Рішення № 139440606, 03.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6705/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (далі ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ», позивач, товариство) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2026/000044/2 від 02.03.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» та компанією SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP укладено контракт на поставку товару, відповідно до якого продавець зобов`язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар. На виконання умов контракту продавцем виставлено інвойс на загальну суму 18 448,76 доларів США.

З метою митного оформлення товару уповноваженим представником декларанта подано митну декларацію та документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за основним методом за ціною договору (вартістю операції) відповідно до статті 57 Митного кодексу України (далі МК України).

Позивач зазначає, що за результатами перевірки документів митниця безпідставно відмовила у визнанні заявленої митної вартості та прийняла рішення про її коригування із застосуванням резервного методу. Внаслідок такого коригування митна вартість товару була збільшена, що призвело до збільшення суми митних платежів.

Товариство вказує, що ним у повному обсязі оплачено вартість товару та транспортні послуги, а до митного оформлення подано всі документи, передбачені статтею 53 МК України, які містять об`єктивні, достовірні та документально підтверджені відомості про митну вартість товару.

Позивач посилається на положення статей 49-58 МК України, статті 9 Конституції України, Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, а також Закону України від 10.04.2008 №250-VI «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі». На думку позивача, митним органом не доведено наявності обставин, які б унеможливлювали визначення митної вартості товару за основним методом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У поданому до суду через систему Електронний суд відзиві на позовну заяву від 30.06.2026 Волинська митниця позовні вимоги заперечила та просила відмовити у їх задоволенні.

Відповідач зазначив, що відповідно до статей 49, 52, 53, 54 та 58 МК України декларант зобов`язаний подати достовірні та документально підтверджені відомості щодо митної вартості товару, а митний орган наділений повноваженнями перевіряти правильність її визначення.

На думку відповідача, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Зокрема, фактичні показники, зазначені в інвойсі, не відповідають умові, зазначеній у рахунку-проформі відповідно до якого відбувалася частина оплати. За таких обставин подані документи не дають можливості однозначно встановити, що заявлена митна вартість відповідає фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті сумі за товар, у зв`язку з чим виникають обґрунтовані підстави для сумнівів у правильності її визначення

Також відповідач вказує на невідповідність відомостей щодо перевізника у транспортних документах та рахунках на оплату транспортних послуг, відсутність документального підтвердження окремих витрат на транспортування, ненадання банківських платіжних документів щодо оплати транспортно-експедиційних послуг, а також відсутність страхового договору та страхових документів, на які містяться посилання в документах, поданих до митного оформлення.

Відповідач зазначає, що за таких обставин у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а тому були наявні правові підстави для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості та переходу до резервного методу.

На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на положення Митного кодексу України, статтю VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, а також Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65.

У відповіді на відзив від 30.06.2026 представник позивача заперечив проти доводів відповідача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Зазначив, що відповідно до частин першої-третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є ціна договору, а застосування кожного наступного методу допускається лише за умови неможливості застосування попереднього.

На думку товариства, митний орган мав у своєму розпорядженні всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною контракту. При цьому відповідач ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві не навів належного обґрунтування причин, з яких подані документи не підтверджують заявлену митну вартість.

Також зазначив, що після випуску товару подав додаткові документи в порядку частини восьмої статті 55 МК України, які додатково підтверджують заявлену митну вартість товару.

Крім того, представник позивача послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 та від 15.02.2023 у справі №815/2552/16, відповідно до яких сам по собі факт наявності в інформаційних базах митних органів відомостей про митне оформлення аналогічних товарів за вищою митною вартістю або спрацювання системи управління ризиками не є достатньою підставою для коригування митної вартості та відмови у застосуванні основного методу її визначення.

Більше того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У зв`язку з наведеним представник позивача вважає, що рішення про коригування митної вартості прийняте без достатніх правових підстав, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

18.07.2024 між ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (покупець) та SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. (продавець) укладено контракт №36, відповідно до якого продавець зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати на умовах контракту товари в асортименті та кількостях, зазначених у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Ціна за одиницю товар та загальна вартість кожної партії, що підлягають поставці, зазначається сторонами у інвойсах до цього контракту, які є невід`ємною частиною контракту. Незалежно від умов поставки ціни включають (окрім інших витрат згідно Incoterms 2010) також вартість упаковки, маркування, піддонів і завантаження. Покупець здійснює оплату за товари згідно з умовами, вказаними, у інвойсі, в доларах США шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, зазначений у п. 10 цього контракту.

Додатковою угодою №1 від 12.11.2024 до Контракту №36 від 18.07.2024 внесено зміни до п. 10 цього контракту щодо банківських реквізитів продавця.

Відповідно до інвойсу №SDFE3251204-1 від 16.12.2025 продавцем поставлено покупцю товар на загальну суму 18 448,76 доларів США.

На виконання умов контракту та інвойсу позивачем здійснено оплату товару платіжною інструкцією в іноземній валюті №157 від 11.12.2025 у сумі 3 520,00 доларів США та платіжною інструкцією в іноземній валюті №166 від 24.12.2025 у сумі 14 928,76 доларів США, що разом становить 18 466,76 доларів США та відповідає загальній вартості товару за інвойсом №SDFE3251204-1 від 16.12.2025.

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 02.03.2026 декларантом позивача в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію (далі - МД) №26UA205050006574U4 з описом товару: «Прямий ровінг (рівниця) з скловолокна, використовується у виробництві конструкційних склопластиків методом намотування й пультрузії, у бабінах: - Roving for pultrusion ECR24-2400D-601, прямий, у бобінах, діаметр елементарної нитки 24мкм-21119кг; - Roving for pultrusion ECR24 4800D-601, прямий, у бобінах, діаметр елементарної нитки 24 мкм-20810кг;Продукція переміщується на клеєних піддонах з фанери. Торгівельна марка SHANDONG FIBERGLASS Країна виробництва CN Виробник SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP».

У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме за ціною товару 18 466,76 доларів США. З урахуванням витрат, які покупець поніс під час переміщення товару до митного кордону України, митна вартість становить 25 899,45 доларів США.

Для підтвердження митної вартості декларантом надано перелік документів зазначених у графі 44 МД №26UA205050006574U4 від 02.03.2026, серед яких зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 18.07.2024 №36, рахунок фактура (інвойс) SDFE3251204-1 від 16.12.2025, рахунок-проформа №SDFE3251204-1 від 04.12.2025, коносамент від 19.12.2025 №SZBS25120080А, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №20260227/01 та №20260227/02 від 27.02.2026, пакувальний лист №SDFE3251204-1 від 16.12.2025, платіжні інструкції в іноземній валюті №157 від 11.12.2025, №166 від 24.12.2025, рахунки на оплату №465 та №466 від 27.02.2026, довідки про транспортні витрати №2702/7 та №2702/6 від 27.02.2026, договір про транспортно-експедиторське обслуговування №00347/21 від 24.06.2021 та додаткові угоди до договору, заявки про надання транспортно-експедиторських послуг, документ, що підтверджує вартість страхування від 19.12.2025, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів від 01.10.2021 №107/21-Т.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару митницею встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

«- Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 4, 6, 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі- Кодекс)). Інвойсом від 16.12.2025 № SDFE3251204-1 (далі- Інвойс) передбачена 100% передоплата частинами за оцінюваний товар. Для підтвердження здійснення оплати за товар декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 11.12.2025 № 157, від 24.12.2025 № 166. Оплата згідно наданої платіжної інструкції від 11.12.2025 № 157 проведена згідно проформи від 04.12.2025 № SDFE3251204-1, загальна вартість товару згідно якої не відповідає вартості товару згідно Інвойсу. Окрім того, в проформі від 04.12.2025 № SDFE3251204-1 вказано, що допускається відхилення 3% від кількості та суми, що не відповідає фактичному відхиленню кількості товару та його вартості відносно даної проформи, поданому до митного оформлення згідно Інвойсу.

- Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано: договір про транспортно- експедиторське обслуговування від 24.06.2021 № 00347/21, рахунки на оплату від 27.02.2026 № 465, № 466, довідки про транспортні витрати від 27.02.2026 № 2702/6, № 2702/7, заявки від 10.12.2025 № 1012-1.25, № 1012-2.25. Вказані документи надано від ТзОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС», тоді як перевізниками товару автотранспортними засобами відповідно до граф 16 CMR є «ECOWOODLINE» LLC та PE SAVCHUK ALONA. Документів від фактичних перевізників товару не надано, що не дає можливості перевірити достовірність заявлених транспортних витрат, а отже і достовірність заявлення такої складової митної вартості як витрати на транспортування.

- В рахунках на оплату від 27.02.2026 № 465, № 466 містяться відомості щодо вартості транспортно- експедиторських послуг на території України та винагороди експедитора на території України, проте відсутня інформація щодо вартості аналогічних витрат за межами митної території України. Сказане може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід`ємні складові. Відповідно до частини другої статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

- Відповідно до положень міжнародного законодавства коносамент це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення, підтверджує укладання договору перевезення та підписується капітаном судна або іншими представниками, що підтверджує факт передачі вантажу для перевезення. Таким чином, поданий до митного оформлення коносамент від 19.12.2025 № SZBS25120080A без підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може підтверджувати факт прийняття оцінюваного товару до перевезення, а також відомостей, що в ньому зазначені.

- Декларантом надано документ за кодом 3008 від 19.12.2025 б/н, в якому сказано про здійснення страхування вантажу, проте страхових документів не надано. Даний документ містить посилання на договір генерального страхування від 01.03.2025 №200243786.25, який декларантом не надано, як і не надано страховий поліс.»

У зв`язку із зазначеним митниця запропонувала декларанту відповідно до статей 53 та 54 МК України у десятиденний строк надати: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом на вимогу було надано: довідки від 29.12.2025 № B6/19-9777, від 25.12.2025 № B6/19-9745, прайс- лист від 01.12.2025 б/н, листи продавця від 12.01.2026 б/н, від 09.02.2026 б/н, судові рішення від 06.10.2025 № 380/15663/25, від 02.09.2025 № 380/15990/25.

Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що зазначено в листі від 02.03.2026 № 75.

В подальшому Волинська митниця дійшла висновку, що для усунення виявлених розбіжностей переліку запитуваних нею документів не надано та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 02.03.2025 №UA205000/2026/000044/2 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2026/000202.

У графі 33 оскаржуваного рішення митний орган зазначив, що у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку зі спрацюванням ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, митницею відповідно до статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а, передбаченого статтею 59 МК України, та методу 2б, передбаченого статтею 60 МК України, з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також методу 2в, передбаченого статтею 62 МК України, та методу 2г, передбаченого статтею 63 МК України, з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митна вартість товару визначена за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України.

За основу для визначення митної вартості за резервним методом митниця використала раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару, а саме товару №1 на рівні 0,7000 долара США за 1 кг на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 05.01.2026 № 26UA110130000113U1).

У рішенні зазначено, що за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- «Скловолокно та вироби з нього, ровінг з Е-скла, який складається з однієї нитки скловолокна: FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR17-2400D-601 -10618кг. FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR24-4800D 601- 10488 кг», торгова марка- SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP., виробник SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP., країна походження- Китай, який ввозився з Китаю на умовах поставки FOB Qingdao згідно контракту, укладеного з виробником товару, та митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним методом. При цьому митний орган зазначив, що коригування на обсяг партії, комерційні умови та умови поставки не здійснювалося.

Унаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару була визначена митним органом за резервним методом у розмірі 29 350,30 доларів США, виходячи з рівня митної вартості 0,7000 долара США за 1 кг товару.

Додатково у рішенні зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або в судовому порядку.

Товар випущено у вільний обіг згідно з МД №25UA205050006786U1 від 03.03.2026 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ», не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, до МД №26UA205050006574U4 від 02.03.2026, декларант позивача подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 18.07.2024 №36, рахунок фактура (інвойс) SDFE3251204-1 від 16.12.2025, рахунок-проформа №SDFE3251204-1 від 04.12.2025, коносамент від 19.12.2025 №SZBS25120080А, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №20260227/01 та №20260227/02 від 27.02.2026, пакувальний лист №SDFE3251204-1 від 16.12.2025, платіжні інструкції в іноземній валюті №157 від 11.12.2025, №166 від 24.12.2025, рахунки на оплату №465 та №466 від 27.02.2026, довідки про транспортні витрати №2702/7 та №2702/6 від 27.02.2026, договір про транспортно-експедиторське обслуговування №00347/21 від 24.06.2021 та додаткові угоди до договору, заявки про надання транспортно-експедиторських послуг, документ, що підтверджує вартість страхування від 19.12.2025, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів від 01.10.2021 №107/21-Т.

Також декларантом на вимогу митниці додатково було надано: довідки від 29.12.2025 № B6/19-9777, від 25.12.2025 № B6/19-9745, прайс- лист від 01.12.2025 б/н, листи продавця від 12.01.2026 б/н, від 09.02.2026 б/н, судові рішення від 06.10.2025 № 380/15663/25, від 02.09.2025 № 380/15990/25.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, рахунком-фактурою (інвойсом) №SDFE3251204-1 від 16.12.2025 (18 448,88 доларів США), яка узгоджується із наданими митниці копіями платіжних інструкцій в іноземній валюті №157 від 11.12.2025 у сумі 3 520,00 доларів США та №166 від 24.12.2025 у сумі 14 928,76 доларів США, що разом становить 18 448,76 доларів США та відповідає загальній вартості товару за інвойсом №SDFE3251204-1 від 16.12.2025. Тобто, на час розмитнення товару позивач здійснив його оплату (передоплату) відповідно до умов договору.

З урахуванням витрат, які покупець поніс під час переміщення товару до митного кордону України, митна вартість становить 25 899,45 доларів США. Такі додаткові витрати підтверджуються коносаментом рахунками на оплату (транспортно-експедиційних послуг) №465 та №466 від 27.02.2026, довідками про транспортні витрати №2702/7 та №2702/6 від 27.02.2026, документом про підтвердження страхування вантажу б/н від 19.12.2025 та договором про транспортно-експедиторське обслуговування №00347/21 від 24.06.2021.

Відповідно до частини 8 статті 55 МК України ТОВ «ЕКОЛАЙН ІНГРЕДІЄНТИ» листом вих. №166 від 21.04.2026 для підтвердження заявленої митної вартості надано додаткові документи, а саме: копію з виписки за 12.12.2025 та 24.12.2025 АТ «Райффайзен Бакнк»; копію актів надання послуг від 04.03.2026 №399 та №400; платіжні інструкції №475 від 07.04.2026 №477 від 07.04.2026; копію витягу з виписки за 07.04.2026 АТ «Райффайзен Бакнк».

У листі позивач зазначив, що товар за інвойсом №SDFE3251204-1 від 16.12.2025 повністю оплачено продавцю SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP двома платежами на загальну суму 18 448,76 доларів США, що підтверджується банківськими документами.

Позивач також вказав, що транспортні витрати до митного кордону України підтверджуються рахунками-фактурами на транспортно-експедиційні послуги, довідками про вартість перевезення, транспортними заявками та актами наданих послуг. Крім того, товариство заперечило висновок митного органу щодо необхідності включення до митної вартості винагороди експедитора, посилаючись на те, що такі послуги надавалися резидентом України після ввезення товару та не є складовою митної вартості відповідно до статті 58 МК України. Також позивач зазначив, що на момент митного оформлення строк оплати транспортно-експедиційних послуг, передбачений договором, ще не настав, а тому відсутність платіжних документів під час митного оформлення не свідчила про непідтвердження транспортних витрат. На підтвердження подальшої оплати таких послуг позивач додав до листа платіжні інструкції, банківські виписки та акти наданих транспортно-експедиційних послуг. У зв`язку з наведеним позивач просив врахувати подані документи та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205000/2026/000044/2 від 02.03.2026.

Волинська митниця листом від 01.05.2026 №7.3-2/15-02/14/5548 повідомила ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» про те, що додатково подані документи не усувають розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні. Внаслідок цього митниця відмовила позивачу в скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів №UA205000/2026/000044/2 від 02.03.2026.

Суд звертає увагу, що у листі митний орган одночасно зазначає про ненадання документів для усунення виявлених розбіжностей та визнає отримання від декларанта банківських виписок, довідок банку, актів наданих послуг, платіжних інструкцій та інших документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому відповідач не навів мотивів, з яких подані документи не можуть підтверджувати числові значення складових митної вартості товару, а фактично повторив висновки, покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №26UA205050006574U4 від 02.03.2026 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі №SDFE3251204-1 від 16.12.2025 та підтверджена оплатою за товари копіями платіжних інструкцій в іноземній валюті №157 від 11.12.2025 у сумі 3 520,00 доларів США та №166 від 24.12.2025 у сумі 14 928,76 доларів США, що разом становить 18 448,76 доларів США.

Вартість транспортування до кордону України (морським та автомобільним шляхом), завантаження товару (обробка контейнеру) та страхування включена до митної вартості відповідно до вищенаведених документів.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому суд вважає, що надані документи відповідають рекомендаційним вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Щодо вказаних в оскаржуваному рішенні розбіжностей у поданих документах суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо наявності розбіжностей у документах, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так, митний орган зазначив, що в автотранспортних накладних №20260227/01 від 27.02.2026 року та №20260227/02 від 27.02.2026 року, які надавалася декларантом під час митного оформлення, у графі 16 міститься інформація про перевізників «ECOWOODLINE» LLC та PE SAVCHUK ALONA, що суперечить інформації з рахунків на оплату від 27.02.2022 № 466, № 465 та довідки від 27.02.2022 № 2702/6, № 2702/7, оскільки останні видані ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС». Поряд з цим, наведена обставина сама по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості товару та не впливає на числові значення її складових. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» виступало експедитором за договором про надання транспортно-експедиторське обслуговування №00347/21 від 24.06.2021, тоді як безпосереднє перевезення вантажу здійснювалося залученими перевізниками. Отже, зазначення у транспортних документах перевізників, відмінних від експедитора, відповідає змісту транспортно-експедиційних правовідносин та не свідчить про наявність суперечностей у поданих документах.

ТОВ ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» договорів з перевізниками «ECOWOODLINE» LLC та PE SAVCHUK ALONA не укладало і, відповідно, платежів не здійснювало.

Послуги ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» надавало саме ТОВ «ФЕЙРЛОДЖІКС» по договору про надання транспортно- експедиторське обслуговування №00347/21 від 24.06.2021.

Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов`язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д. Відносини експедиторів, вантажовідправників га вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов`язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв`язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Оскільки позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

З огляду на те, що складовою митної вартості є витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, включення до митної вартості товарів всіх витрат за транспортно-експедиційні послуги буде суперечити п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України.

З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи відповідача про необхідність включення до митної вартості винагороди експедитора, зазначеної у рахунках на оплату від 27.02.2022 № 466 та № 465. Відповідач не встановив розміру такої винагороди, не навів розрахунку її впливу на митну вартість товару та не довів, що відповідні витрати пов`язані саме з транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України. Саме лише посилання на Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, не є достатнім для висновку про непідтвердження митної вартості товару, оскільки визначальним у спірних правовідносинах є дотримання вимог статті 58 МК України.

Суд також не погоджується з висновками відповідача щодо неподання документів, які підтверджують вартість страхування товару. Як убачається з матеріалів справи, під час митного оформлення декларантом було подано документ про вартість страхування (підтвердження страхування вантажу від 19.12.2025), який містить відомості про відповідну складову митної вартості товару. Водночас митний орган послався на те, що у зазначеному документі міститься посилання на договір страхування від 01.03.2025 №200243786.25 та страховий поліс, які не були подані до митного оформлення. Однак сам по собі факт неподання договору страхування або страхового полісу не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості товару та не є безумовною підставою для відмови у застосуванні основного методу її визначення. Відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей щодо страхових витрат, не встановлено розбіжностей між документом про вартість страхування та іншими поданими документами, не зазначено, які саме числові значення складових митної вартості неможливо перевірити без подання договору страхування чи страхового полісу. Крім того, в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які висновки щодо неправильного визначення декларантом розміру страхових витрат або їх невключення до митної вартості товару. Фактично відповідач обмежився лише констатацією відсутності окремих документів без наведення обґрунтування того, яким чином така обставина впливає на правильність визначення митної вартості товару. За таких обставин суд доходить висновку, що наведене митним органом зауваження має формальний характер та не доводить наявності підстав, передбачених статтями 54 та 58 МК України, для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару.

За таких обставин наведені митним органом зауваження не свідчать про наявність розбіжностей, які унеможливлювали б визначення митної вартості товару за основним методом, а тому не можуть вважатися достатньою підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості та переходу до резервного методу її визначення.

За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування окремих додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, нададуть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура (інвойс).

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо неподання каталогів, специфікацій та прайс-листів виробника товару, оскільки зазначені документи мають виключно довідковий та інформаційний характер, відображають загальні умови реалізації продукції виробником і не підтверджують ціну товару, погоджену сторонами у конкретній зовнішньоекономічній операції. Натомість ціна оцінюваного товару у даному випадку підтверджується інвойсом та банківськими документами про оплату товару. Також суд враховує, що на момент митного оформлення товару банківські платіжні документи про оплату транспортно-експедиційних послуг були відсутні з об`єктивних причин, оскільки строк їх оплати відповідно до умов договору ще не настав. При цьому неподання таких документів на дату декларування не спростовує факту понесення транспортних витрат, розмір яких підтверджувався іншими поданими декларантом документами, зокрема рахунками на оплату транспортно-експедиторських послуг, довідками про транспортні витрати, заявками на транспортно-експедиторські послуги.

Щодо витребування документів, які підтверджують вартість страхування, суд зазначає, що декларантом до митного оформлення було подано документ про вартість страхування б/н від 24.10.2025 (підтвердження страхування вантажу від 24.10.2025), який містив відомості щодо відповідної складової митної вартості товару. Водночас відповідач не навів обґрунтування того, які саме відомості про страхування залишилися непідтвердженими, які числові значення неможливо було перевірити на підставі поданого документа та яким чином неподання договору страхування чи страхового полісу вплинуло на можливість визначення митної вартості товару. При цьому в оскаржуваному рішенні відсутні висновки про неправильне визначення декларантом розміру страхових витрат або їх невключення до митної вартості товару. За таких обставин саме по собі неподання окремих страхових документів не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не може бути достатньою підставою для невизнання митної вартості товару, визначеної за ціною договору.

Суд також враховує, що копія митної декларації країни відправлення була надана декларантом додатково на вимогу митного органу. Саме по собі посилання на відсутність перекладу документа, який був поданий на виконання вимоги митного органу, за відсутності доказів впливу цієї обставини на можливість перевірки заявленої митної вартості товару, має формальний характер та не може бути підставою для невизнання митної вартості, визначеної за основним методом.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, а саме на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: - товар 1 - на рівні 0,7000 дол. США/кг за ЕМД від 05.01.2026 № 26UA110130000113U1. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- «Скловолокно та вироби з нього, ровінг з Е-скла, який складається з однієї нитки скловолокна: FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR17-2400D-601 -10618кг. FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR24-4800D 601- 10488 кг», торгова марка- SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP., виробник SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP., країна походження- Китай, який ввозився з Китаю на умовах поставки FOB Qingdao згідно контракту, укладеного з виробником товару, та митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним методом. Коригування на обсяг партії, комерційні умови, умови поставки не здійснювалося.

Суд відхиляє посилання відповідача на електронну митну декларацію від 05.01.2026 № 26UA110130000113U1 як на належне та достатнє джерело інформації для визначення митної вартості товару за резервним методом.

Так, із наданого митницею витягу вбачається, що зазначена декларація стосується іншої зовнішньоекономічної операції, оформленої іншим суб`єктом господарювання, за іншим комплектом документів та за інших комерційних обставин поставки. При цьому сама по собі наявність однакового виробника товару та подібної номенклатури не свідчить про тотожність умов формування ціни товару.

