підписання договору клієнт сплачує аванс у розмірі 5 000.00 грн.

Опрацювавши надані позивачем докази понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником дій для забезпечення юридичного представництва інтересів, суд вважає, що заява представника позивача є обґрунтованою та базується на принципі адміністративного судочинства - відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позивач при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 28 квітня 2026 року № 0586-0178-6216-0870, (а.с. 13).

Таким чином, вказана сума судових витрат у розмірі 1 064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Глаголи Галини Петрівни до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 072050007258 від 03 грудня 2025 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25 листопада 2025 року ( дня подання заяви про перерахунок пенсії) з врахуванням періодів роботи з 01 квітня 1986 року по 02 січня 2015 року та з 10 квітня 2018 року по 22 листопада 2019 року до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 підїзд, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисячі гривень, 00 коп.) та судові витрати у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.) сплаченого судового збору.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 вересня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль