Постанова № 13943984, 18.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011 р. № 2а-11209/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Запотічного І.І.

з участю секретаря Жарської І.М.

за участю представників позивача Дубаса В.М., Сеник Г.І.

представника відповідача Кохана А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Вест Маркет»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вест-Маркет»(надалі ПП «Вест-Маркет») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0010101530/0 від 27.10.2010 р., яким ПП «Вест-Маркет»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 687955,0 грн., першої податкової вимоги відповідача від 12.11.2010 року № 1/1693 та другої податкової вимоги відповідача від 27.12.2010 року № 2/1948.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки ДПІ про відсутність у платника податків права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за серпень 2010 р. є безпідставними, оскільки обставини, на підставі яких зроблено такий висновок є не доведеними та спростовуються належними доказами, вантажно-митними деклараціями. Вважає, що за наявності всіх первинних документів, повязаних із надмірною сплатою ПДВ на митниці, висновок про завищення бюджетного відшкодування є необгрунтованим. Вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та просить його скасувати. 18.02.2011 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в частині не розгляду оскарження податкових вимог.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що товариством неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог п.п.7.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.5.12 п.5 Наказу ДПА України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість»від 15.06.2005 року № 213.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити. Стосовно винесених податкових вимог вказав, що перша та друга податкові вимоги відкликані податковим органом у звязку із оскарженням ПП «Вест-Маркет»податкового повідомлення-рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

26.10.2010 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова складено Акт № 5341/15-2/35968912 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП «Вест-Маркет».

На підставі згаданого Акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 року № 0010101530/0, яким ПП «Вест Маркет»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 687955,0 грн.

Отже, спір виник щодо правомірності включення ПП «Вест-Маркет» до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у звязку з проведенням господарських операцій та порушенням ПП «Вест-Маркет»порядку заповнення податкової звітності з ПДВ, а саме вимог п.п.5.12 п.5 Наказу ДПА України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» від 15.06.2005 року № 213.

Закон України N 168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість", порушення якого встановлено податковим органом, втратив чинність з 01 січня 2011 року, згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).

Спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, а тому положення Закону України "Про податок на додану вартість" застосовуються Судом при вирішенні спору.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.1.8 ст.1 згаданого Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.«в» п.2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку на додану вартість є особа, яка імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону про ПДВ, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Підпунктом 7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України про ПДВ передбачено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених вище норм Закону свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ПП «Вест-Маркет»імпортовано на митну територію України товари із сплатою податку на додану вартість на митниці. Даний факт встановлено у судовому засіданні та вбачається із наданих позивачем вантажно-митних декларацій. Окремо слід вказати, що Актом перевірки № 5341/15-2/35968912 від 26.10.2010 року також підтверджується факт сплати позивачем ПДВ. Зауважень щодо змісту та форми вантажно-митних декларацій податковий орган не має.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Судом встановлено, що дані вимоги позивачем виконано у повному обсязі.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ на митниці, про що свідчать вантажно митні декларації, суд вважає помилковими доводи відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, Суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0010101530/0 від 27.10.2010 року.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 23.02.2011 року.

Суддя Запотічний І.І.