Суд зазначає, що митна декларація від 05.01.2026 № 26UA110130000113U1 не містить відомостей, які б дозволяли встановити тотожність усіх істотних умов поставки із оцінюваною операцією, зокрема щодо обсягів закупівлі, системи знижок, умов оплати, тривалості господарських відносин між контрагентами, особливостей ціноутворення виробника, транспортної складової, страхових витрат та інших чинників, що впливають на формування митної вартості товару.

Крім того, відповідачем не надано належного порівняльного аналізу характеристик товару, оформленого за митною декларацією від 05.01.2026 № 26UA110130000113U1, та товару, що є предметом даного спору. У рішенні про коригування митної вартості відсутні відомості про здійснення порівняння технічних характеристик товару, його асортименту, кількості, комерційного рівня поставки та інших критеріїв, які відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України мають значення для використання раніше оформлених митних декларацій як джерела інформації.

Водночас суд звертає увагу, що відповідач фактично використав із зазначеної митної декларації лише показник митної вартості на рівні 0,7000 дол. США за 1 кг товару, не навівши обґрунтування причин, з яких саме цей показник може бути застосований до спірної поставки.

При цьому митний орган обмежився формальним зазначенням, що коригування на обсяг партії товару, комерційні умови та умови поставки не здійснювалося, однак не навів жодних мотивів, які б свідчили про однаковість зазначених умов у порівнюваних поставках.

Суд також враховує, що відповідно до правових позицій Верховного Суду сама лише різниця між рівнем митної вартості товару, заявленою декларантом, та рівнем митної вартості товарів, оформлених за іншими митними деклараціями, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості та не може заміняти собою аналіз первинних документів, поданих декларантом.

Оскільки митна декларація від 05.01.2026 № 26UA110130000113U1 відображає обставини іншої господарської операції та не спростовує достовірність інвойсу, зовнішньоекономічного контракту, банківських платіжних документів та інших первинних документів, поданих позивачем щодо спірної поставки, суд не вбачає підстав вважати її належним та достатнім доказом на підтвердження правомірності коригування митної вартості товару.

При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності обґрунтованих підстав для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару. Подані позивачем документи у своїй сукупності містять відомості щодо ціни товару, яка була фактично сплачена продавцю, а також підтверджують числові значення складових митної вартості та дають можливість здійснити перевірку правильності її визначення за основним методом. Натомість наведені митним органом зауваження мають переважно формальний характер, не містять належного обґрунтування впливу встановлених ним обставин на правильність визначення митної вартості товару та не спростовують достовірності відомостей, заявлених декларантом. За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Волинської митниці від 02.03.2026 №UA205000/2026/00044/2 про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статей 53-55, 58 та 64 МК України, є необґрунтованим та прийнятим без належних правових підстав, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14 від 12.05.2026.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 3 328,00 грн.

Щодо витрат на переклади в сумі 10 471,32 грн, суд зазначає таке.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи

У статті 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Згідно з частиною 1 статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Статтею 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Так на підтвердження витрат пов`язаних із залученням перекладача до матеріалів справи надано рахунок №332 від 08.06.2026 на суму 10 471,32 грн.; акт наданих послуг №332 від 08.06.2026 укладеного між ТОВ Телевізійна виробнича компанія «ПІЛОТ ПРОДАКШН» (виконавець) та ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (замовник), платіжну інструкцію №803 від 08.06.2026, виписку з АТ «Райфайзен Банк» за 08.06.2026.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

Представником відповідача у відзиві дані судові витрати понесені позивачем визнавалися завищеними та неспівмірними.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2 135,10 грн.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та витрати пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2 135,10 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 137, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (04116, місто Київ, вулиця Митрофана Довнар-Запольського, будинок 5; код ЄДРПОУ 34763972) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2026/000044/2 від 02.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» судовий збір у сумі 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2 135,10 грн (дві тисячі сто тридцять п`ять гривень 10 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський