Ухвала суду № 139441390, 03.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

03 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/29054/26

категорія 113050100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, щодо проведення перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.11.2025 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності (Витяг № 75/25/7156/В), розпочатої на підставі повідомлення від 21.07.2026 №6974/03-19/2026.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 02.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (код ЄДРПОУ 03191673), на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, приймати рішення про скасування або зміну рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.11.2025 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності (Витяг № 75/25/7156/В), а так само рішення про формування нового рішення замість зазначеного, - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 240/29054/26.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що наслідки прийняття відповідачем рішення про скасування рішення від 19.11.2025 є невідворотними і не усуваються самим лише подальшим рішенням суду. Скасування рішення про встановлення інвалідності тягне негайне припинення виплат, усуває підстави для надання відстрочки від призову. Позивач має стійкі виражені порушення функцій організму та переніс численні хірургічні втручання у різних медичних установах Житомирської області, зокрема після 19.11.2025.

Зазначає, що Закон надає відповідачу три альтернативні варіанти рішення. Вибір між ними є самостійним владним дискреційним повноваженням відповідача, яке він реалізує за результатами власного аналізу, а не виконанням вказівки слідчого. Постанова слідчого не зобов`язує і не може зобов`язувати відповідача скасувати рішення про встановлення інвалідності. Вона зобов`язує лише провести перевірку. Слідчий - не наділений повноваженням зобов`язати відповідача скасувати рішення.

Постанова від 12.07.2026 має назву "Про залучення спеціалістів". Відповідно до статті 71 КПК України, спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час досудового розслідування. Залучення спеціаліста не породжує для нього обов`язку вчиняти владно-розпорядчі дії щодо третіх осіб і не наділяє слідчого правом визначати зміст адміністративного рішення, яке ухвалює інший орган, у межах власної компетенції. Відтак заборона приймати рішення про скасування не є забороною вчиняти дії, що випливають з постанови слідчого, а є обмеженням самостійного дискреційного повноваження відповідача, реалізація якого і становить предмет цього спору. Заявлений захід не зупиняє дію жодного рішення суб`єкта владних повноважень і не забороняє вчиняти дії, що випливають з постанови слідчого. Пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України - до нього не застосовується.

Якщо відповідач прийме рішення про скасування рішення від 19.11.2025 до вирішення справи, задоволення позову втратить практичний сенс: дії будуть визнані протиправними, проте правовий статус, за захистом якого позивач звернувся до суду, буде вже втрачено, а рішення суду не поновить його автоматично.

Згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, враховуючи достатність наявних у матеріалах провадження доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.

За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатись виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

Разом із тим, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматись у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, із урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

За змістом частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У заяві позивач просить заборонити Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (код ЄДРПОУ 03191673), на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, приймати рішення про скасування або зміну рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.11.2025 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності (Витяг №75/25/7156/В), а так само рішення про формування нового рішення замість зазначеного, - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 240/29054/26.

При цьому предметом спору є дії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, щодо проведення перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.11.2025 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності (Витяг № 75/25/7156/В), розпочатої на підставі повідомлення від 21.07.2026 №6974/03-19/2026.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2026 року відповідач надіслав позивачу "Повідомлення про перевірку обґрунтованості рішення ЕК щодо встановлення інвалідності" №6974/03-19/2026.

У повідомленні зазначено, що на виконання постанови слідчого від 12.07.2026 "Про залучення спеціалістів", у кримінальному провадженні №12025060490000260 "буде проведена перевірка обґрунтованості рішення прийнятого ЕК щодо встановлення Вам групи, причини, строку інвалідності", під час якої "буде здійснено комісійний аналіз документів вашої медико-експертної справи".

Тобто, у вказаному листі відповідач повідомляє особу про проведення перевірки.

Зазначене повідомлення саме по собі не містить рішення про скасування чи зміну встановленої позивачу групи інвалідності, не припиняє її дії та не вирішує питання щодо соціальних прав позивача, а лише інформує його про початок відповідної процедури.

Також, як слідує з повідомлення відповідача від 21.07.2026, перевірка призначена на виконання постанови слідчого від 12.07.2026 "Про залучення спеціалістів", у кримінальному провадженні №12025060490000260.

Відповідно п.10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ 03 грудня 2024 року № 2022, до повноважень Центру належить, зокрема, проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду.

Згідно вказаних норм, Центр оцінювання зобов`язаний провести перевірку обґрунтованості раніше прийнятих рішень (МСЕК або експертних команд) на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або суду стосовно конкретної особи. За результатами такої перевірки Центр приймає рішення про скасування, підтвердження або формування нового висновку

Суд зазначає, що заборонивши Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" приймати рішення про скасування або зміну рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.11.2025 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності (Витяг № 75/25/7156/В), а так само рішення про формування нового рішення замість зазначеного, фактично мало б наслідком унеможливлення виконання постанови слідчого, прийнятої в межах кримінального провадження, яка не є предметом цього адміністративного спору та є недопустимим.

Вжиття такого заходу виходить за межі мети інституту забезпечення адміністративного позову та призводить до втручання адміністративного суду у виконання процесуального рішення, прийнятого в межах кримінального провадження, оцінка законності якого не належить до предмета розгляду цієї справи.

Разом з тим, адміністративний суд не наділений повноваженнями перевіряти процесуальні рішення, дії та бездіяльність, вчинені в межах кримінального провадження, оскільки для цього Кримінально-процесуальний кодекс передбачає спеціальний порядок.

При цьому, наведене не виключає право позивача на судовий захист від самостійних рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути прийняті за результатами відповідної перевірки та безпосередньо породжуватимуть для нього юридичні наслідки.

Відтак, наведені заявником наслідки у вигляді припинення соціальних виплат та можливого призову на військову службу пов`язуються не з повідомленням від 21.07.2026 чи самим фактом проведення перевірки, а з можливим прийняттям у майбутньому відповідного рішення за її результатами.

Суд звертає увагу, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Разом з тим, предметом спору є правомірність дій щодо проведення перевірки, а заявлений позивачем захід забезпечення позову спрямований на майбутнє рішення за результатами такої перевірки.

Таким чином, на час розгляду заяви такі доводи ґрунтуються на припущенні щодо можливого результату ще не завершеної процедури та подальших правових наслідків, тоді як доказів існування реальної та безпосередньої загрози припинення відповідних прав позивача заявником не надано.

Саме по собі припущення про те, що за результатами перевірки може бути прийняте несприятливе для позивача рішення, не свідчить про наявність реальної та безпосередньої небезпеки порушення його прав.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що заборона відповідачу приймати рішення за результатами перевірки фактично спрямована на блокування подальшої реалізації процедури, здійснення якої зумовлено процесуальним рішенням у кримінальному провадженні, що виходить за межі предмета цього адміністративного спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не доведено існування передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та не знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Капинос