Ухвала суду № 139440928, 03.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 вересня 2026 року Справа №160/30458/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі № 160/30458/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/30458/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року у справі №160/30458/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту від 15.09.2025 року ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 15.09.2025 року ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року у справі №160/30458/25 набрало законної сили 13.03.2026 року.

20.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/30458/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 року прийнято та призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/30458/25 до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмовому провадження.

31.08.2026 року (зареєстровано 01.09.2026 року) Військовою частиною НОМЕР_1 надані пояснення та зазначено, що на виконання рішення суду військовою частиною було здійснено розгляд рапорту ОСОБА_1 щодо звільнення його з військової служби та надано останньому відповідь від 28.08.2026 року № 7489, яку було надіслано на адресу позивача.

Розглянувши заяву позивача, докази надані на виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Так, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема, стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постановах 14 травня 2020 року у справі №800/320/17, від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.

В даному випадку, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року у справі №160/30458/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 15.09.2025 року ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, Військовою частиною НОМЕР_1 листом від 28.08.2026 року позивача було повідомлено, зокрема, що нею 20 вересня 2025 року за вх. № 2176 отримано рапорт на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». До вказаного рапорту долучено документи, жоден з яких не завірений в належний спосіб, що унеможливлює пересвідчитись в їх ідентичності, також в додатках до рапорту відсутній акт перевірки сімейного стану військовослужбовця затвердженого керівником ТЦК та СП. Підсумовуючи вищевикладене командир військової частини НОМЕР_1 не може задовольнити рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В разі надання позивачем рапорту на звільнення з військової служби через сімейні обставини та документів, які підтверджують наявність таких підстав, буде можливо розглянути цей рапорт та прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Тобто, Військовою частиною НОМЕР_1 було розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 15.09.2025 року про звільнення його з військової служби та листом від 28.08.2026 року №7979 надано відповідь, яку направлено на електронну пошту позивача.

Отже, зобов`язання покладені рішенням суду на відповідача були виконані останнім.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду у цій справі.

При цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд перевіряє його виконання саме в межах предмета спору та обставин, встановлених під час розгляду адміністративної справи. Судовий контроль не передбачає повторного вирішення спору по суті чи дослідження нових обставин, які не були предметом судового розгляду.

Щодо клопотання позивача про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно частин 1 - 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм чинного процесуального законодавства дає підстави стверджувати, що накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень може бути застосоване у випадку неподання звіту про виконання рішення суду, або у випадку відмови у прийнятті звіту.

Передумовою таких наслідків є встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та наданням строку для його виконання і подання звіту про таке виконання.

В даному випадку судом не було встановлено судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року у справі №160/30458/25, а ухвалою суду від 17.08.2026 року було прийнято та призначено заяву про встановлення судового контролю до розгляду за для вирішення питання наявності підстав для встановлення такого судового контролю.

Враховуючи зазначене, клопотання про накладення штрафу задоволенню не підлягає, оскільки судом не виявлено підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, не встановлено судового контролю, а тому відсутні правові підстави для застосування штрафу за невиконання рішення суду.

Щодо клопотань про постановлення окремих ухвал, суд зазначає наступне.

Відповідно частин 1 - 10 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Відповідно частини 1 та 6 цієї статті особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Позивачем заяви в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України подано не було, відповідно не було встановлено протиправності зі сторони відповідача за наслідками якої може бути направлено окрему ухвалу, що свідчить про необгрунтованість заявлених клопотань.

При цьому клопотання та заяви позивача які пов`язані з діяльністю інших судових та правоохоронних органів, зокрема в кримінальних справах, не можуть вирішуватись адміністративним судом в рамках розгляду заяви про встановлення судового контролю з виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року у справі №160/30458/25, оскільки для їх вирішення встановлено інший порядок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 248, 256, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу по справі № 160/30458/25 - відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали по справі № 160/30458/25 - відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі № 160/30458/25 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська