Рішення № 139439755, 21.07.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2026 р. Справа № 924/313/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'', м. Хмельницький

до Громадської організації "Святині Ямполя" Хмельницька область, Шепетівський район, с. Ямпіль

про стягнення 66 772,78 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 767,93 грн. 3 % річних,

1 857,09 грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача Цимбаляк В.В. в режимі ВКЗ

від відповідача не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'', м. Хмельницький до Громадської організації "Святині Ямполя" Хмельницька область, Шепетівський район, с. Ямпіль про стягнення 66 772,78 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 767,93 грн. 3 % річних, 1 857,09 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 26.03.26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Громадської організації "Святині Ямполя" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 20100365.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.11.2021р. відповідач приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви-приєднання на умовах комерційної пропозиції № 1С/1Р, яка є додатком № 2 до договору.

За умовами договору постачальник зобов`язався продавати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач - оплачувати вартість фактично спожитої електричної енергії та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 6.2.1 договору визначено обов`язок споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Комерційною пропозицією № 1С/1Р передбачено здійснення споживачем 100 % попередньої оплати заявленого обсягу споживання електричної енергії з подальшим остаточним розрахунком за фактично спожиту електричну енергію. Сума недоплати підлягає оплаті споживачем не пізніше п`яти банківських днів з дня отримання рахунку.

При цьому умовами комерційної пропозиції передбачено, що рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Якщо рахунок не отриманий споживачем засобами електронного зв`язку або в паперовому вигляді до 5 числа включно, він вважається отриманим споживачем 5 числа відповідного місяця.

Позивач зазначає, що у межах дії договору ним поставлено відповідачу електричну енергію у вересні 2025 року в обсязі 3 502 кВт*год та у жовтні 2025 року - в обсязі 2 612 кВт*год.

Згідно з рахунками-фактурами за вересень та жовтень 2025 року загальна вартість спожитої відповідачем електричної енергії становить 66 772,78 грн.

Позивач вказує, що відповідач зазначену суму не сплатив, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 66 772,78 грн.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано 767,93 грн. 3 % річних та 1 857,09 грн. інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач подав, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу № 20100365, заяву-приєднання, комерційну пропозицію № 1С/1Р, заявку на постачання електричної енергії, розрахунок заборгованості, розрахунок 3 % річних, розрахунок інфляційних втрат, рахунки-фактури за вересень та жовтень 2025 року, лист АТ «Хмельницькобленерго» № 4-2028-031204/26 від 24.02.2026, претензію від 06.01.2026 № 8 з доказами її направлення, а також акт звірки розрахунків.

Позивач зазначає, що рахунки на оплату були повторно направлені відповідачу разом із претензією від 06.01.2026 № 8 рекомендованим поштовим відправленням. Відповідач претензію без відповіді не залишив, заборгованість не сплатив та заперечень щодо обсягів спожитої електричної енергії не заявляв.

Відповідачем доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості, контррозрахунку заявлених сум, а також доказів на спростування обсягів спожитої електричної енергії суду не подано.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Такий договір передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.

Пунктом 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, передбачено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами виникли договірні правовідносини з постачання електричної енергії, оскільки відповідач приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу № 20100365 шляхом підписання заяви-приєднання та обрав комерційну пропозицію № 1С/1Р.

Отже, договір є укладеним та обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо факту постачання та обсягу спожитої електричної енергії

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2025 року відповідачем спожито 3 502 кВт*год електричної енергії, а у жовтні 2025 року - 2 612 кВт*год.

Зазначені обсяги підтверджуються, зокрема, листом АТ "Хмельницькобленерго" № 4-2028-031204/26 від 24.02.2026р. та рахунками-фактурами за відповідні розрахункові періоди.

Відповідно до підпункту 1.29 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів, зокрема, розподіленої та спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Згідно з Кодексом комерційного обліку електричної енергії дані комерційного обліку використовуються для здійснення розрахунків на ринку електричної енергії.

Отже, надані позивачем дані щодо обсягів споживання електричної енергії є належними доказами фактичного споживання відповідачем електричної енергії у спірному періоді.

При цьому відповідач не надав доказів неправильності визначених обсягів споживання, не ініціював проведення звіряння даних комерційного обліку та не подав суду жодних доказів, які б спростовували обсяг поставленої електричної енергії.

Таким чином, суд вважає доведеним факт постачання позивачем відповідачу електричної енергії у зазначених обсягах.

Щодо обов`язку відповідача оплатити спожиту електричну енергію

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовами договору та комерційної пропозиції сторони погодили порядок та строки оплати електричної енергії. Зокрема, відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати спожиту електричну енергію.

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов`язання виконав - електрична енергія була фактично поставлена відповідачу та спожита останнім.

Водночас відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленої електричної енергії належним чином не виконав.

Посилання на можливу відсутність підпису відповідача на рахунках-фактурах або інших документах саме по собі не спростовує факту споживання електричної енергії та не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично отриманий ресурс.

Правова позиція щодо необхідності оплати фактично спожитої електричної енергії та недопустимості звільнення споживача від такого обов`язку лише з формальних підстав узгоджується із практикою Верховного Суду. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 у справі № 902/433/21 виходив із того, що фактичне споживання електричної енергії є підставою для виникнення обов`язку з її оплати.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та наданих доказів суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний оплатити спожиту електричну енергію.

Розмір основної заборгованості у сумі 66 772,78 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема рахунками-фактурами, розрахунком заборгованості та даними комерційного обліку.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми або її частини матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 66 772,78 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, у позивача виникло право на нарахування сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем подано розрахунок 3 % річних, відповідно до якого за період прострочення нараховано 767,93 грн 3 % річних.

Також позивачем подано розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого розмір таких втрат становить 1 857,09 грн.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки, суд виходить із встановленого матеріалами справи розміру основного боргу, строків виконання відповідачем грошового зобов`язання та періоду прострочення.

Відповідачем контррозрахунку 3 % річних та інфляційних втрат не подано, доказів неправильності здійснених позивачем нарахувань суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення 767,93 грн 3 % річних та 1 857,09 грн інфляційних втрат.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Повний текст рішення складено враховуючи зміст ГПК України за вирахуванням при цьому періоду виконання суддею обов`язків, передбачених Законом України Про судоустрій та статус суддів.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Громадської організації "Святині Ямполя" (30231, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Ямпіль, вул. Центральна, буд. 45А, ЄДРПОУ 42617709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29019, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 1/1, - 66 772,78 грн. (шістдесят шість тисяч сімсот сімдесят дві гривні 78 коп.) заборгованість за спожиту електричну енергію,767,93 грн. (сімсот шістдесят сім гривень 93 коп.) 3% річних, 1 857,09 грн. (одна тисяча вісімсот п`ятдесят сім гривень 09 коп.) інфляційних втрат та 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 10.08.2026р.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Суддя І.В. Заярнюк